Про ЮНЕСКО та сучасну архітектуру
Будівництво сучасних будівель в історичному середовищі це дуже непроста справа і в нас завжди викликає особливо багато суперечок. Кожна така спроба завжди піддається нищівній критиці, суть якої зводиться до того, що новітня споруда руйнує атмосферу старовинного міста, дисонує з оточенням і що неодмінно треба було будувати "під старовину", за що її саму треба знести, а архітектора репресувати. Щодо Львова, то одним з аргументів критиків завжди є те, що центр міста внесено в список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО і через появу сучасних споруд його неодмінно звідти виключать, що призведе до жахливих наслідків. Причому дуже схоже, що власне вимог ЮНЕСКО реально ніхто не читав, бо написано там трішки інше.
Зокрема пункт 21 Віденського меморандуму 2005 року каже:
21. Taking into account the basic definition (according to Article 7 of this Memorandum), urban planning, contemporary architecture and preservation of the historic urban landscape should avoid all forms of pseudo-historical design, as they constitute a denial of both the historical and the contemporary alike. One historical view should not supplant others, as history must remain readable, while continuity of culture through quality interventions is the ultimate goal.
Тобто насправді є дуже чітке розмежування між справжді старовинними спорудами, які треба всіляко берегти та підтримувати в хорошому стані, та новими спорудами, які мають видповідати своїм виглядом та технологіями часу своєї побудови, а не прикидатися кам'яницями 16-го століття, тим самим знацінюючи справді старовинні споруди. І ЮНЕСКО чітко каже, що воно проти псевдо-історичного проектування.
В іншій частині сайту ЮНЕСКО за підсумками Віденської конференції, присвяченої сучасній архітектурі на територіях історичної спадщини, також описане ставлення організації до цього питання:
UNESCO welcomes and promotes contemporary cultural expressions, including modern architecture, as they constitute a continuation of culture and cultural traditions. However, there are obviously limits to what to plan, design and build when working in valuable historic environments, which were voluntarily nominated by the countries concerned to be placed on the WH List. A World Heritage site is not just any other site and it requires special treatment. Therefore, high-rise constructions should be positioned sufficiently away from historic areas where they cannot disturb sensitive balances in the built environment, or obstruct views to historic landmarks and landscapes.
Тобто, ЮНЕСКО підтримує появу сучасної архітектури в історичних середовищах, оскільки вона показує розвиток культурних традицій та підтримує спадковість цього розвитку. Але, звісно, є і обмеження та велика відповідальність. Нові будівлі мають дуже делікатно вписуватись у оточення своїм масштабом, не порушувати пропорцій та панорамних виглядів середовища. Саме тому будівництво багатоповерхових споруд має відбуватися на віддалі від історичного середовища.
І саме із цим у нас якраз-таки проблеми. Немало випадків, коли споруди псевдоісторичного вигляду будують значно вищими за оточення, з велетенськими мансардними поверхами і вони, піднімаючись над навколишньою забудовою, назавжди змінюють панораму міста. Як приклад, можна навести торговий центр на пл. Соборній у Львові.
Зі сторони фасаду він прикидається старою будівлею.
Хоча насправді є повністю новою монолітно-каркасною спорудою, збудованою з нуля на місці старих зруйнованих будинків.
І при цьому з інших сторін виглядає так.
Чи навіть так.
Фактично будинок співрозмірний 9-10 поверховій коробці і стоїть прямо навпроти Бернардинського костелу, однієї з головних пам'яток Львова, конкуруючи з ним за розміром та масштабом. До речі, цей ракурс нагадав анекдот про літак з трьома басейнами - "А тепер з усім цим ми спробуємо злетіти"
Ще один приклад - новий проект готелю на розі вулиць Краківської та Вірменської. Чергова псевдоісторична будівля із велетенськими мансардами "всього на 2-3 поверхи вище від сусідніх будинків" (як саркастично пожартував один з користувачив форуму Skyscrapercity)
В це й же час в світі є зовсім інші приклади. Взяти хоча б цю невелику офісну будівлю в Копенгагені. Вона 100% сучасна за формою та матеріалами, але при цьому мирно співіснує із сусідніми, значно старшими будівлями.
Подивіться, як акуратно вона вписана в середовище, як форма даху перегукується з оточуючими будинками, наскільки точно співпадає масштаб. При погляді вздовж вулиці вона ідеально стає в один ряд з сусідніми будинками і не привертає до себе уваги. Ось так треба будувати. Сподіваюся. що колись і ми доростемо до такого і дуже хочеться вірити, що до того часу міська панорама не спотвориться псевдоісторичними гігантами до повної невпізнаваності.
P.S. На першому фото посту - друга сцена Маріінського театру у Санкт-Петербурзі, фото звідси. Стосовно нього, до речі, теж було чимало суперечок і нещодавно навіть з'вився проект перетворення його на псевдокласичне дещо, який, щоправда, є лише чиєюсь приватною фантазією.
P.P.S. За знахідку важливих цитат на сайті ЮНЕСКО окрема велика подяка користувачу Vovka з форуму Skyscrapercity