АНТИРАДЯНСЬКИЙ ЛИЦАР КОНТРПРОПАГАНДИ
(з книги Аліка Гомельського "Історія. Пошук істини")
Ця Людина, її доля, характер, політичні погляди вплили на мене та зробили приголомшливе враження. Кожен штрих в його біографії захоплює і вражає. Отже, дозвольте вам представити: Герберт Ромерштейн.
Народився Герберт 19 серпня 1931 року в Брукліні, в звичайній єврейській родині Сема і Роуз Ромерштейнов. Перед бар-міцвою* він відвідував єврейську школу (хедер). Віруючого іудея з нього там не зробили, але для проходження обряду бар-міцви цього було достатньо. Через 2 роки, в 1946 році, єврейський хлопчик захворів у важкій формі вірусом комунізму, вступивши в 15 років в компартію США. Герберт був за своєю природою енергійною людиною, тож він цілком і повністю занурився в партійну роботу проповідуючи комунізм в середніх школах Брукліна. Але крім енергії, він мав підвищене почуття неприйняття брехні. І це стало причиною його розриву з комунізмом. У 1949 році, коли адміністрація президента Трумена почала придушувати комуністів, а профспілки приступили до чищення своїх рядів, компартія у відповідь вважала за краще ухилятися від боротьби, що образило подібних Герберту неофітів.
«Моя улюблена Комуністична партія заперечувала, що коли-небудь мала намір повалити американський уряд за допомогою насильства», - писав через роки Ромерштейн. Але як і інші молоді партійці він вважав помилкою і слабким місцем позицію самої партії, а не химерні постулати всієї ідеології. Намагаючись втриматися в потоці, ще близько року Герберт стрибав з одного маргінального осередку комуністів в інший напередодні вирішальної для нього Корейської війни (1950-1953), коли його сумніви в лівій ідеології перетворилися в розуміння загальній брехливості комуністів, які не моргнувши оком, стверджували що Південна Корея напала на беззахисну Північну... Це стало останньою краплею і Герберт Ромерштейн, з властивим йому максималізмом, офіційно порвав з компартією і відправився добровольцем на Корейську війну.
* - відповідно до законів Іудаїзму, всі підлітки вже відповідають за свої дії і вибори в єврейській релігії з того часу, коли вони святкують бар-міцву (у 13-річному віці). Починаючи з бар-міцви юнак має право брати активну участь у синагогічному житті, крім того, що може публічно читати Тору.
З 1965 по 1983 рік Г.Ромерштейн був співробітником Палати представників США і працював слідчим в Комітеті Палати представників з антиамериканської діяльності (HUAC), головним слідчим по меншинам в Комітеті Палати представників з питань внутрішньої безпеки і працював в штаті Постійного спеціального комітету Палати представників з розвідки.
У 1980-х роках він приєднався до адміністрації Рональда Рейгана на постійній основі, на посаді директора Управління по боротьбі з радянською дезінформацією Інформаційного агентства США (USIA, United States Information Agency). Після цього він став директором Центру досліджень безпеки при Інституті освіти і досліджень (ERI). Потім професором в Інституті світової політики, фахівцем із шпигунства, радянської політичної війні, міжнародного тероризму і внутрішньої безпеки.
Ромерштейн визначив контрпропаганду як: «ретельно підготовлені відповіді на помилкову пропаганду з метою спростування дезінформації і підриву пропаганди».
Опубліковані роботи Г.Ромерштейна з 1962 року і до його останньої книги в 2012 році, тобто протягом 50 років, майже виключно стосуються антикомунізму.
Герберт Ромерштейн був дуже значною фігурою підчас Холодної війни, він проводив дослідження як в американських, так і в зарубіжних архівах, таких як архіви України в 1992 році і архіви Комінтерну в РФ в 1993 році. І не дивлячись на все це, особа Герберта Ромерштейна сьогодні майже невідома ані в Україні, ані в РФ, за винятком лише дуже вузького кола читачів його книг.
Герберт Ромерштейн, директор Управління з протидії радянської дезінформації в Інформаційному агентстві США (USIA, United States Information Agency).
Але найбільшого шоку я отримав прочитавши роботу Герберта Ромерштейна: "Розділяй і володарюй: кампанія дезінформації КДБ проти українців і євреїв." Дата написання - 2004. Підкреслю, я не читав цієї роботи до січня 2021 року, тобто всі мої дослідження зроблені незалежно від думки, доказів та свідчень Герберта Ромерштейна. Але більш захоплююче те, що Г.Ромерштейн призводить ті факти про які я не знав, а я в свою чергу знаю ті, про які не повідомляє він. Однак я прийшов до тих самих висновків, що і директор Управління по боротьбі з радянською дезінформацією Інформаційного агентства США 17 років тому. А тепер по пунктах.
