Mr. Nobody
Він не міг вибрати, бо не знав, до чого це призведе.
А тепер не може зробити вибір - бо знає.
Зізнаюсь чесно: мене важко назвати якимось кіногурманом, або прихильником занадто розумного кіно. Останнім часом я навіть не качаю фільми з інтернету, а ходжу до кінотеатру саме з цих причин: у сучасних фільмах варто дивитися лише на спецефекти, тому найкраще їх дивитися саме на великому екрані. Зі стрічкою «Містер Ніхто» вийшло зовсім інакше - в кінотеатрах її не показували, тож довелося скористатися інтернетом, а дивився удома. Цілих три дні.
Сказати що фільм цікавий - не сказати нічого. Насправді про таке кіно не варто судити за сюжетом (а він досить заплутаний) чи відеорядом (хоча і тут є чому потішитися, бо картинка просто клас, з купою дрібниць та нюансів); такий фільм просто треба побачити, смакуючи не саме кіно, а емоції та думки, які воно народжує. Це як сон уві сні, коли прокидаєшся і не розумієш чи справді вже не спиш, а чи зараз події розвиватимуться найбільш неймовірним чином.
Read the rest of this entry »
Кросспост блогу Думки вголос. Ви можете залишити коментарій тут, або там.