"Будет сидеть! Я сказал!!!" (с)
Сьогодні такий день, що багато чого можна була прочитати про ув’язнення ЮВТ. Як і протягом цих двох років. Але жодне з пояснень повною мірою мене не задовольняє. Ясна річ, внутрішня ситуація зрозуміла, але це ще не все. Коротше, «Не вірю!» (с)
Один з найпомітніших слизняків і базік в політичній сфері недавнього часу знову дав про себе знати, заявивши в інтерв’ю, що теперішній П (тут і далі бажано це скорочення читати як «Президент») тричі був готовий помилувати ЮВТ, давав необхідні доручення відповідним інстанціям від ВР до ГПУ для юридичного забезпечення цього рішення, але в останню хвилину щось відбувалось, і ці доручення відкликались. Лунали питання: «А хто міг відміняти рішення П? Хто може бути над ним?»
Відповідь очевидна: той, кому найбільш потрібне рішення про це ув’язнення і хто забезпечив "кришу" тим силам, які зараз дуже успішно виконують поставлені перед ними задачі. Хто він? Ні, не він, а вона! Мудра посивіла за сотні років інтриганка з омолодженим багаторазовими воєнними операціями обличчям, тверда в своїй прагматичності до безжальності, з манерами Матері Терези, але двоєдушним нутром, за яким стоїть тільки одна цінність: власне благополуччя. СТАРА ЄВРОПА!!!
Які думки повинні були виникнути у головах державних діячів провідних країн Європи, коли перед ними на стіл (умовно) після проголошення незалежності України поклали дві речі: мапу Європи і довідку про Україну.
Мапа говорить про геополітичне положення - в самій Європі і в якості моста між Європою, Росією та Сходом, великі річки, виходи до морів, корисні копалини и т.д. і т.п.
Характеристика самої України: майже 50 млн. чоловік з відносно низькою густотою поселення, величезний потенціал промисловості (за умови модернізації), наука, високий рівень освіченості, машинобудування, авіація, ракетобудування, суднобудування, родючі землі і т.д...
Чи є ще хоч одна європейська країна з таким багатогранним багатющим потенціалом? Якщо Україна зможе вийти з-під Раші і, ставши на шлях цивілізованого демократичного розвитку, по-справжньому залучить іноземний капітал та інвестиції, то що буде з нею через 15-20-30 років. Адже стартові умови навіть порівняти неможливо зі спустошеною (морально і фізично) атомними бомбардуваннями Японією-45 та й тією ж Німеччиною тих же часів, що лежала в руїнах. Можна порівняти стартові умови??? Навіть зараз, коли наша країна вже серйозно знекровлена за двадцять років.
І що б то був тоді за економічний монстр під боком у старушенції??? Кому таке щастя треба? Є хоч один недоумок-політик в провідних країнах Західної Європи, який би захотів бачити поряд з собою таку країну? Час показав, що таких не знайшлося.
Рішення очевидне:
- Зробити з України економічну пустелю (тільки сировинний придаток і максимальна закупка за кордоном усього готового - від продуктів харчування до товарів промислового виробництва). Заради цього можна було б і повоювати, але найкращих вихід - мирно розграбувати все до нитки руками самих же українців. Щоб після них залишилось те, що залишається на родючому полі після сарани. І цим відкласти навіть теоретичну можливість економічного відродження на максимально більший термін.
- Перетворити суспільно-культурне середовище України (необхідна умова національного відродження) у сіре ніщо на зразок російської маси без роду та племені. І використати для цього саму ж Рашу, вона це буде робити з величезним задоволенням.
- Разом з тим не дати змоги Україні знову влитися в Рашу (із зрозумілих причин). Для цього дати владі України такі можливості безмежного панування, втратити які було б вкрай небажано аж під страхом смерті.
- Для виконання такого сценарію найважливіше: забезпечити прихід до влади в Україні тих, хто реалізує цей план, незалежно від того, розуміє він його істинний зміст чи ні.
А что по этому вопросу думает товарищ Америка?
Де Америка, яка викормила груддю економічних гігантів: Японію, Корею і ту ж Німеччину?
Та вона б, можливо, і не проти повторити свої ж подвиги по штампування економічних гігантів та отримати в особі України свій форпост в Європі (до речі ще одна загроза для старої), але не та вже Америка. Важкі часи. Навіть Грузію не могли втримати…
Тож не виходить щось більш вагоме, то хоча б використати Україну для торгів з Рашею - хоч якась користь.
