Вибори, вибори... (одеська сучасність)
Продовжувати не буду, бо якщо продовжувати, то можна нарватися на риму.
Отже, вчора ввечері на одеському телеканалі зібралися три кандидати та почали розказувати про свої прагнення до народного депутатства. Один з них - Преснов - вже є депутатом місцевого рівня, з обов'язками та обіцянками. На риторичне питання ведучої - прохання розповісти, що спонукало його податися до Києва, той відповів в ключі того, що не бажає ніяких війн за владу або бюджети, хоче конструктиву та добра.
Відразу після цього я вимкнув канал та почав займатися своїми справами, добре пам'ятаючи минулі вибори до міськради і результати, з якими він нібито отримав перемогу. Я також у той час балотувався, тому мені ті результати були цікавими. Так от, майже всі інші кандидати на окрузі отримали біля сотні голосів кожен. Цей Преснов - під півтори тисячі. Я не вірю в таку шалену популярність, бо про нього весь інший час було "не чути-не бачити". Відповідь єдина - не обійшлося без впливу улюбленої партії та відповідних вказівок.
Ну, то минуле. Сьогодні я з прогулянки ледве доповз додому з головним болем.
Субота. Вечір.
І тут, практично під вікном, починає гуркотіти звукопідсилювач. Колонку повернули у бік дому так, що скло у вікнах почало тремтіти. Майже одразу відвернули, але низьке "бумц-бумц" добре і відчутно довбило по мізках і далі.
Нагадую, субота. У вихідні дні взагалі в житловому секторі не можна використовувати звукопідсилювальну апаратуру. Про це навіть закон відповідний є.
Дзвоню з міського телефону 102. Але мій телефон, неначе партизан, уходить в глухе і незрозуміле підпілля. Глухо. Навіть гудків немає.
Дзвоню з мобільного - скидає. Дозвонитися майже неможливо. Це при тому, що справа не дуже термінова. А якщо в людини - все бува - є час лише на один дзвінок?
Лізу на сайт Одеського УМВС. Дяка богові, є міський телефон. Дзвоню. Чергова частина. Черговий перемикає мене ще на когось. Людина не називає прізвища. Але слухає уважно.
Пояснюю ситуацію, нагадую про закон про тишу. Не сперечається. Записує та обіцяє розібратися.
На годиннику 18:00. За вікном починається дійство - клоуни водять хороводи з дітьми, проводять якісь конкурси, роздають подарунки. За півгодини чую - "А знаєтє, кто вам подарил етот празднік? Юрій Преснов! Так давайте всє вмєстє скажем єму: "Спасиба!".
За годину "бумц-бумц" завершилося. Наприкінці дівча у клоунському одязі наголосила, що на дітей чекає ще один подарунок "від Прєснова" - година безкоштовних батутів. Тому "давайтє снова скажем всє дружно СПАСИБА!".
Чесно кажучи, я так і не зрозумів - чи була з боку міліціянтів реакція на звернення, чи поігнорували вони виклик. Але використання звукопідсилювальної апаратури - це адміністративий злочин. Так само, як порушенням виборчого законодавства є вивішування агітаційних прапорів в місцях, які не передбачені віповідним рішенням міськради - дорожних стовпах, на будинках тощо. Але ж це окучування електорату, тобто, нібито добра для окремо взятої партії справа.
Ось це є така добра людина, той Преснов, що бажає всім конструктиву та добра, порушуючи законодавство та плюючи на інших людей. Характерна постать. Істота, для якої власна партія та її рішення вищі за закон та співіснування в суспільстві. Причому, що страшніше - за підтримки навіть держслужбовців.
Опозиційні партії наголошують на необхідності люстрації. Хочуть відлучати від влади комуністів. Але ж за 20 років піднялася така поросль мерзоти, що Вища партійна школа для них - це дитячий садочок у порівнянні з вишем. Люстрація, кажете? Люструвати треба вже не комуністів, точніше, далеко не тільки їх. Починати треба з адептів секти "Партія регіонів". Кожного й особисто. Примусово і назавжди вимаравши їхні прізвища з державного соціального обов'язку перед громадянами. Можливо, лише так можна буде віддячити їм за нахабне гвалтування України.
