Місто посмішкове.
Неперевершені імпрешенз обіцяють наступні декілька днів. Начебто й нічого особливого, та я певна:час на можна гаяти даремно. Вже залишилось зовсім трішечки вільного літа. Пару тижнів-і ми знову у серці різноманітної потягової трясанини та зміни кліматів. У серці довгоочікуваного відпочинку, на який ми вперше поїдемо разом.
Мені здається, останні два дні мене сильно змінили. Істерики-не істерики,а сенс у них точно є. Коли лівітуєш між двома роками серйозних стосунків та майбутніми роками з планами мати власну сім'ю, починаєш розуміти що й скільки коштує насправді.
А відпочинок мене посміхає до кольків в животі. Чомусь на думку спадає тепле(не гаряче!) сонце в зенітовому об'єктиві, бабусина хата з надприємним домашнім затишком, що лине з літньої кухні, де печуться пироги з млинами. Сніданки занадто ранкові,обов'язково чашка запашної чорної кави і теплі задушевні бесіди перед тим,як виходити на море. А ще холодний ранковий душ і розчісувати волосся,щоб потім делікатно заколоти його зверху,аби вдягнути дівочого такого елегантного капелюха.
Жовтогарячі заходи,які охолоджує сріблясто-синє море. Веселі посмішки,різноманітні стопкадри смайлів,які стрибають з одного знімка на інший.
Рідне місто. Місто мого народження. Дихання моря на шовкове волосся. Дихання вітру,що проноситься біля вух легким,майже непомітним димом. Купа морозива та італійська кухня на центральній площі. Місто,що любить кохання.
Місто жовтого кольору. Місто посмішкове.Моє.Рідне.Місто.
Ми скоро зустрінемось.
Перший день.Три роки тому.
Картини усім містом!
Смішні стопкадри!
Веселі посмішки!
Багато смачного і навіть дуже!
Дуже смачного!
І знову купа посмішок!
І звісно...море.
Вранішнє.
Обіднє.
Вечірнє.
Море.
Моє.
Посмішкове місто жовтого кольору.
Мені здається, останні два дні мене сильно змінили. Істерики-не істерики,а сенс у них точно є. Коли лівітуєш між двома роками серйозних стосунків та майбутніми роками з планами мати власну сім'ю, починаєш розуміти що й скільки коштує насправді.
А відпочинок мене посміхає до кольків в животі. Чомусь на думку спадає тепле(не гаряче!) сонце в зенітовому об'єктиві, бабусина хата з надприємним домашнім затишком, що лине з літньої кухні, де печуться пироги з млинами. Сніданки занадто ранкові,обов'язково чашка запашної чорної кави і теплі задушевні бесіди перед тим,як виходити на море. А ще холодний ранковий душ і розчісувати волосся,щоб потім делікатно заколоти його зверху,аби вдягнути дівочого такого елегантного капелюха.
Жовтогарячі заходи,які охолоджує сріблясто-синє море. Веселі посмішки,різноманітні стопкадри смайлів,які стрибають з одного знімка на інший.
Рідне місто. Місто мого народження. Дихання моря на шовкове волосся. Дихання вітру,що проноситься біля вух легким,майже непомітним димом. Купа морозива та італійська кухня на центральній площі. Місто,що любить кохання.
Місто жовтого кольору. Місто посмішкове.Моє.Рідне.Місто.
Ми скоро зустрінемось.
Перший день.Три роки тому.
Картини усім містом!
Смішні стопкадри!
Веселі посмішки!
Багато смачного і навіть дуже!
Дуже смачного!
І знову купа посмішок!
І звісно...море.
Вранішнє.
Обіднє.
Вечірнє.
Море.
Моє.
Посмішкове місто жовтого кольору.