Якщо пана Роднянського звільнили? Що буде тепер далі з долею Українського Телебачення ?!
Канал «1+1» з’явився в українському телевізійному просторі шість років тому. І відразу ж став подією, хоча спочатку (сьогодні, певно, про це мало хто пам’ятає) обмежувався лише кінопоказом. Виявилося, це були лише квіточки. Дуже скоро нам запропонували небачене видовище на екрані - з абсолютно новими сміливими концепціями, авторськими проектами, новостійними програмами. Ми раптом зрозуміли, що поняття «національний товаровиробник» може звучати гордо. Що ми вміємо виробляти конкурентоспроможний товар. Що в далеко не ідеальних умовах можна й треба бути успішним і при цьому розумним, тонким, таким, «що не поступається принципами», та й просто гарним, врешті. Що про будь-який суспільний, політичний, економічний катаклізм, які час від часу стрясають суспільство, можна говорити без істерії, агресивності й афектації (адже ж вдається це В’ячеславу Піховшеку в «Епіцентрі»). Не без допомоги «1+1», і Ольги Герасим’юк зокрема, ми поступово витравляли із себе це принизливе поняття «маленький українець». Ми, нарешті, побачили, що окремо взятий канал може хоча б дуже постаратися, щоб представляти інтереси всього українського суспільства, враховуючи різні погляди. Взагалі, багато чого ми зрозуміли завдяки каналу «1+1» й, головне, разом із ним. З чим колектив «Дня» своїх колег і поздоровляє.
