Вічне сяйво чистого разуму/Eternal Sunshine of the Spotless Mind
ще одне затишне кіно
більш за все мені подобаються головні персонажі
скажені кольори волосяя клементини то чудесний синій, то отруйний зелений і якийсь такий революційно рудастий
крім того люблю її безпосередність, безкінечний ентузіазм до пригод і її одяг
джоел
такий затюканий і нещасний
мені здається, що джоел це певний стан людини, і він буває в усіх
коли ти невпевнений в собі і хочеш заховатися в нірку, коли боїшся жити і бути живим, коли щось нескладається, а скласти це немає ні сил, ні бажання
напевно це той самий псевдодепресивний, іпохондричний вірус, що захопив півпланети
якби там не було добре, що для кожного джоела є своя клементина барвиста і непередбачувана
а ще тут музика
Jhone Brion - theme
Beck - everybody gotta learn sometime