Увечорі погода знов порадувала тропичною зливою. Десь з півгодинки як з ведра, та ще з дві - щоб мало не показалося, але вже звичайним дощем.
так, під дощем я ї прийхав додомцю, але поки зайшов до суперу, поки поблукав - дощ закінчився.
Перед домом зайшов до магазинчику купити сірників.
Перед дверима на приступці стояв голуб-підліток. Повністю мокрий. Стояв та дивився на мене. Я підійшов та кажу: "Ну, ті вже виріши - чи ти в магазин, чи вже на вулиці?"
Але двер відкрита.
Той обережно увійшов в магазинчик, став біля холодильнику з водою, напроти прилавку. Стоїть. Дивиться.
Я - продавщиці:
- Дивиться, які гості до вас у хату!
Вона намагається через прилавок побачити.
- Таки маленьки, що я навіть нічого не бачу! Хто там? - роздивляється: - о! Голуб!
- Так,- кажу.- Він. Зайшов погрітися, мабуть.
- Ну то хай гріється. Головне, щоб собака неувійшов.
Голуб весь цей час стояв в сторонці, під холодільником, на полу, уважно дивлячись на людей.
Висохне - полетить собі далі.
Може і відкладеться в маленькій його головці, що люди не завжди жорстокі?