Ukrainian Style. Частина 3.
Ну що ж? Обіцяла все-таки не тільки прокоментувати добірку інтер'єрів з елементами украïнського народного стилю ( читати тут), а й прокоментувати те, що дизайнери і архітектори не використали чи використали недостатньо. Поки що я прокоментувала тільки відсутність різьбленого дерева ...Охо-хо! Проте я людина, що любить доводити розпочате до кінця, так що все-таки продовжу :-). Постараюсь якось пошвидше і тезово. Якщо вийде :-).
1) Писанки. Тема взагалі не розкрита.
По-перше, писанки - джерело цікавих старовинних орнаментів, які в оздобленні інтер'єру можна всіляко використовувати окремо від самих писанок. По-друге, самі предмети - тобто фізичні писанки. Ми знаємо, що раніше писанки цілий рік зберігались в якийсь посудині перед іконою. Я вважаю, що якась декоративна миска (малесенька чи навіть велика) повна яскравих прекрасних писанок чудово впишеться у будь-який інтер'єр: на журнальному столику, на комині, на консолі, на поличці (в мене невеличка ажурна металева таця, наприклад)...В чистих графічних інтер'єрах буде виглядати ще краще. По-третє, з етнографічних джерел ми знаємо, що в деяких місцях писанки підвішували, прикріпивши до них крила із паперу - такі собі пташечки виходили. Так що варіантів маса.
2) Скрині.
Тема майже не розкрита. Як же так? Взагалі не очікувала! Мені здавалося, що на ринку старожитностей тих скринь стільки, що не помітити складно...ну що ж? Шкода. Скриня підійде майже до будь-якого інтер'єру - від мінімалістично-футуристичного до дерев'яних шалє (я так розумію, в нас страшна мода на дерево і цеглу, ну нехай). А ще скриня - це практично.
3) Рушники.
Дуже мало використано. Бояться рушників чи що? Не знають, як би то його по-сучасному повісити? Ой. По-перше, ïх можна вішати як панно. По-друге, ïх можна натягнути на раму і якось цікаво повісити. По-третє, можна натягнути декілька і зробити цікаву суперпозицію.
4) Печі. Ми ïх побачили досить багато насправді, що не може не тішити - навіть у особливо в домі з мінімалістичним інтер'єром. І все ж...як людина, що мала щастя в дитинстві полежати і погратися на печі, я наполягаю : піч - це в першу чергу життєвий простір, а не просто комин чи навіть духовка. На печі треба і можна жити! Там має бути затишне кодло, щоб почитати книжку, подивитися фільм, просто погрітися, діти повинні мати змогу погартися там у халабуду. А це килими, подушки, кожухи, занавісочки. Це архітектура печі.
5) Подушки!
Ну в кого зараз серце не йокнуло? :) Хто не згадав бубусю чи прабабусю? :-) А якщо ви не знаєте, як з цього зробити щось не просто стильне, а й навіть елегантне, то у вас просто нема фантазіï.
А тим часом Roche Bobois не переймається, працюючи з будь-якою циганщиною (чи це скоріш бусурманщина? :) ).
Зізнаюся, що мені ця постійна колекція як раз не подобається, але це чудовий приклад того, що навіть те, що коле вам не тільки око, а самий мізк, може бути дуже-дуже...ну нічого так :). В руках умілих і сміливих стилістів.
6) В нас є тільки одне фото фасаду і кілька екстер'єру, так що нікому нічого не закидаю, але просто наголошу, бо бачу дуже багато сучасних садиб за принципом "забудую дім під саму огорожу" : украïнський дім має бути в саду. Натякаю : будинок має займати таку частину ділянки, щоб там ще на сад залишилось :). Більше того, украïнський дім - це ціле міні-містечко із площами, стежками і вулицями. Тут нічого дивного, звичайно - це абсолютно нормальна структура облаштування свого індивідуального простору дім-сад-господарчі прибудови ще з неоліту, мабуть, але мені якось суб'єктивно здається, що в украïнця ця тяга просто гіперболізована. В украïнця навіть в найбіднішій хатці буде сила силенна всяких міні-сарайчиків, погребів, різних будок, гаражів, надбудов, добудов, недобудов :-)
Так от, я хотіла загострити увагу, що великий дім, садибу не обов'язково проектувати тільки вшир і вгору; можна і треба...ансамблями ;-). Десь так.
Щоб коли сидиш у себе на подвір'ï і дивишся - а все довкола МОЄ :-). Гарніше це на Поділлі далі за захід, бо там природній рельєф - і ділянка може зонуватись терасами.
А ще не треба нехтувати ідеєю патіо. Патіо - це привілей не тільки південно-західних сусідів і закордонна екзотика, а прямо-таки украïнська народна архітектура. Якщо хто не пам'ятає поліську садибу куркуля з музею в Пирогові, я тут нагадаю.