Але і для Європи, і для Америки (не говорячи вже про Рашу) всім їхнім планам може завадити одне: прихід до влади в Україні політиків, якими неможливо або вкрай важко маніпулювати. Некерована ззовні, розумна, з самостійним мисленням людина на чолі країни, яка в будь-який час може усвідомити (або навіть зіграти роль) справжнього національного (!!!) лідера і, заручившись підтримкою народу, піти таким шляхом, який поламає всі плани зробити з України керовану випотрошену країну-прокладку між Заходом та Рашею. Звичайно, не все так просто - гроші (куди ж без них), підтримка, міжнародний імідж і багато ще чого в повній ізоляції також не прийдуть самі по собі, але національно-визвольне і економічне відродження в світовій історії також не слабаки і не дурники робили.
Так за що сидимо, Юлія Володимирівна?
Не за те, що злодійка, і не за те, що свята.
Не за те, що шахрайка, і на за те, що для багатьох надмір харизматична.
Не за те, що зчинила державні злочини, і не за те, що всі ті, хто був на Майдані, розуміли: Ющ - нікчема, яку вона на хвилі народного ентузіазму на своїх плечах по омонівським щитам притягла до президентства.
Ні, ЮВТ - не месія і не свята. Просто поки що не було у нас більш самостійного політика.
Вона сидить за те, що, не зважаючи на всі її вади, вона некерована ззовні, мужня, розумна, хоча і азартна людина з світлою головою, яку багато хто ненавидить, але не менше і обожнює. Вона страшна тут багатьом, хто хоче бачити її за гратами. Але вона була і певно поки ще залишається такоє потенційною загрозою для Заходу. Це ще не означає, що реальною, але ризикувати вони не хочуть! І лицемірство під виглядом співчуття до неї вже неможливо приховати. Воно проглядує через багато фактів. А також, як тільки вона черговий раз відмовляється виїхати за кордон (для лікування, звичайно) з обіцянкою відійти від політичної діяльності. Обіцянки не дає - і кожен раз після цього, на зважаючи на механізм, що під певним тиском запускає П для її звільнення, продовжує сидіти…
P.S.: Тільки-но почув, що Меркель вже висловлювалась, що євроінтеграція України можлива і без визволення Юлі. Морквина на палиці начебто наблизилась до ослика. І без Юлі...
Один з найпомітніших слизняків і базік в політичній сфері недавнього часу знову дав про себе знати, заявивши в інтерв’ю, що теперішній П (тут і далі бажано це скорочення читати як «Президент») тричі був готовий помилувати ЮВТ, давав необхідні доручення відповідним інстанціям від ВР до ГПУ для юридичного забезпечення цього рішення, але в останню хвилину щось відбувалось, і ці доручення відкликались. Лунали питання: «А хто міг відміняти рішення П? Хто може бути над ним?»
Відповідь очевидна: той, кому найбільш потрібне рішення про це ув’язнення і хто забезпечив "кришу" тим силам, які зараз дуже успішно виконують поставлені перед ними задачі. Хто він? Ні, не він, а вона! Мудра посивіла за сотні років інтриганка з омолодженим багаторазовими воєнними операціями обличчям, тверда в своїй прагматичності до безжальності, з манерами Матері Терези, але двоєдушним нутром, за яким стоїть тільки одна цінність: власне благополуччя. СТАРА ЄВРОПА!!!
Які думки повинні були виникнути у головах державних діячів провідних країн Європи, коли перед ними на стіл (умовно) після проголошення незалежності України поклали дві речі: мапу Європи і довідку про Україну.
Мапа говорить про геополітичне положення - в самій Європі і в якості моста між Європою, Росією та Сходом, великі річки, виходи до морів, корисні копалини и т.д. і т.п.
Характеристика самої України: майже 50 млн. чоловік з відносно низькою густотою поселення, величезний потенціал промисловості (за умови модернізації), наука, високий рівень освіченості, машинобудування, авіація, ракетобудування, суднобудування, родючі землі і т.д...
Чи є ще хоч одна європейська країна з таким багатогранним багатющим потенціалом? Якщо Україна зможе вийти з-під Раші і, ставши на шлях цивілізованого демократичного розвитку, по-справжньому залучить іноземний капітал та інвестиції, то що буде з нею через 15-20-30 років. Адже стартові умови навіть порівняти неможливо зі спустошеною (морально і фізично) атомними бомбардуваннями Японією-45 та й тією ж Німеччиною тих же часів, що лежала в руїнах. Можна порівняти стартові умови??? Навіть зараз, коли наша країна вже серйозно знекровлена за двадцять років.
