З думкою про нашого веселого друга. Нам вас завжди бракуватиме....
Продовжу серію роздумів, що спонтанно виникла із допису
Про сорочки, вишиванки, Romanian blouses... , який логічно перейшов у наступний -
Про Віту Кін і народне в сучасній моді...моя думка. Якщо ви його ще не читали, то дуже раджу, бо по-перше, там просто багато гарних фото :-), а по-друге, цей допис буде його природнім продовженням. Там я вже зачепила тему розрізнення реконструкції, стилізації і творчого переосмислення традиції, а зараз просто покажу інший вдалий (на мою думку) приклад саме переосмислення.
Отже...
Є така собі
дизайн-студія Svitlo, за чиєю творчістю я досить давно стежу. Сказати по правді, то велика частина доробку там була шопопало, а часто ще й результатом злісного вандалізму. Показувати я це не хочу, щоб не відбити бажання дивитись далі :-).
Десь так. Але були там і цікаві різновекторні пошуки і справжні перлини, які мене утримували від того, що забути про цю дизайн-студію. На щастя :). Останнім часом стала ловити себе на думці, що перлин все більше і більше, а шопопало все менше і менше, а деякі речі стали навіть викликати непереборне бажання мати й собі такі. Можу помилятись, але мені здається, що і самі дизайнери почали краще відчувати себе, свій стиль, пошуки стали більш послідовними і глибшими - і мені це подобається.
А тепер досить тексту! Покажу вам те, що мені в творчості студії Svitlo імпонує - і цікаво та сучасно переосмислює якісь особливості народної традиції.
Сукня, з якої почалась моя закоханість:
А ось тут цікаве переосмислення літників (широких спідниць із цупкої тканини). Тим більш цікаве, що літники зазвичай якось проходять повз увагу "переосмислювачів". Сумочка з кізочкою мімімі-клас бонус.
Боже, яке чудо! )))
В останній шовковій сукні мені сподобалось, що стилізація під Борщівську сорочку передана аплікаціями з мережива.