“Вир світів”
Кожна людина має Всесвіт у собі і тільки обраним дано вийти за межі цього світу (C)
“Вир світів”, був колись такий серіал на каналі ICTV. Якщо хто не в курсі, то він про декількох мандрівників у паралельні виміри, які зовсім випадково покинули власний світ і заблукали посеред бескінчної кількості паралельних реальностей. Деякі з тих альтернативних Земель кардинально відрізняються від нашої: десь люди літають, десь планета населена телепатами, а десь перетворилася на вкриту водою пустку. Але у більшості випадків світи досить схожі, а подекуди схожі настільки, що відрізнити з першого погляду неможливо: можна кілька днів прожити у рідному місті, спілкуватися з давніми знайомими і ходити до улюбленої кафешки не помічаючи різниці. Та все в цьому житті криється у деталях.
Ідея, звісно, не нова, та й серал з часом сотився у якесь укурене гуано, проте певний сенс все ж можна виловити у цьому фільмі і то зовсім не науково-фантастичний. Просто певні аналогії з нажим щоденним життям.
У якомусь сенсі насправді кожен з нас живе у своєму паралельному світі, альтернативній реальності, що існує тільки у нас в голові. Як і у випадку того кіно, бувають світи дуже схожі і бувають дуже різні, адже кожен бачить все зі своєї точки зору, через призму власних переконань і уявлень про те, якою є наша ральність. І найбільша помилка, якої може припуститися людина, - повірити, що інші живуть у тому ж самому світі.
Хоча ні. Ще гірше намагатися судити про когось на основі лише власного життєвого досвіду, не побувавши у його альтернативній реальності. Причому не просто заглянувши туди одним оком (“а, ну наче все як у мене”), а дійсно побути у чужій шкурі, як то кажуть. Вийти за межі свого світу. Зрозуміти що він не єдино правильний і реальний, а просто один із близько семи мільярдів світів, які невпинно народжуються і щосекунди гинуть.
Чому сусід щодня напивається до білої гарячки, чому хлопчина із будинку навпроти наклав на себе руки, чому 45-літня бабуся, що живе поперхом вище, харчується об’їдками у той час як обидва її синочки хизуються новими айфонами? Чому батьки вирішують за своїх дітей, ламаючи тим життя? Чому жіночка перебігала дорогу на червоне, чому вас сьогодні мало не обматюкав завжди привітний водій маршрутки, що робить вечорами у церкві пришиблений гопник з вашого району? Чому у “залізної леді” зранку почервонілі очі і чому стільки суму в очах успішного бізнесмена? Чому люди мовчать коли стільки всього треба розповісти і чому теревенять без упину коли слова зайві? Чому діти виганяють з дому рідну матір і чому люди приймають до себе зовсім чужих як рідних?
Мільярди “чому”, на які немає відповіді, бо вони сховані за межею нашого розуміння. Не сховані навіть, а такі очевидні у інших світах.
Кросспост із Думки вголос.