1. Американський комуніст Майкл Ганусяк. Я згадував його у зв'язку зі справою Ярослава Стецька, а також в ще не опублікованих матеріалах справи Івана Дем'янюка. Цитую Г.Ромерштейна:
"...Радянський Союз використовував іноземних комуністів для поширення дезінформації. Один з них, Майкл Ганусяк, член Комуністичної партії США, відвідав Україну на початку 1970-х років, де КДБ надав йому інформацію про українців, які, ймовірно, були нацистськими військовими злочинцями... Під час Другої Світової війни, молодий комуніст, Ганусяк дивився на Михайла Ткача як на свого друга і наставника. Ткач очолював українське відділення комуністичного фронту «Міжнародний робочий загін» і був редактором комуністичної газети Ukrainian Daily News, що базується в Нью-Йорку. Він також був агентом НКВС, згодом відомим як КДБ, який працював проти Сполучених Штатів. Пізніше Ганусяк змінив Ткача на посаді редактора The Ukrainian Daily News. Це вже не була щоденна газета, але вона продовжувала публікувати радянську пропаганду в Нью-Йорку. У 1993 році Ганусяку виповнилося 80 років. Гес Холл*, голова Компартії США, написав йому вітання: «з цього особливого випадка ми хочемо привітати Вас з багаторічним видатним внеском в керівництво Комуністичної партії США, а також іншими прогресивними організаціями»... Ганусяк використав деяку інформацію отриману від КДБ, в книзі 1973 року під назвою: «Щоб ми не забули»...."
* - про Геса Холла я теж писав у матеріалі стосовно архіву В.Буковського.
2. Кампанія СРСР по дифамації колишнього командира батальйону "Нахтігаль" Теодора Оберлендера. Я публікував розсекречені документи КДБ та писав про те чому і як проводилася пропагандистська кампанія СРСР проти Оберлендера. Цитую Г.Ромерштейна:
"...Штазі повідомляла: «Майже щодня ведуться розмови з членом Політбюро, відповідальним за агітацію на Заході, товаришем [Альбертом] Норденом або товаришем [Вернером] Ламберцем, секретарем Центрального комітету і головою комісії з агітації Політбюро». Альберт Норден був активістом комуністичної партії Німеччини з 1920 року, коли йому було 16 років. Під час Другої світової війни він діяв в Сполучених Штатах як комуністичний пропагандист. У Східній Німеччині він був найгучнішим і самим злісним голосом проти Заходу при комуністичній диктатурі.
У 1959 році він очолив наклепницьку кампанію проти федерального міністра у справах біженців в Західній Німеччині Теодора Оберлендера. Норден випустив книгу з нападками на Оберлендера, і на прес-конференції в Східному Берліні 22 жовтня 1959 року Норден назвав Оберлендера політичним командиром українського підрозділу "Нахтігаль", який разом з німецьким Вермахтом боровся проти Радянського Союзу. Це була справжня частина історії Нордена. Помилковою частиною було твердження, що ця військова частина була причетна до погрому євреїв Львова...".
3. Львівський погром липня 1941 року. Свій матеріал про ці трагічні події я публікував двічі (доповнюючи його) і мене навіть просили написати статтю для електронної версії "Енциклопедії історії України", але моє виважене ставлення на основі всебічного аналізу події я вважаю не припало до смаку керівництву проекту. Я вказував, що серед замордованих у тюрмах НКВД політв'язнів до 30% становили етнічні євреї. Цитую Г.Ромерштейна:
"...Офіційні повідомлення нацистської Айнзацгрупи про дії проти євреїв, спровоковани нацистською пропагандою, буцімто євреї несуть відповідальність за комуністичні звірства проти українців, не показують, що Нахтігаль був замішаний. У звіті від 16 липня 1941 року ми читаємо: «У перші години після відходу більшовиків українське населення проявило похвальну активність проти євреїв. Наприклад, синагога у Добромилі була підпалена, і 50 євреїв були вбиті розгніваним натовпом у Самборі. Жителі Львова зібрали близько 1000 євреїв і відвезли їх до в'язниці ГПУ [тобто НКВС], яку окупував Вермахт». [Згадка лише про дезінформований натовп без лідера; взагалі немає згадки про ОУН]... Інший очевидець, особа якого була засекречена, дав свої свідчення для Української історичної асоціації. Він був кореспондентом газети А.Трембовецкого «Вінницькі вісті» і мав доступ до списків жертв, знайдених нацистами у Вінниці. Нацисти наказали йому опублікувати національність загиблих поляків і українців, але перерахувати росіян, євреїв і ромів як: «національність невідома». У той час нацисти налаштовували населення проти євреїв і не хотіли, щоб стало відомо, що комуністи вбивали єврейських інтелектуалів, як і українців...".
