Сумніватися для людини природньо. Зважувати “за” і “проти”, аналізувати, вагатися і робити вибір. Каяття теж природнє. Шкодувати за тим, чого не наважився зробити, або навпаки за тим, що накоїв не подумавши як слід. А думати якраз іноді і не треба.
Думки матеріальні. Я не у якомусь езотеричному сенсі і не в тому розуміні, про який розказують у фільмах типу “Секрет”. Насправді я дуже сумніваюся що аби чогось досягти вистачить самих лише думок і правильного настрою. Думки матеріальні у тому сенсі, що кожна думка - це не втілений у реальність вчинок. Ми хочемо чогось, але не наважуємся діяти. Не наважуємся ступити ногою, хоча у своїй голові вже прийняли необхідність зробити крок. Тому думки матеріальні.
Кожного разу коли ви думаєте як вкоротити собі віку - ви стаєте самогубцем. Коли хочете комусь зле - стаєте вбивцею. Забажаєте чужого - ви вже злодій. Подумаєте чому б не скористатися службовим становищем - ви вже хабарник і корупціонер. Та я ж нічого не зробив! Невже думати гріх?!
Read the rest of this entry » Кросспост із
Думки вголос.