І перепоховання Івана Федорова...
Нещодавно повернувся з ефіру на Львівському телебаченні, де знову говорили про громадські ініціативи і те як змусити себе відірвати дупу від дивана. Але зараз не про це.
Були там також дзвінки телеглядачів в студію і всі вони зводилися до одного - "хлопці, ви молодці, я би радив(-ла)/просив(-ла) звернути увагу на зруйновані дитячі майданчики, небезпечні перехрестя, знищені тротуари (потрібне підкреслити). А одна жінка навіть порадила зайнятися перепохованням Івана Федорова.
Ведуча спитала в мене, що б я міг відповісти на це всім цим людям. Я сказав, що наша історія зовсім не про те, які ми молодці, підкиньте нам ще роботи. Вона про те, що кожен, хто має руки та голову, може власноруч спробувати мінімально щось зробити. Але наступні додзвонювачі далі гнули ту ж лінію - "в нас така-то проблема, подумайте над цим". Все-таки глибоко вкорінилася в наших головах мрія про те , що "прилетит вдруг волшебник в голубом вертолете, и бесплатно покажет кино".