***
Навіть не знаю, чи все сказала, що хотіла, але на цьому зупинюсь. Зроблю тільки ще один допис про живопис народний (все-таки треба окремо). І зупинюсь :) Точніше - трохи виведу в інше русло тему. А вам, сподіваюсь, було цікаво.
1) Писанки. Тема взагалі не розкрита.
По-перше, писанки - джерело цікавих старовинних орнаментів, які в оздобленні інтер'єру можна всіляко використовувати окремо від самих писанок. По-друге, самі предмети - тобто фізичні писанки. Ми знаємо, що раніше писанки цілий рік зберігались в якийсь посудині перед іконою. Я вважаю, що якась декоративна миска (малесенька чи навіть велика) повна яскравих прекрасних писанок чудово впишеться у будь-який інтер'єр: на журнальному столику, на комині, на консолі, на поличці (в мене невеличка ажурна металева таця, наприклад)...В чистих графічних інтер'єрах буде виглядати ще краще. По-третє, з етнографічних джерел ми знаємо, що в деяких місцях писанки підвішували, прикріпивши до них крила із паперу - такі собі пташечки виходили. Так що варіантів маса.
2) Скрині.
Тема майже не розкрита. Як же так? Взагалі не очікувала! Мені здавалося, що на ринку старожитностей тих скринь стільки, що не помітити складно...ну що ж? Шкода. Скриня підійде майже до будь-якого інтер'єру - від мінімалістично-футуристичного до дерев'яних шалє (я так розумію, в нас страшна мода на дерево і цеглу, ну нехай). А ще скриня - це практично.
3) Рушники.
Дуже мало використано. Бояться рушників чи що? Не знають, як би то його по-сучасному повісити? Ой. По-перше, ïх можна вішати як панно. По-друге, ïх можна натягнути на раму і якось цікаво повісити. По-третє, можна натягнути декілька і зробити цікаву суперпозицію.
4) Печі. Ми ïх побачили досить багато насправді, що не може не тішити - навіть у особливо в домі з мінімалістичним інтер'єром. І все ж...як людина, що мала щастя в дитинстві полежати і погратися на печі, я наполягаю : піч - це в першу чергу життєвий простір, а не просто комин чи навіть духовка. На печі треба і можна жити! Там має бути затишне кодло, щоб почитати книжку, подивитися фільм, просто погрітися, діти повинні мати змогу погартися там у халабуду. А це килими, подушки, кожухи, занавісочки. Це архітектура печі.
5) Подушки!
Ну в кого зараз серце не йокнуло? :) Хто не згадав бубусю чи прабабусю? :-) А якщо ви не знаєте, як з цього зробити щось не просто стильне, а й навіть елегантне, то у вас просто нема фантазіï.
А тим часом Roche Bobois не переймається, працюючи з будь-якою циганщиною (чи це скоріш бусурманщина? :) ).
Зізнаюся, що мені ця постійна колекція як раз не подобається, але це чудовий приклад того, що навіть те, що коле вам не тільки око, а самий мізк, може бути дуже-дуже...ну нічого так :). В руках умілих і сміливих стилістів.
6) В нас є тільки одне фото фасаду і кілька екстер'єру, так що нікому нічого не закидаю, але просто наголошу, бо бачу дуже багато сучасних садиб за принципом "забудую дім під саму огорожу" : украïнський дім має бути в саду. Натякаю : будинок має займати таку частину ділянки, щоб там ще на сад залишилось :). Більше того, украïнський дім - це ціле міні-містечко із площами, стежками і вулицями. Тут нічого дивного, звичайно - це абсолютно нормальна структура облаштування свого індивідуального простору дім-сад-господарчі прибудови ще з неоліту, мабуть, але мені якось суб'єктивно здається, що в украïнця ця тяга просто гіперболізована. В украïнця навіть в найбіднішій хатці буде сила силенна всяких міні-сарайчиків, погребів, різних будок, гаражів, надбудов, добудов, недобудов :-)
Так от, я хотіла загострити увагу, що великий дім, садибу не обов'язково проектувати тільки вшир і вгору; можна і треба...ансамблями ;-). Десь так.
Щоб коли сидиш у себе на подвір'ï і дивишся - а все довкола МОЄ :-). Гарніше це на Поділлі далі за захід, бо там природній рельєф - і ділянка може зонуватись терасами.
А ще не треба нехтувати ідеєю патіо. Патіо - це привілей не тільки південно-західних сусідів і закордонна екзотика, а прямо-таки украïнська народна архітектура. Якщо хто не пам'ятає поліську садибу куркуля з музею в Пирогові, я тут нагадаю.
***
Навіть не знаю, чи все сказала, що хотіла, але на цьому зупинюсь. Зроблю тільки ще один допис про живопис народний (все-таки треба окремо). І зупинюсь :) Точніше - трохи виведу в інше русло тему. А вам, сподіваюсь, було цікаво.