Вірш
Твої слова на смак як казка.
Знаю, тебе, яка твоя ласка.
Ти втікатимеш як сонце піднімається уверх,
із ніччю як тінь відступає втікатимеш,аби знову до мене вертатись,щоб я тебе хотіла піймати.
Моє щастя, мій соколе ясний.
Слова замовлені думи, словами вимолені краси.
Чуєш шумить мій острів.
Ти мене розумієш ,брате?
Вже ніколи тобою не казати,слова у прірву, вони вміють як птиця літати.
Вони мудріші чим ми з тобою, бо ми лише діти. Нас ще з тобою вивчати.
Йди босою, йди тихо.
Дерево навесні вдягає листя, а ти вдягаєш пасок.
Широкою дорогою і світлою тобі йти вовчиця.Мила , любляча ясуня. Шляхом Слави. Підніми голову вище ,ти поруч з Богами.
Закутана квітка доблесті твоєї,
У піжмурки гратись вже не хочу.
Я спала, та виділа крізь очі закриті.
Те, що ти мене хочеш та не надовго.
Сипле місяць променями,
Сипле ушас зірками.
Бути тобою багатою хотіла.
Щоб усі думки здійснились,треба, щоб усі пазли зімкнулись,
У ДоверШеність
Я тебе ніколи не побачу, мій урок здійснено.
Мій урок сильнійший, ніж : «Прив’язалась!»
Мої думки схожі на пожм’якле листя,
Коли весна приходить,а зараз весна
Тоді не чекають на жалість.
Якщо поперед нас ідуть слони взлаті , отже все вірно
Тримаюсь будучи у вінці блискучу стрічку,
Вона приведе мене до пишної зелені і соковитих плодів долину
, така моя Доля.
Бачиш це? А Боги бачать. Златий пісок моє стежки, златий.