Прогулянка Києвом
Після постів з фотками Києва мені нерідко пишуть, що я гуляю десь не там і показую не ті місця, тоді як існує інший, хороший та затишний Київ, до якого я ніяк не дійду. Що ж, сьогодні чергова порція київських фото - можливо на них нарешті буде правильний Київ?
1. Існує думка, що підземні переходи створюються для зручності пішоходів, в першу чергу маломобільних груп, які завдяки ним можуть не поспішаючи переходити через дорогу без ризику бути збитим машиною. При цьому самі пішоходи чомусь за найменшої можливості переходять зверху, навіть якщо підземний перехід зовсім поряд.
2. Міська навігація.
3.
4. Стовп посеред такого вузенького тротуару це, звісно, треш, а от наявність водовідведення - явний плюс.
5. Будівництво нового готелю біля Гуліверу.
6. Цікавий будинок, тільки от поряд зі значно вищим Гулівером, виглядає трохи недомірком.
7.
8. Водії переплутали букви А та Р.
9. Дитячий майданчик аж за двома парканами. Для повної безпеки дітей бракує лише рову з крокодилами.
10. Мегапатріотичний вітрозахист на новобудові.
11. Цікавий спосіб підв'язки дерев. Беремо на замітку.
12. А ось це трохи дивно - ці штуки явно натирають кору.
13. Постелили в багажнику килимок та сіли пити каву з сигареткою. З одного боку це мило, а з іншого показує, що крім як в багажнику власного авто більше сісти ніде.
14. На площі Льва Толстого звернутає на себе увагу будівля в стилістиці Маріло Ботти.
15. Прямуємо до неї. Взагалі в Києві ідею підземних переходів довели до повного абсурду. Вони є навіть на нешироких односторонніх вулицях обладнаних світлофорами. Потік машин зупиняється, чекаючи виїзду на проспект. Здавалося б ніщо не мало б заважати пішоходу в цей момент спокійно перейти через дорогу, однак ні - на його шляху стоїть паркан. Ласкаво просимо під землю.
16. А в згаданій вище будівлі виявляється є досить симпатичний внутрішній дворик з наскрізним проходом.
17. Ну гарно ж.
18. Реалії життя.
19. Пам'ятник під відеонаглядом.
20. Деякі з нещодавно висаджених рожевих каштанів таки і справді рожеві.
21. Для "вшанування пам'яті" та "гідного увіковічнення" в нас проводять різні конкурси та потім будують помпезні мегаспоруди, тоді як зроблені майже експормтом невеликі, але душевні речі часом справляють значно сильніше емоційне враження.
22. У Львові би такі машинки теж не завадили.
23. Майдан.
24. Крик з протилежного боку вулиці: "Волчара! Волчара! Панду позови!"
25. А це вже околиці станції метро Видубичі, де нещодавно проводився Канекшенс. Тут Київ вкотре показав себе абсолютно непристосованим для пішохода місцем, особливо якщо він не знайомий з місцевістю. По карті ніби все ясно, однак на виході з метро ти опиняєшся в коробочці у оточенні залізничного насипу, базару та естакад автомагістралей. Жодних вказівників та навігації. Охоронці базару не знають, як пройти на сусідню вулицю. Потім виявляється, йти треба було або через станцію метро до протилежного виходу, або тепер обходити розв'язку вузеньким технічном тротуаром. Причому скористатися станцією метро як підземним переходом вже не можна - прямо на вході стоять турнікети. Помилився виходом - вкидай жетон або обходь.
26. На протилежній стороні купи сміття, приміські маршрутки, вітер носить пилюку.
27.
28. Кажуть, все сміття тут від малокультурних приїжджих з Обухівського району. Не знаю, не знаю. Можливо дивну станцію метро та всі інші антигуманні штуки теж збудували вони, щоби змусити корінних киян страждати?
29. Десь тут має відбуватися Канекшенс.
30. Нарешті хоч якийсь вказівник. Відчув когнітивний дисонанс - всередині розказують про зручні міста, урбаністику та інші високі матерії, а ззовні немає навіть людської навігації, яка допомогла би потрапити на місце тому, хто шукає його вперше.
31. Конкуруючі написи тим часом не такі скромні.
32. Фух, нарешті прийшли. Про те, що було всередині - іншим разом.
Дивіться також:
Шокуюча Куренівка
Київ буденний
Столичні замальовки (ч. 2)
Столичні замальовки. Сумбурно про деталі
