Новорічне бажання
В ті 12 секунд, що були між 2004 і 2005 роком я загадала дуже просте бажання. Була щасливою й не хотіла гнівити долю. А просила я снігу 1 січня. Зараз багато хто просить снігу, але мені вже байдуже, а от тоді не вистачало саме снігу.
Коли ввечері 1 дня нового року пішов важкий, медузоподібний сніг я ще більше повірила в чудо. Настільки була впевнена, що цей казковий сніг для мене, що вилетіла з дому в сорочці й босоніж танцювала по білому... Сніг танув й мої ноги залишали малюнки на віпадковому полотні. Я навіть не помітила коли саме почала плакати. Напевне від щастя й захвату. Мені здавалось, що так я сказала "Дякую" тому, хто зробив мені цей подарунок і змогла найповніше насолодитись ним.
Навіжена. Обідрала ступні. Пішла пити чай.
А зранку з вікна дивилась на ескіз короткого танцю і посміхалась.
От згадую такі особисті чудеса й не завжди віриться, що то було зі мною.
Все частіше не вистачає тієї свободи бажати й свободи робити такі прємні дурості.
Коли ввечері 1 дня нового року пішов важкий, медузоподібний сніг я ще більше повірила в чудо. Настільки була впевнена, що цей казковий сніг для мене, що вилетіла з дому в сорочці й босоніж танцювала по білому... Сніг танув й мої ноги залишали малюнки на віпадковому полотні. Я навіть не помітила коли саме почала плакати. Напевне від щастя й захвату. Мені здавалось, що так я сказала "Дякую" тому, хто зробив мені цей подарунок і змогла найповніше насолодитись ним.
Навіжена. Обідрала ступні. Пішла пити чай.
А зранку з вікна дивилась на ескіз короткого танцю і посміхалась.
От згадую такі особисті чудеса й не завжди віриться, що то було зі мною.
Все частіше не вистачає тієї свободи бажати й свободи робити такі прємні дурості.