Заради справедливості.
Відповідь на нещодавню статтю пана Дершовиця у Newsweek.
https://www.newsweek.com/zelenskys-lies-cant-hide-ukraines-bloody-role-holocaust-opinion-1747875?utm_source=spotim&utm_medium=spotim_recirculation&spot_im_redirect_source=pitc
Слова пана Дершовиця одночасно вразили і засмутили мене, починаючи з підбурювальної назви: «Брехня Зеленського не може приховати кривавої ролі України в Голокості».
Як вельмишановний юрист, Дершовіц повинен розуміти, що будь-яке звинувачення має бути підтверджено вагомими доказами; в іншому випадку це явний наклеп і расизм.
Мене, єврея, взагалі ображає термін «Холокост». Чи не було б розумнішим для нас, єврейських патріотів, використовувати єврейське слово «Шоа» (Катастрофа) чи «геноцид єврейського народу»? Жахи, з якими зіткнувся єврейський народ, найкраще охарактеризувала людина, яка створила самий термін «геноцид» - адвокат Рафаель Лемкін (зіхроно ле враха!), шляхетна персона.
Мужність і пристрасть, з якими пан Дершовиць захищає Державу Ізраїль від інсинуацій та міфів (тих, які в першу чергу створені КДБ СРСР), величезні, і саме тому я дивуюся, як одна і та сама людина так вільно повторює одне й те саме: старі, вбиті в мозок, сфабриковані Радянським Союзом звинувачення проти українського народу.
Він пише: «Багато тих, хто натиснув на курок, самі були українцями, завербованими нацистами в мобільні каральні загони». Це було написано Дершовицем щодо Бабиного Яру, місці у Києві, де нацисти розстріляли та по-звірячому знищили тисячі євреїв, українців та представників інших національностей у 1941-1943 роках.
Українсько-єврейський історик Віталій Нахманович неодноразово у своїх працях ясно доводив, що євреїв, вбитих у Бабиному Яру, було розстріляно виключно членами зондеркоманд, тобто «справжніми арійцями», а не колабораціоністами різних національностей, у тому числі, звичайно, й української, яких набрали нацисти з лав радянських військовополонених.
Дершовиць робить жахливе узагальнення, заявляючи: «Українці майже без винятку або брали участь у масових вбивствах євреїв, або нічого не говорили, коли їхніх сусідів-євреїв зганяли та вирізали» - рядок, сповнений абсурдної національної ненависті.
Коли Дершовиць пише, що «співучасть українців у масових вбивствах була більшою, ніж у більшості інших країн», це означає, що він мабуть має документальні свідчення того, що серед учасників вбивств євреїв під час Шоа, етнічних українців було більше, ніж представників якихось інших національностей, включаючи німців? Якщо це так, я хотів би побачити ці докази. Станом на січень 2021 року Яд Вашем надав звання «Праведник Народів світу» 2673 українцям, які посідають щонайменше четверте місце у списку нагороджених. Кажу принаймні тому, що, згідно з дослідженням українсько-єврейського історика Ігоря Щупака, низка поляків, які отримали цей самий титул, насправді були етнічними українцями, але оскільки були громадянами Польської Республіки, то таким чином визнавалися поляками.
Нагадаю, що не один, не два, а багато тисяч українських і польських громадян ризикували бути розстріляними на місці за приховування та захист євреїв.
Звинувативши українців у тому, що вони були найактивнішими учасниками Шоа, пан Дершовиць згадує українського воєначальника XVII століття та гетьмана Війська Запорізького Богдана Хмельницького, зазначаючи, що «статуя цього вбивці-геноцидника досі стоїть у центрі Києва». Чи питав колись Дершовиць, хто саме поставив цей пам'ятник у центрі української столиці та навіщо?
Чи замислювався він колись, чому під час Шоа, у 1943 році, радянський уряд заснував орден на честь цього «геноцидного вбивці»? І чому радянська влада у 1954 році перейменувала українське місто Проскурів на Хмельницький? І чому службова брошура КДБ від 1955 року вихваляє цього самого «геноцидного вбивцю»? Брошура, в якій йдеться: «Триста років тому на Переяславській раді потужним волевиявленням було проголошено возз'єднання України та Росії»? Чи знає Дершовиць, що під час погромів, окрім євреїв, загони Хмельницького вбивали також поляків та українців, котрі сповідували «неправильну» віру римо-католицизму?
