Захоплення (хвороба?) прогресує
Я повернулася до російськомовного Донбасу, проте продовжую писати українською. Так, розмовляти легше російською - перебороти себе в усній мові не вийшло - родной язык не изменить.
Але в тому, що стосується тексту, українська стає другою рідною, навіть нотатки у паперовому органайзері роблю на солов"їній - так цікавіше. Дива та й годі.
А взагалі-то хотіла зробити цей запис, щоб зберегти спогади про трим, який минув. Найцікавіший, найскладніший та найважливіший період навчання.
Отож, резюмую. За цей час я дізналася/переконалася/вкотре підтвердила/відкрила Америку в тому, що:
1. Міжнародці бути. І камері - теж бути.
2. Краще за все виходить те, що подобається робити.
2б - а те, що нецікаво, краще оминути/пережити/змінити. Головне - не обманювати себе.
3. Перше враження про людину - фігня у порівнянні зі сприйняттям її під час спільної роботи.
4. Людина не має бути ідеальною, щоб заслуговувати на повагу. Віддані своїй справі професіонали - my role models (навіть єхидні та неголені).
5. Необережні слова руйнують дружбу.
6. Дім там, де на мене чекають. І нарешті щастя не лише у поверненні додому, а й у поверненні до Києва.
7. Найкращій комплімент крутій жінці - "Ты МУЖЫК!!!"
8. У прагненні бути першою не помічаєш головного. Власний шлях важливіший за оцінки.
9. Яскраві кольори, так само як рюкзаки та відсутність підборів, не псують красу, а підіймають настрій.
10. Коли стільки цікавих людей навколо - заборонено боятися з ними заговорити.
11. Навчання - це не лише школа та універ, а справа усього життя. Ось тільки не треба становитися вічним студентом. + виявляється, історія та географія - важливі та цікаві предмети! хм...
12. Я рухаюся лише тоді, коли в дупу шпиняють дедлайни та морквинкою перед носом мерехтять Великі Мрії. Both elements are essential.
13. Боятися - це погано. Падати неприємно. А от боятися, падати, і всупереч усьому йти далі - ОЦЕ КАЙФ!
Але в тому, що стосується тексту, українська стає другою рідною, навіть нотатки у паперовому органайзері роблю на солов"їній - так цікавіше. Дива та й годі.
А взагалі-то хотіла зробити цей запис, щоб зберегти спогади про трим, який минув. Найцікавіший, найскладніший та найважливіший період навчання.
Отож, резюмую. За цей час я дізналася/переконалася/вкотре підтвердила/відкрила Америку в тому, що:
1. Міжнародці бути. І камері - теж бути.
2. Краще за все виходить те, що подобається робити.
2б - а те, що нецікаво, краще оминути/пережити/змінити. Головне - не обманювати себе.
3. Перше враження про людину - фігня у порівнянні зі сприйняттям її під час спільної роботи.
4. Людина не має бути ідеальною, щоб заслуговувати на повагу. Віддані своїй справі професіонали - my role models (навіть єхидні та неголені).
5. Необережні слова руйнують дружбу.
6. Дім там, де на мене чекають. І нарешті щастя не лише у поверненні додому, а й у поверненні до Києва.
7. Найкращій комплімент крутій жінці - "Ты МУЖЫК!!!"
8. У прагненні бути першою не помічаєш головного. Власний шлях важливіший за оцінки.
9. Яскраві кольори, так само як рюкзаки та відсутність підборів, не псують красу, а підіймають настрій.
10. Коли стільки цікавих людей навколо - заборонено боятися з ними заговорити.
11. Навчання - це не лише школа та універ, а справа усього життя. Ось тільки не треба становитися вічним студентом. + виявляється, історія та географія - важливі та цікаві предмети! хм...
12. Я рухаюся лише тоді, коли в дупу шпиняють дедлайни та морквинкою перед носом мерехтять Великі Мрії. Both elements are essential.
13. Боятися - це погано. Падати неприємно. А от боятися, падати, і всупереч усьому йти далі - ОЦЕ КАЙФ!