Визнаю відкрито - мені все важче приховувати своє відношення до Порошенка.
Про те, що він заради свого рейтингу
сховався від відповідальності стати головою Ради і в.о. президента за спиною Турчинова, вже годі й казати. Це стало майже фізичним болем на серці. Та викликає образу і презирство до нього.
Те, що він ховається від прямих ефірів, дебатів і навіть інтерв’ю з «не своїми» журналістами, ще більше додає штрихів до портрету.
Але тільки сьогодні помітив, що він єдиний на телевізійному просторі в політичній рекламі як на пост президента, так і на пост мера Києва, хто навіть боїться говорити своїм голосом. Усі, навіть останні регіональні уламки, говорять самі, як можуть. За нього - диктор.
Це не головне? Так. Про закулісся можна не говорити. Наскільки брудна справа політика, не мені казати.
Оцінюю, те що бачу я і усі люди. Звичайно, кожний названий штрих окремо - не вирок. Але всі вони разом багато говорять про особистість. Це його реальні публічні дії і сигнали суспільству в новій шкурі. А бла-бла-бла - для марновірів.
Чомусь дуже впевнений, що психологи зі мною погодилися б.
Оце буде Чапай «впереди на лихом коне»…
Про Юща можна забувати…