Відкритий лист до вітчизняних митців всіх жанрів (і всіх охочих до дурного читання маячні)
Оригинал взят у semesyuk в Відкритий лист до вітчизняних митців всіх жанрів (і всіх охочих до дурного читання маячні)
Почну здалеку...
Спочатку я вам розповім, чому в Україні так складно і некомфортно бути патріотом в усіх сенсах цього слова, як у пристойному сенсі так і у аграрно-сільському. І чому навколо цієї простої штуки виникає стільки смішних непорозумінь. Отже...
Патріотом чого є українськи патріот? України. Що таке Україна? Багато що.
Ну перш за все це така держава, як казав Янукович, молода та незалежна. З нею все ясно, складно бути патріотом такої кволої хуйні як наша нинішня держава.
Україна це український народ. Який він (у цілому)? Продукт негативної селекції, завдяки комунякам. Двадцяте століття видрало з нього найкращих, погубило у топках війн і соціалістичних містеріях. Ми не є нащадками найкращих, ми є нащадками тих хто лишився. Тому такі хуйові люди з масними базарними пиками і золотими зубами складають основу популяції, не всі але переважно.
Україна це історія. Ті ж таки комуняки в нас її забрали. Ми не знаємо Костянтина Острожського проте постійно чуємо по козаків котрі і звели у могилу основу основ нації - шляхту. Шляхту як верству, що виробляє і вживає високу культуру. Пройобана держава, пройобана можливість високої аристократичної культури. Лишається історія самого лише села. Хто, куди і коли гнав череду на пасовисько. Цікаво, нічого не скажеш.
Україна це народні звичаї та традиції. Якщо коротко - нахуй народні звичаї та традиції.
Україна це красиві дівчата. Справа звички але дійсно красиві. Ну і шо?
Ну і так далі, друзі. Отже українці просто вимушені бути патріотами цієї учорашньої розмазні бо іншої вони просто не знають. Або вимушені ненавидіти все українське.
А ось тут починається найцікавіше, те чого українці не розуміють і не хочуть розуміти. Насправді патріотизм це є така ж сама творчість як і музика, живопис, або поезія. Патріотизм це не коли ти пишаєшся а коли створюєш щось нове, таке чого іще не було. Коли ти створюєш тоді ти і стаєш людиною. Нема високої аристократичної культури? То створюї її. Нема цікавих сенсів - продукуй їх. Нема шляхти - стань нею. Нема приємної історії - грай її. Створи свої маленькі цікаві історії і вмонтуй їх туди. Постався до країни як до нового арт-проекту. Малюй її, пиши її, співай її заново, вигадуй нову.
Нації або соціальні структури не треба відроджувати, їх треба створювати. На це тихенько натякав ще Беніто Мусоліні, доречі. У нашому випадку створювати треба геть все заново. Заново наповнювати сенсами та ідеями порожнечу. У цьому плані нам дуже поталанило. Ми можемо відбуватися як архітектори абсолютно нової будови, створити нову свіжу Америку, королівство, республіку, все що завгодно. А для цього треба виробляти нові культурні коди і смисли а це залежить, як не дивно, від невеличкої купки активних митців різних жанрів котрі і є тим самим хімічним виробництвом, що вигадує нові естетики та нові каркаси для майбутнього.
Єдине шкода, що більшість наших творців не дуже то й хоче створювати “нове своє” а хоче довбатися у “старому чужому” яке чомусь вважає неїбись яким актуальним і сучасним, або ж просто рефлексують на свої кімнатні тіні. Мудаки одним словом.
Будьте патріотами того, чого ще нема. Створіть те, чого ще нема. Нам треба з нуля “фантазувати” середовище, країну, культурний ландшафт. Такий патріотизм мені видається вельми цікавим. Втім як собі хочте, канєшно. Малюйте бузок, відливайте з бронзи пиздуватих “арлєкіно” (фу яке ж гівно), знімайте паралічно-актуальні відеоарти про квірт-родини, плетіть брилі із соломи, виставляйте глобальні плямки і кавалки у темряві арт-сквотів. Гнийте далі, панове митці. А я піду намалюю лютого Кнура котрий вас пиздить.