Отже, вчора ввечері на одеському телеканалі зібралися три кандидати та почали розказувати про свої прагнення до народного депутатства. Один з них - Преснов - вже є депутатом місцевого рівня, з обов'язками та обіцянками. На риторичне питання ведучої - прохання розповісти, що спонукало його податися до Києва, той відповів в ключі того, що не бажає ніяких війн за владу або бюджети, хоче конструктиву та добра.
Відразу після цього я вимкнув канал та почав займатися своїми справами, добре пам'ятаючи минулі вибори до міськради і результати, з якими він нібито отримав перемогу. Я також у той час балотувався, тому мені ті результати були цікавими. Так от, майже всі інші кандидати на окрузі отримали біля сотні голосів кожен. Цей Преснов - під півтори тисячі. Я не вірю в таку шалену популярність, бо про нього весь інший час було "не чути-не бачити". Відповідь єдина - не обійшлося без впливу улюбленої партії та відповідних вказівок.
Ну, то минуле. Сьогодні я з прогулянки ледве доповз додому з головним болем.
Субота. Вечір.
І тут, практично під вікном, починає гуркотіти звукопідсилювач. Колонку повернули у бік дому так, що скло у вікнах почало тремтіти. Майже одразу відвернули, але низьке "бумц-бумц" добре і відчутно довбило по мізках і далі.
Нагадую, субота. У вихідні дні взагалі в житловому секторі не можна використовувати звукопідсилювальну апаратуру. Про це навіть закон відповідний є.
Дзвоню з міського телефону 102. Але мій телефон, неначе партизан, уходить в глухе і незрозуміле підпілля. Глухо. Навіть гудків немає.
Дзвоню з мобільного - скидає. Дозвонитися майже неможливо. Це при тому, що справа не дуже термінова. А якщо в людини - все бува - є час лише на один дзвінок?
Лізу на сайт Одеського УМВС. Дяка богові, є міський телефон. Дзвоню. Чергова частина. Черговий перемикає мене ще на когось. Людина не називає прізвища. Але слухає уважно.
Пояснюю ситуацію, нагадую про закон про тишу. Не сперечається. Записує та обіцяє розібратися.
На годиннику 18:00. За вікном починається дійство - клоуни водять хороводи з дітьми, проводять якісь конкурси, роздають подарунки. За півгодини чую - "А знаєтє, кто вам подарил етот празднік? Юрій Преснов! Так давайте всє вмєстє скажем єму: "Спасиба!".
За годину "бумц-бумц" завершилося. Наприкінці дівча у клоунському одязі наголосила, що на дітей чекає ще один подарунок "від Прєснова" - година безкоштовних батутів. Тому "давайтє снова скажем всє дружно СПАСИБА!".
Чесно кажучи, я так і не зрозумів - чи була з боку міліціянтів реакція на звернення, чи поігнорували вони виклик. Але використання звукопідсилювальної апаратури - це адміністративий злочин. Так само, як порушенням виборчого законодавства є вивішування агітаційних прапорів в місцях, які не передбачені віповідним рішенням міськради - дорожних стовпах, на будинках тощо. Але ж це окучування електорату, тобто, нібито добра для окремо взятої партії справа.
Ось це є така добра людина, той Преснов, що бажає всім конструктиву та добра, порушуючи законодавство та плюючи на інших людей. Характерна постать. Істота, для якої власна партія та її рішення вищі за закон та співіснування в суспільстві. Причому, що страшніше - за підтримки навіть держслужбовців.
Опозиційні партії наголошують на необхідності люстрації. Хочуть відлучати від влади комуністів. Але ж за 20 років піднялася така поросль мерзоти, що Вища партійна школа для них - це дитячий садочок у порівнянні з вишем. Люстрація, кажете? Люструвати треба вже не комуністів, точніше, далеко не тільки їх. Починати треба з адептів секти "Партія регіонів". Кожного й особисто. Примусово і назавжди вимаравши їхні прізвища з державного соціального обов'язку перед громадянами. Можливо, лише так можна буде віддячити їм за нахабне гвалтування України.