Про МАФи та євроінтеграцію
"Кинь в нього камнем!" - такі слова одного з робітників я почув, зробивши це фото та повернувшись до них спиною. Щоправда схоже, що каменю в них під рукою не знайшлося, бо пішов я неушкодженим.
Що ж, засилля МАФів з кожним роком все наростає і не помічати його неможливо. Вони перегороджують тротуари, захоплюють газони, крадуть вільний простір. Руйнуючи не пристосовану до цього довколишню територію та повністю перекриваючи прохід, до них під'їжджають вантажівки з товаром. І при всьому цьому власники МАФів вкрай рідко хоча б копійку витрачають на ремонт тротуару біля себе чи якийсь інший громадський благоустрій.
От і на невеликому майданчику між моїм будинком та сусіднім вже стоїть з пів-десятка різнокаліберних кіосків та магазинчиків, останній з яких збудували минулою зимою, не пошкодувавши заради нього розкішну плакучу вербу, яка прикрашала це місце довгі роки.
На цьому скріні з гуглопанорам ще можна побачити це дерево ліворуч.
30 січня 2012 року його не стало. Зранку "ничто не предвещало беды", а в обід посеред тротуару вже стояв повний чурбаків ГАЗик і бадьорі дядьки грузили до кузова залишки гілля. Обуренню не було меж і написана постфактум скарга на гарячу лінію міста нічого вже не могла змінити. Згодом мені прийшла відповідь, що дерево було зрізане незаконно і на винуватців накладено штраф аж 800 з чимось гривень. Найтупіше в цій історії те, що той кіоск з того часу так і не запрацював - досі стоїть порожній.
З того часу ненадовго встановився статус-кво, аж поки навесні цього року якісь робітники раптово не почали знімати плитку із залишку вільного місця між МАФами та розкладати по периметру металевий швелер. Але - о, диво! - вже на наступний день біля імпровізованого будмайданчика був помічений міліціонер, після чого ті ж самі робітники без ентузіазму кривенько вклали зняту плитку на місце.
Але це, як виявилося, була лише тимчасова перемога. Минулого четверга, як завжди несподівано, вони повернулися. Автокран переставив старий кіоск на газон навпроти і робітники заходилися бадьоро знімати тротуарну плитку, захопивши цього разу вдвічі більшу площу, ніж минулого разу.
Я вирішив поцікавитися, що відбувається і чи є в них якісь дозволи. Чоловік в шкірянці, що назвався виконробом, сприйняв мою цікавість дуже негостинно. Сказавши, що будують новий торговий павільйон, він в свою чергу поцікавився хто я такий і почувши, що я всього лише мешканець сусіднього будинку, почав спроваджувати мене в стилі "ты кто такой, давай до свидания!" - "Це що, кожен до мене буде підходити і я маю кожному пояснювати?!" - обурювався він - "От коли прийде хтось з адміністрації, тоді і буде розмова! Я ж не прийшов до тебе додому питати, що ти тут робиш!".
Після мого зауваження, що ми з ним говоримо не в нього вдома, а на вулиці і якщо він дуже хоче спілкуватися з районною адміністрацією, то це можна організувати, він помітно занервував та повів мене до машини, звідки витягнув та сунув мені під носа обривок якоїсь ксерокопії. Листок називався "Дозвіл на тимчасове порушення благоустрою" і в якості підписанта значилося прізвище Дуліба. Здивувало, що там ні слова не було сказано, про яке саме порушення і в якому місці йдеться, на що я звернув увагу "виконроба", на що він почав матюкливо кричати, що я некомпетентний в цих питаннях і нема чого пхатися туди, де я не розуміюся. Розмови не вийшло.
Після цього я подзвонив до начальника нашого ЛКП Магістральне - той сказав, що в курсі цієї справи, що вони не мають дозволу і на місце має виїхати дільничний та представник райадміністрації. Про всяк випадок я також кинув скаргу на гарячу лінію міста, на що вже в п'ятницю отримав стандартну відповідь, що її передано для розгляду у Франківську районну адміністрацію.
Ось так на газоні та поперек стежки поставили старий кіоск. Казали, що заберуть, а я чомусь сумніваюся в цьому. Взагалі такі стежки в багатьох місцях було б доречно нормально викласти плиткою, але це вже окрема тема. Позаду видніється непрацюючий кіоск з діркою від зрізаного дерева в даху.
Але прийшла субота і будівництво спокійно продовжувалося. Приїхав бетонозмішувач і вже ввечері на місці красувався свіжозалитий фундамент. За моїми підрахунками площа цієї "малої архітектурної форми" становить близько 80 м. кв.
Цікаво було, чи подіє скарга і чи стануться якісь зміни в понеділок, але ні, робота спокійно продовжилася - почали зводити стіни. Схоже, що цього разу вони "підготувалися" до робіт грунтовніше і жодної протидії з боку адміністрації чи міліції не відчувають.
Ось, підвезли чергову порцію стінових панелей.
Зараз перекуримо і за роботу.
Прохід від будинку до вулиці тепер виглядає так.
Між новою та старою спорудами утворилася ось така затишна щілина.
Дивлячись на це можна подумати, що в нас бракує торгових площ, але в будинках поруч стоять порожніми кілька магазинів, які ніхто не спішить облаштовувати, в той час як МАФи на вільних проміжках між будинками ростуть як гриби. Схоже, що їхні власники, вважаючи, що люди не будуть ходити в магазин зайві 50 метрів, спеціально ставлять свої торгові точки прямо посеред людського потоку, щоби їх неможливо було обійти не помітивши. І плювати, що довкола роз'їжджені в болото газони та понищені тротуари - піддаючись лінощам, люди охоче затоварюються в МАФах, не звертаючи уваги на такі дрібниці, чим роблять будівництво цих курятників економічно вигідним. Мабуть, ця проблема має спільне коріння з бажанням паркуватися в метрі від дверей та отримати маршрутку під кожний під'їзд.
І ось зараз, коли на майданах українських міст проходять багатолюдні євроінтергаційні мітинги, я передивляюся ці фото і неясні сумніви терзають мене. Адже Європа (принаймні в моєму розумінні) це не лише красиві картинки та гасла, а ще й повага до потреб інших та розуміння того, що твої права закінчуються там, де починаються права іншого. А в нас з цим наразі тугувато. І не змінившись внутрішньо, марно сподіватися, що щось може змінитися лише від підписання різноманітних угод те резолюцій.