Озеленення Курбаса: як це було
В принципі, цей пост можна було написати вже давно, однак, поки роботи на вулиці ще не були завершені, це здавалося мені недоречним. Не хотілося казати остаточне "гоп!" під час стрибку, хоча невеликі пости-звіти виходили регулярно. Але тепер вже, здається, можна. Недоробки доробили, мер міста перед журналістами на місці виступив - вулиця вже зажила своїм новим життям.
1. На самому проекті зараз зупинятися не буду - я вже докладно писав про нього раніше.
1. Будівельні роботи почалися наприкінці березня. До речі, бачив коментарі стосовно того, чому з вулиці прибрали стару бруківку та замінили її на бетонну. Мушу розчарувати - старої бруківки на момент ремонту на Курбаса не було, в тому числі і під асфальтом.
2.
3. Це вже 12 квітня та підготовка основи для вкладання нової плитки.
4. Також на той момент будівельники вже вкопали в землю кільця для висадки дерев. Основна ідея була в тому, щоби відділити підземні комунікації від коріння з одного боку та захистити коріння від пошкоджень при ремонтних роботах з іншого боку. Згодом проявилася ще одна функція кілець - вони чудово втримали плитку, коли після рясних дощів просів грунт, у який було висаджено дерева. Але то я вже забігаю наперед.
5. Перші метри вкладеної бруківки.
6. Приблизно тоді ж після публікації одного з перших постів про ремонт вул. Курбаса, я випадково дізнався, що паралельно ще один проект трансформації цієї вулиці розробила дизайн-студія Хочу Раю. Виникло невелике непорозуміння, однак зрештою воно було вичерпане і деякі з їхніх ідей були втілені в життя, зокрема розміщення літніх майданчиків по центру вулиці та графітовий колір вуличних меблів.
7. Загалом функційне зонування в них було схоже - зона літніх майданчиків, громадська зона та парковка.
8.
9. Таким міг би бути майданчик біля театру ім. Курбаса.
10. Тим часом вкладання плитки добігало кінця (фото від 4 травня)
12. Ще за кілька днів роботи з плиткою було завершено і вже можна було саджати дерева, однак виникла невелика затримка з пошуком грошей для закупівля деяких технічних речей, таких як труби для дренажу, агроволокно, рейки для закріплення дерев, декоративні камінці для засипки лунок та ще дещо інше. Виручив торговий центр Опера-Пасаж, який оплатив купівлю всього цього (по факту вийшло майже 7,5 тис. грн.
Висадка дерев відбулася 12 травня. Ранком перед початком робіт вулиця виглядала так.
13. Будні доставки.
14. Ось такий врожай вдалося зібрати у лунках перед висадкою дерев.
15. Почали разом з Максимом Ціжем збирати дренажні системи. Вони потрібні для дерев в міських умовах, для постачання води та кисню вглиб землі, що дуже важливо в міському ущільненому грунті. Часто можна бачити, як дерева ламають корінням тротуари - це вони не від вредності, а у намаганні добути для себе більше кисню. При наявності в землі дренажної системи, такої фігні не було би. (Тут пригадується дитячий анекдот про їжачка, який навчився дихати дупою, а потім сів на пеньок та задихнувся)
16. Взагалі, для цього є спеціальні труби, однак у потрібний момент їх не виявилося в наявності в будівельних супермаркетах, тому вийшли зі становища, купивши звичайні каналізаційні. Додаткові зусилля довелося прикласти для просвердлювання отворів у горизонтальних елементах - всього їх довелося просвердлити більше тисячі, отримавши на руці мозоль від шуруповерта.
17. Поки ми збирали дренаж, дехто вже удобрював землю.
18. Отримані конструкції закопувалися в землю решітками догори. Частина з отворами попередньо замотувалася агроволокном, щоби труба всередині не замулювалася (на фото його ще нема). Цікаво, що зібрана зі стандартних елементів конструкція ідеально помістилася всередині півтораметрового кільця.
19. Віка Олішевська примотала камеру до балкону театру. До речі, запису я так і не бачив. Віко, щось вийшло? :)
20. Тим часом, привезли дерева, які стали подарунком львів'ян місту, адже були закуплені на добровільні пожертви. Одне з дерев подарував садовий центр Клуб Рослин.
21. Вигляд у них в момент висадки був, щоправда, не надто радісний. Це при тому, що я знав про необхідність такої підрізки катальп перед висадкою та писав про неї заздалегідь. Уявляю, що думали про себе перехожі...
22. Тут трохи згадаю про один епізод, який міг би стати частиною нещодавнього Посту втоми та роздратування. Не знаю чому, але мені переважно трапляються серед таксистів не надто приємні люди. От і з цим бордюрником, що цілими днями стовбичить на Курбаса, діалог не склався. Намагався попросити його ненадовго звільнити місце для розвантаження фургона, що привіз дерева. Таксист якраз флегматично протирав своє авто шматкою та, почувши моє прохання, спитав у відповідь - "І шо з того? Мені тепер додому їхати?".
Фургон тим часом вже став поряд, перегородивши дорогу. Як на зло, замок, що тримав трос на в'їзді, заклинило. Довелося шукати лом і розбивати йому лобовуху зривати злощасну колодку. Таксист з цікавістю спостерігав за процесом. Вся ця біганина з'їла, мабуть, 15 хвилин, тоді як власне розвантаження саджанців тривало хвилин п'ять від сили.
23. Тим часом тривав красивий процес замотування дренажу агроволокном руками Олі Небораць та Саші Сладкової.