І що б то був тоді за економічний монстр під боком у старушенції??? Кому таке щастя треба? Є хоч один недоумок-політик в провідних країнах Західної Європи, який би захотів бачити поряд з собою таку країну? Час показав, що таких не знайшлося.
Рішення очевидне:
- Зробити з України економічну пустелю (тільки сировинний придаток і максимальна закупка за кордоном усього готового - від продуктів харчування до товарів промислового виробництва). Заради цього можна було б і повоювати, але найкращих вихід - мирно розграбувати все до нитки руками самих же українців. Щоб після них залишилось те, що залишається на родючому полі після сарани. І цим відкласти навіть теоретичну можливість економічного відродження на максимально більший термін.
- Перетворити суспільно-культурне середовище України (необхідна умова національного відродження) у сіре ніщо на зразок російської маси без роду та племені. І використати для цього саму ж Рашу, вона це буде робити з величезним задоволенням.
- Разом з тим не дати змоги Україні знову влитися в Рашу (із зрозумілих причин). Для цього дати владі України такі можливості безмежного панування, втратити які було б вкрай небажано аж під страхом смерті.
- Для виконання такого сценарію найважливіше: забезпечити прихід до влади в Україні тих, хто реалізує цей план, незалежно від того, розуміє він його істинний зміст чи ні.
А что по этому вопросу думает товарищ Америка?
Де Америка, яка викормила груддю економічних гігантів: Японію, Корею і ту ж Німеччину?
Та вона б, можливо, і не проти повторити свої ж подвиги по штампування економічних гігантів та отримати в особі України свій форпост в Європі (до речі ще одна загроза для старої), але не та вже Америка. Важкі часи. Навіть Грузію не могли втримати…
Тож не виходить щось більш вагоме, то хоча б використати Україну для торгів з Рашею - хоч якась користь.
Але і для Європи, і для Америки (не говорячи вже про Рашу) всім їхнім планам може завадити одне: прихід до влади в Україні політиків, якими неможливо або вкрай важко маніпулювати. Некерована ззовні, розумна, з самостійним мисленням людина на чолі країни, яка в будь-який час може усвідомити (або навіть зіграти роль) справжнього національного (!!!) лідера і, заручившись підтримкою народу, піти таким шляхом, який поламає всі плани зробити з України керовану випотрошену країну-прокладку між Заходом та Рашею. Звичайно, не все так просто - гроші (куди ж без них), підтримка, міжнародний імідж і багато ще чого в повній ізоляції також не прийдуть самі по собі, але національно-визвольне і економічне відродження в світовій історії також не слабаки і не дурники робили.
Так за що сидимо, Юлія Володимирівна?
Не за те, що злодійка, і не за те, що свята.
Не за те, що шахрайка, і на за те, що для багатьох надмір харизматична.
Не за те, що зчинила державні злочини, і не за те, що всі ті, хто був на Майдані, розуміли: Ющ - нікчема, яку вона на хвилі народного ентузіазму на своїх плечах по омонівським щитам притягла до президентства.
Ні, ЮВТ - не месія і не свята. Просто поки що не було у нас більш самостійного політика.
Вона сидить за те, що, не зважаючи на всі її вади, вона некерована ззовні, мужня, розумна, хоча і азартна людина з світлою головою, яку багато хто ненавидить, але не менше і обожнює. Вона страшна тут багатьом, хто хоче бачити її за гратами. Але вона була і певно поки ще залишається такоє потенційною загрозою для Заходу. Це ще не означає, що реальною, але ризикувати вони не хочуть! І лицемірство під виглядом співчуття до неї вже неможливо приховати. Воно проглядує через багато фактів. А також, як тільки вона черговий раз відмовляється виїхати за кордон (для лікування, звичайно) з обіцянкою відійти від політичної діяльності. Обіцянки не дає - і кожен раз після цього, на зважаючи на механізм, що під певним тиском запускає П для її звільнення, продовжує сидіти…
P.S.: Тільки-но почув, що Меркель вже висловлювалась, що євроінтеграція України можлива і без визволення Юлі. Морквина на палиці начебто наблизилась до ослика. І без Юлі...