Слава Героям! - нове звучання відомих слів
Усі ми смертні. Та ніхто не знає свій час. І всі, навіть безнадійно хворі, не знають, як це станеться. Бо всі підсвідомо сподіваються прожити довге життя. І якщо вже остання хвилина неминуче прийде, то природно мати бажання, що ця мить настане в славі, а не соромі перед людьми.
Проводжаючи на Майдані з тисячами людей М. Жизневського, якось по-іншому сприймаєш значення слова «герой». Стикався з цим поняттям тисячі разів. Та здебільшого це слово звучало абстрактно, як щось, що тебе не торкається. Штамп, елемент пропаганди.
Звичайно, проживаючи у цьому житті сьомий десяток років, неможливо не стикатися з людською смертю. Але коли бачиш, як проводжають у безсмертя молодих цивільних людей, які в МИРНИЙ час віддали своє життя за МОЮ країну - це зовсім інше.
Окидаючи поглядом навкруг, бачиш екіпірованих хто в яку захисну одіж людей різного віку та молодесеньких хлопчаків і навіть дівчат зовсім не богатирської статури із властивим цьому віку життєвим блиском в очах, розумієш - це ж і є герої. Не книжкові, не кіношні. Справжні. І дай їм Боже залишитися живими героями, а не меморіальними.
Пішли з життя люди, які вийшли на боротьбу і не могли не зважати на небезпеку, але не гадали, що доля візьме за право бути людиною таку жертву. Вони прийшли на Майдан людьми, яких знали тільки рідні, близькі, друзі. А покидають його на руках своїх побратимів Героями, яких знає вся країна. Вони зовсім не задумувалися, що прийде час, коли їхніми іменами будуть називати вулиці міст Україні. А прийде ще час - і Вірменії, і Білорусі.
Такий час обов’язково настане.
Вони йдуть з життя в славі. Їх проводжає людське море щирого співчуття і невимовної шани.
І приходить думка - нинішнім власникам нашої країни ні за які їх багатства та гроші, ніякі рейтинги в Форбс не купити такого прощання з цим світом, коли прийде безповоротне. А воно ж прийде. І для них самих, і для їх холуїв. Неминуче. Рано чи пізно. Але в будь-якому разі не в славі, а в ганьбі та людському презирстві.
А Героям - слава!!!
Проводжаючи на Майдані з тисячами людей М. Жизневського, якось по-іншому сприймаєш значення слова «герой». Стикався з цим поняттям тисячі разів. Та здебільшого це слово звучало абстрактно, як щось, що тебе не торкається. Штамп, елемент пропаганди.
Звичайно, проживаючи у цьому житті сьомий десяток років, неможливо не стикатися з людською смертю. Але коли бачиш, як проводжають у безсмертя молодих цивільних людей, які в МИРНИЙ час віддали своє життя за МОЮ країну - це зовсім інше.
Окидаючи поглядом навкруг, бачиш екіпірованих хто в яку захисну одіж людей різного віку та молодесеньких хлопчаків і навіть дівчат зовсім не богатирської статури із властивим цьому віку життєвим блиском в очах, розумієш - це ж і є герої. Не книжкові, не кіношні. Справжні. І дай їм Боже залишитися живими героями, а не меморіальними.
Пішли з життя люди, які вийшли на боротьбу і не могли не зважати на небезпеку, але не гадали, що доля візьме за право бути людиною таку жертву. Вони прийшли на Майдан людьми, яких знали тільки рідні, близькі, друзі. А покидають його на руках своїх побратимів Героями, яких знає вся країна. Вони зовсім не задумувалися, що прийде час, коли їхніми іменами будуть називати вулиці міст Україні. А прийде ще час - і Вірменії, і Білорусі.
Такий час обов’язково настане.
Вони йдуть з життя в славі. Їх проводжає людське море щирого співчуття і невимовної шани.
І приходить думка - нинішнім власникам нашої країни ні за які їх багатства та гроші, ніякі рейтинги в Форбс не купити такого прощання з цим світом, коли прийде безповоротне. А воно ж прийде. І для них самих, і для їх холуїв. Неминуче. Рано чи пізно. Але в будь-якому разі не в славі, а в ганьбі та людському презирстві.
А Героям - слава!!!