4. Степан Бандера і Ярослав Стецько. В моїх опублікованих матеріалах підкреслюється, що керівництво ОУН(Б) було піддано нацистським репресіям вже на початку липня 1941 року з-за проголошення незалежності України. Цитую Г.Ромерштейна:
"...Бандеру ненавиділи і комуністи, і нацисти. 2 липня 1941 року Айнзатцгрупа Б СС повідомила начальника поліції безпеки, що: «заходи проти бандерівського угруповання, зокрема проти самого Бандери, знаходяться в стадії підготовки. Вони будуть проведені найближчим часом». 9 липня лідери українських націоналістів, в тому числі Бандера (заарештований вже 5 липня) і Стецько, були заарештовані СС. Більшу частину війни вони провели в полоні, в концтаборі Заксенхаузен...".
Ярослав Стецько на зустрічі с Джорджем Бушем.
Степан Бандера.
5. Аврааму Шифріну присвячено чимало моїх як опублікованих так і поки ще неопублікованих матеріалів. Я постійно нагадую читачам про те, що А.Шіфрін надавав величезного значення взаємодії між євреями і українцями в боротьбі з радянською тиранією. Цитую Г.Ромерштейна:
"... Правозахисник Авраам Шифрін очолив ізраїльську делегацію на Конгресі Всесвітньої антикомуністичної ліги. Він провів 10 років в ув'язненні в радянському виправно-трудовому таборі. Він розповів автору, що став сіоністом в ГУЛАЗі і про те, як українці і євреї навчилися працювати разом, коли їх обох переслідував один і той же КДБ. Українська повстанська армія, очолювана Шухевичем, боролася з нацистами і продовжувала війну проти комуністів до 1950-х років...".
Авраам Шифрин.
6. Про євреїв в УПА і їх союз з українськими націоналістами (включаючи постачання євреїв підробленими аусвайсами) я писав давно і дискутую з агресивними опонентами, хто заперечує цих очевидних фактів. Цитую Г.Ромерштейна:
"...Жахи, завдані як нацистами, так і комуністами, зблизили українців і євреїв. Євреї брали участь в УПА, а також в інших антикомуністичних і антинацистських формуваннях. Радянські пропагандисти скаржилися: «Під час великої вітчизняної війни 1941-1945 років, багато сіоністів були членами Української повстанської армії (УПА) та Української народно-революційної армії (УНРА).» Наприклад, сіоніст Хаїм Сигал на прізвисько "Сігаленко" був отаманом і правою рукою «Бульби». Ряд сіоністів, таких як Маргоша, Максимович, Кун і інші, були офіцерами Української повстанської армії. Згідно зі звітом нацистської Айнзацкомманди, сіоністи тісно співпрацювали з бандерівськими лідерами. ОУН(Б) надавала їм підроблені німецькі документи. Тільки нацисти і комуністи могли скаржитися на те, що українські націоналісти рятували життя євреїв, надавши їм підроблені документи під час нацистської окупації...".
7. Одним з моїх перших матеріалів по єврейсько-українських відносин є робота про родину графів Шептицьких і про героїчний порятунок євреїв служителями УГКЦ під час Другої Світової війни. Цитую Г.Ромерштейна:
"... Одним з українців, які врятували сотні євреїв, був лідер католиків України митрополит Андрей (Шептицький). Його історію розповів рабин Давид Кахане - один з врятованих ним євреїв. За допомогою свого брата, ігумена Климента (Шептицького), митрополит приховував євреїв і, за словами рабина Кахане, продовжував застерігати український народ від зла, а в своїх пастирських посланнях намагався уберегти його від ненависті взагалі і від расової ненависті особливо. Комуністи кляли митрополита Шептицького і заявляли, що він: «ніколи не піднімав голосу проти масового знищення львів'ян». Рабин Кахане викрив цю брехню...".
