Чари дотику
Ці вихідні вирішила провести в Вінниці з друзями.
Розпланувала два дні по годинам, з усіма домовилась про зустріч, і, зовсім несподівано, провела увесь сьогоднішній день на фестивалі по практичній психології "Відчуття бути живим".
Щиро зізнаюсь, йти не дуже хотілось, нічого нового та особливого не очікувала, і, власне, погодилась лише з поваги до людини, яка це мені запропонувала... А в результаті, отримала купу задоволення, відповідей на давно наболілі питання та масу нових запитань, просто класно провела 6 годин часу та мало не спізнилась на маршрутку на Житомир..
З усіх запропонованих майстер-класів зупинилась на трьох: "Вибір партнера та оцінка стосунків за допомогою методу символдрами", "Принципи побудови здорових та гармонійних взаємовідносин з оточуючими(коучінг)", "Чари дотику. Танцювально-рухова терапія". Усі три зацікавили, захопили, розважили, наповнили новим досвідом, подарували нові знайомства.
Про всі думки, відчуття і відкриття написати не зможу(чи напишу пізніше), хочу лише розповісти про
враження після танцювальної терапії. Навіть не знаю, як описати усе отримане задоволення.. Це насправді щось надзвичайне.
...Стоїш з закритими очима, розчиняючись у музиці, поступово втрачаючи відчуття себе.. І ось тебе уже немає, є лише повітря, темрява та музика... Раптом, з"являється ніжний доторк і усвідомлюєш, що зараз ти увесь зосереджений лише у цьому клаптику шкіри, до якого доторкається рука із-зовні, лише в його існуванні можеш бути абсолютно впевнений... Усе решта і далі лише темрява та звуки.. за першим рухом іде наступний, потім ще і ще, і поступово ти пізнаєш та віднаходиш себе в цих доторках.. Спочатку вони несміливі та ледь відчутні, потім набувають особливого ритму та емоційного забарвлення, а ти, відчувши себе заново, починаєш уже пізнавати через них партнера, розкриватись, переживати його настрій, передчувати рухи, відповідати на них... І це поступово переростає у танець - надзвичайно гармонійний, вільний, чуттєвий, щирий.... танок-діалог, танок-почуття, танок-політ, танок-диво... Ніколи не думала, що можна так відкритись, виразити себе, відновитись та відродитись у танці, а тим-більше у танці парному... Ніколи не думала, що можна бути настільки щирим із зовсім незнайомою людиною, настільки легко навчитись відчувати іншого, настільки цілісно сприймати себе...Ще ніколи танець не дарував такого відчуття щастя...
Подумки танцювала всю дорогу до Житомира, та й зараз не ходжу, а літаю по кімнаті.)) наповнена легкістю та радістю.)) Люблю усіх вас!!! )) З Днем св.Валентина!!! )
Розпланувала два дні по годинам, з усіма домовилась про зустріч, і, зовсім несподівано, провела увесь сьогоднішній день на фестивалі по практичній психології "Відчуття бути живим".
Щиро зізнаюсь, йти не дуже хотілось, нічого нового та особливого не очікувала, і, власне, погодилась лише з поваги до людини, яка це мені запропонувала... А в результаті, отримала купу задоволення, відповідей на давно наболілі питання та масу нових запитань, просто класно провела 6 годин часу та мало не спізнилась на маршрутку на Житомир..
З усіх запропонованих майстер-класів зупинилась на трьох: "Вибір партнера та оцінка стосунків за допомогою методу символдрами", "Принципи побудови здорових та гармонійних взаємовідносин з оточуючими(коучінг)", "Чари дотику. Танцювально-рухова терапія". Усі три зацікавили, захопили, розважили, наповнили новим досвідом, подарували нові знайомства.
Про всі думки, відчуття і відкриття написати не зможу(чи напишу пізніше), хочу лише розповісти про
враження після танцювальної терапії. Навіть не знаю, як описати усе отримане задоволення.. Це насправді щось надзвичайне.
...Стоїш з закритими очима, розчиняючись у музиці, поступово втрачаючи відчуття себе.. І ось тебе уже немає, є лише повітря, темрява та музика... Раптом, з"являється ніжний доторк і усвідомлюєш, що зараз ти увесь зосереджений лише у цьому клаптику шкіри, до якого доторкається рука із-зовні, лише в його існуванні можеш бути абсолютно впевнений... Усе решта і далі лише темрява та звуки.. за першим рухом іде наступний, потім ще і ще, і поступово ти пізнаєш та віднаходиш себе в цих доторках.. Спочатку вони несміливі та ледь відчутні, потім набувають особливого ритму та емоційного забарвлення, а ти, відчувши себе заново, починаєш уже пізнавати через них партнера, розкриватись, переживати його настрій, передчувати рухи, відповідати на них... І це поступово переростає у танець - надзвичайно гармонійний, вільний, чуттєвий, щирий.... танок-діалог, танок-почуття, танок-політ, танок-диво... Ніколи не думала, що можна так відкритись, виразити себе, відновитись та відродитись у танці, а тим-більше у танці парному... Ніколи не думала, що можна бути настільки щирим із зовсім незнайомою людиною, настільки легко навчитись відчувати іншого, настільки цілісно сприймати себе...Ще ніколи танець не дарував такого відчуття щастя...
Подумки танцювала всю дорогу до Житомира, та й зараз не ходжу, а літаю по кімнаті.)) наповнена легкістю та радістю.)) Люблю усіх вас!!! )) З Днем св.Валентина!!! )