Хмельницький та його епоха вимагають скрупульознішого дослідження, але наведені факти змусять будь-якого історика глибше замислитися над цими питаннями. Особисто мене, як єврея, бентежить пам'ятник Хмельницькому. Я теж збентежений і вважаю, що пам'ятник імператриці Катерині II в Одесі (тобто пам'ятник, присвячений сумнозвісному російському правителю, що встановив ганебну Чорту Осілості для євреїв) образливий для всіх євреїв, і я сподіваюся, що цей пам'ятник турбує пана Дершовиця також як і мене.
Так, євреї втекли від погромів у США, але чому пан Дершовиць замовчує, що ці погроми були організовані саме російською імперською владою, яка також переслідувала адвокатів, які допомагали жертвам погромів? Однією з таких постатей, наприклад, був Арнольд Давидович Марголін, український дипломат, юрист, активний учасник української та єврейської громад та політичних справ, який здобув світову популярність як захисник Менделя Бейліса у сумнозвісному процесі про єврейський кривавий навіток, який проходив у Києві з 1911 по 1913 роки.
Арнольд Давидович Марголін.
Говорячи про сучасну Україну, пан Дершовиць пише, що українці «навіть голосували за Зеленського, який є людиною єврейського походження», факт, який він згадує лише побіжно, хоча Володимир Зеленський набрав колосальні 73% голосів виборців, і це безперечно не єврейська більшість - це приклад антисемітизму!?
Три президенти України вибачилися перед єврейським народом за участь у Шоа етнічних українців. Скільки президентів, скажімо, Росії чи Франції вибачилися перед єврейським народом за те саме щодо їхніх народів?
Згадуючи ім'я польського Праведника Народів світу Яна Карського (зіхроно ле враха!), пан Дершовиць якось зручно забув згадати, як лідер його країни, президент Франклін Д. Рузвельт, відреагував на слова Карського із закликами врятувати євреїв Польщі та інших європейських країн. Він також не сказав, що американські євреї не вірили розповідям Карського про жахіття Шоа. Чи вибачався пан Дершовіц, як американський єврей, перед євреями Європи за відмову американських лідерів пустити єврейських біженців у США? Якщо він це зробив, то я аплодую йому за мужність, якщо ні, то я питаю, на якій підставі він потребує подібного від Зеленського - українського єврея?
Я не впевнений, чи знайомий пан Дершовиць з іншим польським героєм, польським кавалерійським офіцером часів Другої Світової війни, агентом розвідки та лідером Руху Опору Вітольдом Пілецьким, страченим польською комуністичною владою у 1948 році. При всій повазі до подвигів і самопожертви Яна Карського я повинен оскаржити твердження пана Дершовиця про те, що Карський «ризикував своїм життям, щоб вирушити в табори смерті і повідомити світ про те, що він бачив», насправді це зробив Пілецький. Саме Пілецький, а не Карський, добровільно зголосився стати в'язенем концтабору Аушвіц і передав світові інформацію про жахіття, що відбувається в цьому таборі смерті.
Доклад 1942 года.
Меморіальна плита Вітольду Пилецькому.
Люди роблять помилки, у тому числі й містер Дершовіц. Моє питання про інше. Чи знає пан Дершовиць, що серед польських чекістів, котрі піддавали Пілецького жахливим тортурам, були етнічні євреї? Чи знає він, що деякі євреї вважали за краще служити радянським комуністам і що деякі з них навіть піддавали рабинів середньовічним тортурам у в'язницях НКВС, закривали синагоги та єврейські школи? Чи несе єврейський народ колективну відповідальність за це? Ні, бо в кожній нації є свої негідники. Пан Дершовіц має адресувати свої претензії щодо участі України в Шоа не президенту Зеленському, а уряду СРСР, бо у 1939-1945 роках не було незалежної української держави. У тому, що єврейське населення було кинуте напризволяще, винний СРСР і його проголошена і нинішня спадкоємиця путінська Росія, де архізлочинець Сталін досі звеличується як «ефективний менеджер».
https://www.newsweek.com/zelenskys-lies-cant-hide-ukraines-bloody-role-holocaust-opinion-1747875?utm_source=spotim&utm_medium=spotim_recirculation&spot_im_redirect_source=pitc
Слова пана Дершовиця одночасно вразили і засмутили мене, починаючи з підбурювальної назви: «Брехня Зеленського не може приховати кривавої ролі України в Голокості».