Данке. Ваш Семесюк
І не носіть вишиванок, носіть краще Fred Perry
Почну здалеку...
Спочатку я вам розповім, чому в Україні так складно і некомфортно бути патріотом в усіх сенсах цього слова, як у пристойному сенсі так і у аграрно-сільському. І чому навколо цієї простої штуки виникає стільки смішних непорозумінь. Отже...
Патріотом чого є українськи патріот? України. Що таке Україна? Багато що.
Ну перш за все це така держава, як казав Янукович, молода та незалежна. З нею все ясно, складно бути патріотом такої кволої хуйні як наша нинішня держава.
Україна це український народ. Який він (у цілому)? Продукт негативної селекції, завдяки комунякам. Двадцяте століття видрало з нього найкращих, погубило у топках війн і соціалістичних містеріях. Ми не є нащадками найкращих, ми є нащадками тих хто лишився. Тому такі хуйові люди з масними базарними пиками і золотими зубами складають основу популяції, не всі але переважно.
Україна це історія. Ті ж таки комуняки в нас її забрали. Ми не знаємо Костянтина Острожського проте постійно чуємо по козаків котрі і звели у могилу основу основ нації - шляхту. Шляхту як верству, що виробляє і вживає високу культуру. Пройобана держава, пройобана можливість високої аристократичної культури. Лишається історія самого лише села. Хто, куди і коли гнав череду на пасовисько. Цікаво, нічого не скажеш.
Україна це народні звичаї та традиції. Якщо коротко - нахуй народні звичаї та традиції.
Україна це красиві дівчата. Справа звички але дійсно красиві. Ну і шо?
Ну і так далі, друзі. Отже українці просто вимушені бути патріотами цієї учорашньої розмазні бо іншої вони просто не знають. Або вимушені ненавидіти все українське.
А ось тут починається найцікавіше, те чого українці не розуміють і не хочуть розуміти. Насправді патріотизм це є така ж сама творчість як і музика, живопис, або поезія. Патріотизм це не коли ти пишаєшся а коли створюєш щось нове, таке чого іще не було. Коли ти створюєш тоді ти і стаєш людиною. Нема високої аристократичної культури? То створюї її. Нема цікавих сенсів - продукуй їх. Нема шляхти - стань нею. Нема приємної історії - грай її. Створи свої маленькі цікаві історії і вмонтуй їх туди. Постався до країни як до нового арт-проекту. Малюй її, пиши її, співай її заново, вигадуй нову.
Нації або соціальні структури не треба відроджувати, їх треба створювати. На це тихенько натякав ще Беніто Мусоліні, доречі. У нашому випадку створювати треба геть все заново. Заново наповнювати сенсами та ідеями порожнечу. У цьому плані нам дуже поталанило. Ми можемо відбуватися як архітектори абсолютно нової будови, створити нову свіжу Америку, королівство, республіку, все що завгодно. А для цього треба виробляти нові культурні коди і смисли а це залежить, як не дивно, від невеличкої купки активних митців різних жанрів котрі і є тим самим хімічним виробництвом, що вигадує нові естетики та нові каркаси для майбутнього.
Єдине шкода, що більшість наших творців не дуже то й хоче створювати “нове своє” а хоче довбатися у “старому чужому” яке чомусь вважає неїбись яким актуальним і сучасним, або ж просто рефлексують на свої кімнатні тіні. Мудаки одним словом.
Будьте патріотами того, чого ще нема. Створіть те, чого ще нема. Нам треба з нуля “фантазувати” середовище, країну, культурний ландшафт. Такий патріотизм мені видається вельми цікавим. Втім як собі хочте, канєшно. Малюйте бузок, відливайте з бронзи пиздуватих “арлєкіно” (фу яке ж гівно), знімайте паралічно-актуальні відеоарти про квірт-родини, плетіть брилі із соломи, виставляйте глобальні плямки і кавалки у темряві арт-сквотів. Гнийте далі, панове митці. А я піду намалюю лютого Кнура котрий вас пиздить.
Данке. Ваш Семесюк
І не носіть вишиванок, носіть краще Fred Perry