Коли на вулиці останні морози (а я через неабиякий оптимізм вірю що вони останні і не трбе мене переконувати, що до весни ще, як до неба рачкі) очікуєш і готуєшся до весни. Я уявляю, як з самаого ранку на вулиці співають пернаті, нявчать волохаті і каву, прокидаючись остаточно відь сну, п'єш на балконі...
Весна... Аж дух захоплює... Ми з друзями на кінець весни плануємо ломонутись в Туреччину помандрувати на велосипедах. Всіх бажаючих, доречі, запрошуємо. Тих, що будуть відставати всеодно у нас ніхто не чекає :)) Мандрівка приблизно триватиме тижня три. Стамбул... Антіохія... Кападокія... Турецькі степи... Гори... Ммммм........ А знаєте, які заходи сонця на турецьких рівнинах? Руїни замків хрестоносців на кожному кроці. Руїни міст. Кал'яни по вечорам в кафешках. Гамачок між пальмами біля Середземного моря... Кава після вечірніх прохолодних хвиль на пісочку. Всьо. Натискаю "ЕНТР", бо так можна продовжувати вічність. :)
Колись з друзями...
Колись автостопом...