Як вельмишановний юрист, Дершовіц повинен розуміти, що будь-яке звинувачення має бути підтверджено вагомими доказами; в іншому випадку це явний наклеп і расизм.
Мене, єврея, взагалі ображає термін «Холокост». Чи не було б розумнішим для нас, єврейських патріотів, використовувати єврейське слово «Шоа» (Катастрофа) чи «геноцид єврейського народу»? Жахи, з якими зіткнувся єврейський народ, найкраще охарактеризувала людина, яка створила самий термін «геноцид» - адвокат Рафаель Лемкін (зіхроно ле враха!), шляхетна персона.
Мужність і пристрасть, з якими пан Дершовиць захищає Державу Ізраїль від інсинуацій та міфів (тих, які в першу чергу створені КДБ СРСР), величезні, і саме тому я дивуюся, як одна і та сама людина так вільно повторює одне й те саме: старі, вбиті в мозок, сфабриковані Радянським Союзом звинувачення проти українського народу.
Він пише: «Багато тих, хто натиснув на курок, самі були українцями, завербованими нацистами в мобільні каральні загони». Це було написано Дершовицем щодо Бабиного Яру, місці у Києві, де нацисти розстріляли та по-звірячому знищили тисячі євреїв, українців та представників інших національностей у 1941-1943 роках.
Українсько-єврейський історик Віталій Нахманович неодноразово у своїх працях ясно доводив, що євреїв, вбитих у Бабиному Яру, було розстріляно виключно членами зондеркоманд, тобто «справжніми арійцями», а не колабораціоністами різних національностей, у тому числі, звичайно, й української, яких набрали нацисти з лав радянських військовополонених.
Дершовиць робить жахливе узагальнення, заявляючи: «Українці майже без винятку або брали участь у масових вбивствах євреїв, або нічого не говорили, коли їхніх сусідів-євреїв зганяли та вирізали» - рядок, сповнений абсурдної національної ненависті.
Коли Дершовиць пише, що «співучасть українців у масових вбивствах була більшою, ніж у більшості інших країн», це означає, що він мабуть має документальні свідчення того, що серед учасників вбивств євреїв під час Шоа, етнічних українців було більше, ніж представників якихось інших національностей, включаючи німців? Якщо це так, я хотів би побачити ці докази. Станом на січень 2021 року Яд Вашем надав звання «Праведник Народів світу» 2673 українцям, які посідають щонайменше четверте місце у списку нагороджених. Кажу принаймні тому, що, згідно з дослідженням українсько-єврейського історика Ігоря Щупака, низка поляків, які отримали цей самий титул, насправді були етнічними українцями, але оскільки були громадянами Польської Республіки, то таким чином визнавалися поляками.
Нагадаю, що не один, не два, а багато тисяч українських і польських громадян ризикували бути розстріляними на місці за приховування та захист євреїв.
Звинувативши українців у тому, що вони були найактивнішими учасниками Шоа, пан Дершовиць згадує українського воєначальника XVII століття та гетьмана Війська Запорізького Богдана Хмельницького, зазначаючи, що «статуя цього вбивці-геноцидника досі стоїть у центрі Києва». Чи питав колись Дершовиць, хто саме поставив цей пам'ятник у центрі української столиці та навіщо?
Чи замислювався він колись, чому під час Шоа, у 1943 році, радянський уряд заснував орден на честь цього «геноцидного вбивці»? І чому радянська влада у 1954 році перейменувала українське місто Проскурів на Хмельницький? І чому службова брошура КДБ від 1955 року вихваляє цього самого «геноцидного вбивцю»? Брошура, в якій йдеться: «Триста років тому на Переяславській раді потужним волевиявленням було проголошено возз'єднання України та Росії»? Чи знає Дершовиць, що під час погромів, окрім євреїв, загони Хмельницького вбивали також поляків та українців, котрі сповідували «неправильну» віру римо-католицизму?