24. І Ростислава Васюти.
25.
26.
27. Рідкісний кадр. Працівний ЛКП Зелений Львів саджає дерево. Сподіваюся, цей мій сарказм колись стане недоречним, але поки у Львові зрізається на порядок більше дерев, ніж садиться.
28. Хоча конкретно тут вони дуже допомогли, виділивши машину землі та робітників, які дуже оперативно закопали дренажні системи.
29.
30.
31.
32.
33. Інший місцевий таксист періодично приходив дати пораду. Перші 10 хвилин його жарти в стилі "Я із Одєси, здрасьтє" трохи веселили, але чим далі, тим більше починали напрягати.
34.
35.
36.
37. Висаджені дерева добре полили.
38. В процесі вирішили додатково закріпити решітки, щоби їх не вкрали.
39.
40. По обіді вулиця виглядала ось так.
41. - А шо то за дерево?
- Катальпа.
- А шо то таке?
Протягом цих днів такий діалог повторювавя сотні разів.
42. Далі грунт накрили агроволокном, щоби вулицею не розносився бруд.
43. Вже наступного дня на місце привезли камінці для засипки лунок. За ними теж довелося побігати - у всіх знайомих фірмах, які торгували подібними речами, не було нічого, що б пасувало. У одній навіть розказали, що кар'єр, який постачає їм крихту, належить колишньому міністру МВС Захарченку і його (кар'єр) зараз трусить прокуратура, тому коли буде поставка - невідомо. І чи буде взагалі. І вже коли я був готовий махнути рукою, вчасно помічений Мирославом Голяком рекламний щит привів нас на фірму де було все, в наявності і з доставкою. Чудеса трапляються.
44. Тимчасовий результат виглядав ось так.
45. Але це було ще не все. Трохи згодом привезли першу партію деталей вуличних меблів, які в якості подарунку виготовило дочірнє підприємство ОНУРу. Розвантажували це все евакуатором.
46. Витягувати важкі бетонні штуки евакуатором з тентованої вантажівки було не надто зручно. Взагалі логістично довелося помізкувати, хто як має під'їхати, що в якій послідовності куди ставити.
47. Майстер театру допоміг з обрізанням металевих провушин.
48.
49. Один з бетонних кубиків вирішили поставити біля меморіальної дошки Леся Курбаса на початку вулиці.
50. Навіть не дороблені меблі відразу почали використовуватися людьми.
51.
52.
53.
54. Хтось мені доводив, що собаки ніколи не будуть гадити на гравій. Песики на Курбаса про це, схоже, не в курсі.
55. Для додаткового захисту дерев, довкола них ще треба було позабивати кілки.
56.
57. Залишок бетонних елементів привезли ще за тиждень 19 травня, щоправда цього разу для розвантаження спочатку прислали не евакуатор, а електронівську комунальну вантажівку, яка всім своїм виглядом ніби питала "за що???"
58. Перші труднощі почалися вже під час висування опор.
59. Та й стосовно власне маніпулятора були великі сумніви, що він зможе підняти щось важче, за кілька мішків картоплі. Водій у відповідь на питання про вантажопідйомність лише нервово відмахувався. Зрештою, кілька деталей з натугою таки вдалося згрузити, а для решти знову викликати евакуатор.
60. Далі справа пішла веселіше.
61. Швидкість роботи суттєво прискорювало бажання водія евакуатора встигнути на вечірню маршрутку додому.
62. До речі, пішоходизація вулиці почалася з подачі Олега Шміда, який тут на повну паше, а я його ще досі не згадав.
63. Цього разу Онур чомусь вирішив зробити скоби не зверху, а знизу, що спричинило чимало незручностей. Довелося погратися, відрізаючи їх, а потім встановлюючи тумби на потрібне місце.
64. Господині на замітку - для більш зручного розвантаження скоби можна робити на внутрішній поверхні бетоних тумб.
65.
66. Тим часом інші майстри вже привезли та почали монтувати дерев'яні сидіння. До речі, їх робила та ж фірма, що і круглі лавки на Галицькій два роки тому. (бляха, вже два роки пройшло!)
67. До речі, звертаю увагу - землю висипали не просто так, а підстеливши плівку.
68.
69. Доставка всіх бетонних тумб дала можливість висадити в них кущі і вже на ранок це місце виглядало ось так. Більше фоток можна побачити тут.
70.
71. Ну а це вже більш свіжі фото - за 23 червня. За трохи більше ніж місяць від дня висадки дерева помітно розрослися і вже стали схожі самі на себе, змонтовано освітлення та захисні решітки (ці роботи профінансував ресторан Прага). До речі сама ідея зробити решітки збірними з окремих прямокутних елементів належить представнику Праги Роману Загродському. Як на мене, вийшло дуже непогано.
72. Звісно, що кафешки вже повиставляли свої літні майданчики. На жаль, не всі зробили це законно, але на це вже я впливу не маю. Можу лише побухтіти, що парасолі, як на мене, занадто великі, та ще й брендовані, що заборонено.
73. Цікаво, що вулицею вже почали водити екскурсії. Раніше не помічав такого.
74.
75. Ось так вийшло. Велика подяка всім, хто допомагав та підтримував.
76. Тепер на вулицю Курбаса чекає нове життя. Сподіваюся, що воно буде кращим та насиченішим, ніж раніше.
Дивіться також:
Народне озеленення
Галицька 2.0. Громадський простір власними руками
