Правові засади звільнення Януковича від повноважень Президента України.
Пролог. У всьому світі не існує системи права, котра могла б охопити всі можливі варіанти подій, - як казав Козьма Прутков:"Никто не обнимет необъятного". Саме тому всі існуючи системи права використовують окрім прямих актів різноманітні загальні принципи та перехідні положення. Наприклад, - принцип верховенства права, презумпція невинності, принцип прецедентів, принцип аналогій, принципи "дозволено все, що не заборонено" або навпаки та інші. Окрім того, на аксиоматичному рівні будь-яка система права базується на формальній логіці, - не на жіночій, не на нечіткій, не на логіці Путіна або Гобліна, а саме на класичній формальній логіці. Саме з її позицій трактуються усі правові акти у першу чергу.
Факт №1. Не є таємницею, що рівень законотворчості в нашій країні вкрай низький з професійної точки зору. Тому правові акти доволі часто містять явні або приховані неточності, невизначенності або колізії. В данному випадку мова стосовно тексту статті 108 Конституції України:
"Повноваження Президента України припиняються достроково у разі:" і далі перелік.
Проблема в тому, що наведений текст не містить оператора виключення (наприклад, слова "тільки"). Згідно правил формальної логіки, це означає, що теоретично перелік подій/методів припинення повноважень президента не обмежено виключно записаним у цій статті списком. Тому будь-який правовий акт про припинення повноважень президента, що оперує подією/методом не включеним у цей список, не порушує цю статтю Конституції. Окремо слід зазначити, що вказана в переліку процедура імпічменту до цих пір не прописана чітко і до кінця. Це побічна причина, що унеможливлювала його використання в принципі при будь-яких розкладах.
Факт №2. Теоретично це означає, що Верховна Рада, як законодавчий орган, може викинути президента правовим актом коли завгодно і за що завгодно, аби цей правовий акт не суперечив Конституції України в інших місцях та його прийняття відбувалося в рамках процедур Верховної Ради. На практиці тому перешкоджає відсутність більшості щодо такого питання та ст. 105 Конституції України:
"Президент України користується правом недоторканності на час виконання повноважень."
Однак це "право недоторканності" згадується ще в деяких місцях, наприклад, щодо життя громадянина або стосовно депутатів ВР, а одже несе в собі різний контекст. В чому ж полягає це право? Якщо я стану дмухати на президента, - чи порушу я тим його "право недоторканності"? Тобто, поняття "недоторканності" не визначенно. Тому до Конституційного Суду свого часу було подано запит, щодо тлумачення цієї статті. На що КС видав "Офіційне тлумачення частини першої статті 105 в Рішенні Конституційного Суду № 19-рп/2003 від 10.12.2003". У ньому чітко і недвозначно ця стаття тлумачиться як недоторканність в полі кримінального права. Не більше того.
І ось тут починаються танці. У певний час настає подія. Президент України зникає на три дні (а по нашому - здриснув із награбованим). Президент, - це не держава, але лише мала її частина, скоріше навіть не частина, а слуга її, тому його зникнення не означає зникнення держави. Країна мусить жити далі, навіть без нього. Одначе така подія ніде не прописана в правовому полі України. Це однозначно прогалина у правовому полі. Правом заповнювати прогалини в правовому полі володіє саме Верховна Рада. ВР створює нові правові акти. Це не тільки її право, ба більше - прямий обов'язок, в данному випадку ще й невідкладний. Аби не плодити зайвих правових сутностей, рішення стали шукати в схожих законах. Неважко побачити, що згадана подія не для президента вже прописана в Кодексі Законів про Працю, - це прогул, а згідно тлумачення КС, цей Кодекс не підпадає під визначення "недоторканності президента". Тобто фактично, якщо стисло і по простому, - оскільки "Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ", президент є слугою народу, найманим працівником, а вищим представником народу за відсутності президента є Верховна Рада, то ми маємо дуже просту річ, - роботодавець, в особі своїх представників, звільнив працівника за прогул. Окрім аналогії із КЗпП, була використана ще одна аналогія. Весь пакет правових актів щодо президента винесено окремо від інших. Тому логічно було при звільненні президента врахувати і цей момент. Оскільки випадок фактично одиничний та екстрений, прийняття окремого закону було недоцільне на поточний момент.
Рішенням став правовий акт у вигляді окремої постанови. В ній відображенно все вищезгадане:
"1. Встановити, що Президент України В.Янукович в неконституційний спосіб самоусунувся від здійснення конституційних повноважень та є таким, що не виконує свої обов’язки."
Тут саме констатація порушення системи права України, а саме факту прогулу вищої посадової особи країни, - юридичною мовою, не більше, з усіма витікаючими наслідками. Взагалі-то в будь-якому випадку було б дивно лишити його на посаді після того, як він драпанув із власної країни.
Епітафія.
1. Постанова не суперечить ст. 108 Конституції України, оскільки не оперує її списком, а сама стаття допускає інші, ніж зазначено в статті, варіанти "припинення повноважень".