Хмельницький та його епоха вимагають скрупульознішого дослідження, але наведені факти змусять будь-якого історика глибше замислитися над цими питаннями. Особисто мене, як єврея, бентежить пам'ятник Хмельницькому. Я теж збентежений і вважаю, що пам'ятник імператриці Катерині II в Одесі (тобто пам'ятник, присвячений сумнозвісному російському правителю, що встановив ганебну Чорту Осілості для євреїв) образливий для всіх євреїв, і я сподіваюся, що цей пам'ятник турбує пана Дершовиця також як і мене.
Так, євреї втекли від погромів у США, але чому пан Дершовиць замовчує, що ці погроми були організовані саме російською імперською владою, яка також переслідувала адвокатів, які допомагали жертвам погромів? Однією з таких постатей, наприклад, був Арнольд Давидович Марголін, український дипломат, юрист, активний учасник української та єврейської громад та політичних справ, який здобув світову популярність як захисник Менделя Бейліса у сумнозвісному процесі про єврейський кривавий навіток, який проходив у Києві з 1911 по 1913 роки.
Арнольд Давидович Марголін.
Говорячи про сучасну Україну, пан Дершовиць пише, що українці «навіть голосували за Зеленського, який є людиною єврейського походження», факт, який він згадує лише побіжно, хоча Володимир Зеленський набрав колосальні 73% голосів виборців, і це безперечно не єврейська більшість - це приклад антисемітизму!?
Три президенти України вибачилися перед єврейським народом за участь у Шоа етнічних українців. Скільки президентів, скажімо, Росії чи Франції вибачилися перед єврейським народом за те саме щодо їхніх народів?
Згадуючи ім'я польського Праведника Народів світу Яна Карського (зіхроно ле враха!), пан Дершовиць якось зручно забув згадати, як лідер його країни, президент Франклін Д. Рузвельт, відреагував на слова Карського із закликами врятувати євреїв Польщі та інших європейських країн. Він також не сказав, що американські євреї не вірили розповідям Карського про жахіття Шоа. Чи вибачався пан Дершовіц, як американський єврей, перед євреями Європи за відмову американських лідерів пустити єврейських біженців у США? Якщо він це зробив, то я аплодую йому за мужність, якщо ні, то я питаю, на якій підставі він потребує подібного від Зеленського - українського єврея?
Я не впевнений, чи знайомий пан Дершовиць з іншим польським героєм, польським кавалерійським офіцером часів Другої Світової війни, агентом розвідки та лідером Руху Опору Вітольдом Пілецьким, страченим польською комуністичною владою у 1948 році. При всій повазі до подвигів і самопожертви Яна Карського я повинен оскаржити твердження пана Дершовиця про те, що Карський «ризикував своїм життям, щоб вирушити в табори смерті і повідомити світ про те, що він бачив», насправді це зробив Пілецький. Саме Пілецький, а не Карський, добровільно зголосився стати в'язенем концтабору Аушвіц і передав світові інформацію про жахіття, що відбувається в цьому таборі смерті.
Доклад 1942 года.
Меморіальна плита Вітольду Пилецькому.
Люди роблять помилки, у тому числі й містер Дершовіц. Моє питання про інше. Чи знає пан Дершовиць, що серед польських чекістів, котрі піддавали Пілецького жахливим тортурам, були етнічні євреї? Чи знає він, що деякі євреї вважали за краще служити радянським комуністам і що деякі з них навіть піддавали рабинів середньовічним тортурам у в'язницях НКВС, закривали синагоги та єврейські школи? Чи несе єврейський народ колективну відповідальність за це? Ні, бо в кожній нації є свої негідники. Пан Дершовіц має адресувати свої претензії щодо участі України в Шоа не президенту Зеленському, а уряду СРСР, бо у 1939-1945 роках не було незалежної української держави. У тому, що єврейське населення було кинуте напризволяще, винний СРСР і його проголошена і нинішня спадкоємиця путінська Росія, де архізлочинець Сталін досі звеличується як «ефективний менеджер».