Гумор))
Американський вчений Чарльз Дьюил у далекому 1899 "ляпнув" : "Все що могло бути винайденим, вже винайшли". Всі поржали, а "УкрЗалізниця" (далі "ГуноЗалізниця") подумала "Хммм, а чом би і нє?!".
Ще зустрічаючи мене на пероні провідник плацкарду Ужгород-Київ, очима, мімікою та подУставшою формою пробував попередити : "Мои вкусы специфичны". Але я протягуючи квиток твердив : "Откройся мне".
Захожу у вагон. Температура повітря близька до температури плавлення Вольфраму. Погляд важко гепнувся на моє нове "ложе", на якому вже лежали легендарні цілющі ортопедичні матраси після яких ти прокидаєшся мов заново народжений....
передчасно...
на 6му місяці... В комплект постільного також входили подушки на яких спали ще Каін і Авель. І походу після них вони і похарились, бо непохареним зранку прокинутися після Тих подушок неможливо. Роблю перший висновок: "В "Стране Советов" людей вище 160см тупо не було... Вообще. Тому шо яку би ти камусутру на другій полці не ліпив з свого тіла, ноги висять в очікування близького контакту з плечем похареного пішохода, який як у передачі "Форт Буаярд" пробує вибратися з смердючого вагону в туалет.
А туалет то вообще окрема тема. Я зрозумів одне : "Якщо розробник "Глейд мікроспрей" після смерті потрапить в пекло то це точно буде "тубзік" поїзда Ужгород-Київ.
Щойно ми рушили в наш круїз, я почув перше і останнє слово від провідника Володі. Зі всією притаманною йому харизмою, ніжним баритон Бог маркетингу Володя (в кращих традиціях Дейла Карнегі) висернув з себе "Чай, треба?". Ми дружньо покивали головами, типу "ні дякуємо". І поки цейлонські дівки грузились, шо чай в "ГуноЗалізниці" тупо не йде, ми "БрейнШтормили" кросворди, надіючись на те, що відгадавши всі слова розчаклуємо того німого який нам кросворди і продав.
Я заснув. У кольорову сні мені явився Йозеф Менгеле, який виходячи в Києві з мого плацкарду каже : "Но ви українці ненормальні".
Розбудив мене ядерний реактор, який ось-ось має вибухнути та знищити усе живе в радіусі 10000км... Стоп. Нє... то просто сусід голосно хропить. Але вибух ми всі чекали, як полегшення після всіх тих мук, які ми пережили цієї ночі. Він тепер мінімум 20 років має виплачувати мені лікарняні і возити раз у рік в санаторій на електрофорес. Або нєєє...
Як би там не було поїзд з точністю швейцарського годинника та мадярського прогнозу погоди, рівно о 10ій ранку заїхав на київський вокзал. Столиця "Нашу Файту" зустріла посиканим пероном, упоротими таксистами та сірим кольором у всьому.
А Я йду з старенькою сумкою з Краснодонців, всім посміхаюсь і розумію "Я з кращим другом летимо сьогодні в Єгипет" ...
А ти Київ "... там держись, здоровье тебе побольше"
- Миша Карпенко
Ще зустрічаючи мене на пероні провідник плацкарду Ужгород-Київ, очима, мімікою та подУставшою формою пробував попередити : "Мои вкусы специфичны". Але я протягуючи квиток твердив : "Откройся мне".
Захожу у вагон. Температура повітря близька до температури плавлення Вольфраму. Погляд важко гепнувся на моє нове "ложе", на якому вже лежали легендарні цілющі ортопедичні матраси після яких ти прокидаєшся мов заново народжений....
передчасно...
на 6му місяці... В комплект постільного також входили подушки на яких спали ще Каін і Авель. І походу після них вони і похарились, бо непохареним зранку прокинутися після Тих подушок неможливо. Роблю перший висновок: "В "Стране Советов" людей вище 160см тупо не було... Вообще. Тому шо яку би ти камусутру на другій полці не ліпив з свого тіла, ноги висять в очікування близького контакту з плечем похареного пішохода, який як у передачі "Форт Буаярд" пробує вибратися з смердючого вагону в туалет.
А туалет то вообще окрема тема. Я зрозумів одне : "Якщо розробник "Глейд мікроспрей" після смерті потрапить в пекло то це точно буде "тубзік" поїзда Ужгород-Київ.
Щойно ми рушили в наш круїз, я почув перше і останнє слово від провідника Володі. Зі всією притаманною йому харизмою, ніжним баритон Бог маркетингу Володя (в кращих традиціях Дейла Карнегі) висернув з себе "Чай, треба?". Ми дружньо покивали головами, типу "ні дякуємо". І поки цейлонські дівки грузились, шо чай в "ГуноЗалізниці" тупо не йде, ми "БрейнШтормили" кросворди, надіючись на те, що відгадавши всі слова розчаклуємо того німого який нам кросворди і продав.
Я заснув. У кольорову сні мені явився Йозеф Менгеле, який виходячи в Києві з мого плацкарду каже : "Но ви українці ненормальні".
Розбудив мене ядерний реактор, який ось-ось має вибухнути та знищити усе живе в радіусі 10000км... Стоп. Нє... то просто сусід голосно хропить. Але вибух ми всі чекали, як полегшення після всіх тих мук, які ми пережили цієї ночі. Він тепер мінімум 20 років має виплачувати мені лікарняні і возити раз у рік в санаторій на електрофорес. Або нєєє...
Як би там не було поїзд з точністю швейцарського годинника та мадярського прогнозу погоди, рівно о 10ій ранку заїхав на київський вокзал. Столиця "Нашу Файту" зустріла посиканим пероном, упоротими таксистами та сірим кольором у всьому.
А Я йду з старенькою сумкою з Краснодонців, всім посміхаюсь і розумію "Я з кращим другом летимо сьогодні в Єгипет" ...
А ти Київ "... там держись, здоровье тебе побольше"
- Миша Карпенко