2. Постанова не суперечить ст.105, оскільки не оперує кримінальним правом.
3. Постанова не суперечить іншим положенням Конституції України.
4. Постанова прийнята в рамках повноважень, механізмів та процедур Верховної Ради.
От і вся баєчка. Теоретично, Янукович може оскаржити своє звільнення в суді України. Ласкаво просимо.
Факт №1. Не є таємницею, що рівень законотворчості в нашій країні вкрай низький з професійної точки зору. Тому правові акти доволі часто містять явні або приховані неточності, невизначенності або колізії. В данному випадку мова стосовно тексту статті 108 Конституції України:
"Повноваження Президента України припиняються достроково у разі:" і далі перелік.
Проблема в тому, що наведений текст не містить оператора виключення (наприклад, слова "тільки"). Згідно правил формальної логіки, це означає, що теоретично перелік подій/методів припинення повноважень президента не обмежено виключно записаним у цій статті списком. Тому будь-який правовий акт про припинення повноважень президента, що оперує подією/методом не включеним у цей список, не порушує цю статтю Конституції. Окремо слід зазначити, що вказана в переліку процедура імпічменту до цих пір не прописана чітко і до кінця. Це побічна причина, що унеможливлювала його використання в принципі при будь-яких розкладах.
Факт №2. Теоретично це означає, що Верховна Рада, як законодавчий орган, може викинути президента правовим актом коли завгодно і за що завгодно, аби цей правовий акт не суперечив Конституції України в інших місцях та його прийняття відбувалося в рамках процедур Верховної Ради. На практиці тому перешкоджає відсутність більшості щодо такого питання та ст. 105 Конституції України:
"Президент України користується правом недоторканності на час виконання повноважень."
Однак це "право недоторканності" згадується ще в деяких місцях, наприклад, щодо життя громадянина або стосовно депутатів ВР, а одже несе в собі різний контекст. В чому ж полягає це право? Якщо я стану дмухати на президента, - чи порушу я тим його "право недоторканності"? Тобто, поняття "недоторканності" не визначенно. Тому до Конституційного Суду свого часу було подано запит, щодо тлумачення цієї статті. На що КС видав "Офіційне тлумачення частини першої статті 105 в Рішенні Конституційного Суду № 19-рп/2003 від 10.12.2003". У ньому чітко і недвозначно ця стаття тлумачиться як недоторканність в полі кримінального права. Не більше того.
І ось тут починаються танці. У певний час настає подія. Президент України зникає на три дні (а по нашому - здриснув із награбованим). Президент, - це не держава, але лише мала її частина, скоріше навіть не частина, а слуга її, тому його зникнення не означає зникнення держави. Країна мусить жити далі, навіть без нього. Одначе така подія ніде не прописана в правовому полі України. Це однозначно прогалина у правовому полі. Правом заповнювати прогалини в правовому полі володіє саме Верховна Рада. ВР створює нові правові акти. Це не тільки її право, ба більше - прямий обов'язок, в данному випадку ще й невідкладний. Аби не плодити зайвих правових сутностей, рішення стали шукати в схожих законах. Неважко побачити, що згадана подія не для президента вже прописана в Кодексі Законів про Працю, - це прогул, а згідно тлумачення КС, цей Кодекс не підпадає під визначення "недоторканності президента". Тобто фактично, якщо стисло і по простому, - оскільки "Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ", президент є слугою народу, найманим працівником, а вищим представником народу за відсутності президента є Верховна Рада, то ми маємо дуже просту річ, - роботодавець, в особі своїх представників, звільнив працівника за прогул. Окрім аналогії із КЗпП, була використана ще одна аналогія. Весь пакет правових актів щодо президента винесено окремо від інших. Тому логічно було при звільненні президента врахувати і цей момент. Оскільки випадок фактично одиничний та екстрений, прийняття окремого закону було недоцільне на поточний момент.
Рішенням став правовий акт у вигляді окремої постанови. В ній відображенно все вищезгадане:
"1. Встановити, що Президент України В.Янукович в неконституційний спосіб самоусунувся від здійснення конституційних повноважень та є таким, що не виконує свої обов’язки."
Тут саме констатація порушення системи права України, а саме факту прогулу вищої посадової особи країни, - юридичною мовою, не більше, з усіма витікаючими наслідками. Взагалі-то в будь-якому випадку було б дивно лишити його на посаді після того, як він драпанув із власної країни.
Епітафія.
1. Постанова не суперечить ст. 108 Конституції України, оскільки не оперує її списком, а сама стаття допускає інші, ніж зазначено в статті, варіанти "припинення повноважень".
2. Постанова не суперечить ст.105, оскільки не оперує кримінальним правом.
3. Постанова не суперечить іншим положенням Конституції України.
4. Постанова прийнята в рамках повноважень, механізмів та процедур Верховної Ради.
От і вся баєчка. Теоретично, Янукович може оскаржити своє звільнення в суді України. Ласкаво просимо.