8. Пошук військових злочинців - зброя СРСР для розколу євреїв і українців. Про це я писав і в великому матеріалі про Ярослава Стецька, і в готуючимся зараз матеріалі стосовно справи Івана Дем'янюка. Цитую Г.Ромерштейна:
"...КДБ хотів використовувати законну стурбованість американців як зброю, щоб розділити своїх українських і єврейських ворогів, дискредитувати великі емігрантські громади в Сполучених Штатах та Канаді і дискредитувати будь-який прояв українського націоналізму... На КДБ було покладено важливе завдання по створенню розколу в антирадянському таборі. За сприяння КДБ були підготовлені пропагандистські книги і брошури англійською мовою для поширення на Заході. В одній з таких брошур вказувалося, що: "українські націоналісти влаштовують гучні демонстрації на підтримку ізраїльських агресорів (як це сталося в Західній Німеччині), в той час як сіоністські лідері заявляють про свій «твердий намір продовжувати тісну співпрацю» з вбивцями з ОУН [Організації українських націоналістів]. Тому обидва партнери в цьому злісному шлюбі публічно визнають справжню природу зловісного союзу сіоністів і українських буржуазних націоналістів"... В одному з вступів, підписаних Джошуа Гершманом, вказувалося що: «Не секрет, що лідери капіталістичних політичних партій в Канаді, включаючи євреїв, часто бувають почесними гостями на урочистостях українських націоналістів та інших шовіністичних етнічних громадських організацій, особливо під час виборів. Вони висловлюють солідарність та вводять в оману гаслами, що закликають до «звільнення» України і інших радянських республік»... Цікаво відзначити, що в той же час нацисти на окупованій Україні намагалися розділити українців і євреїв, поширюючи памфлети, в яких говорилося, що: «євреї як щури»... Основним доказом проти Дем'янюка, наданим Радянським Союзом, було посвідчення особи з його ім'ям і світлиною, в тренувальному таборі для охоронців, Травники. Справжність документа була поставлена під сумнів, оскільки було очевидно, що світлина була взята з іншого документа і що картка містила інші неточності. Цього було недостатньо для виправдання Дем'янюка, але внутрішні файли КДБ, опубліковані після розпаду Радянського Союзу, переконали ізраїльтян в невинності Дем'янюка...".
9. Союз Тризуба і Зірки Давида. У своїх книгах я наводив карикатури з радянської періодики які демонстрували єднання українських націоналістів і єврейських сіоністів, а також цитати з розсекречених брошур КДБ для внутрішнього користування. Цитую Г.Ромерштейна:
"... Для Совєтів ті, хто виступав проти них, робили це тільки за наказом ЦРУ. У брошурі говорилося: «Злісне партнерство Маген Давида [Зірки Давида] і націоналістичного Тризуба [українського національного герба], створене ЦРУ, давно стало реальністю»...".
Докладні відомості Г.Ромерштейна про підривну діяльність СРСР і його спецслужб проти США, демократичного Заходу, і особливо спрямовані на розкол між єврейським, українським і литовським народами вкрай безцінні. Як і його постійне і всебічне протистояння радянській пропаганді. Окрім наведених вже цитат існують відео і книги Г.Ромерштейна в яких він призводить неймовірну кількість дуже важливої інформації, наприклад:
- засилання в Ізраїль в 1987 році агента з псевдо «Яблонський», який отримав завдання від служби Z литовського КДБ для дискредитації єврея Еммануеля Зінгеріса (члена національної ради литовського руху національного відродження «Саюдіс»). У «Яблонського» були родичі що працювали на каналі "Коль Ісраель" і йому було наказано розповісти їм, а також посадовим особам організації «Сохнут», що Зінгеріс пов'язаний з литовськими націоналістами, які вбивали євреїв під час Шоа. Це була брехня, і лише завдяки щасливому випадку «Яблонський» провалив свою місію.
- в згадуваній вже книзі Нордена, крім прямої атаки на Теодора Оберлендера висувалися жахливі і абсурдні звинувачення, що Степан Бандера: «командувач «Нахтігаль» був убитий 15 жовтня 1959 року, щоб перешкодити розкрити те, що він знав про злочини Оберлендера».
- КДБ знав про те, що Іван Марченко (охоронець-садист "Іван Грозний" з концтабору Собібор) втік до Югославії і приєднався там до комуністичних партизанів Тіто. Радянська пропаганда звинувачувала Тіто, який залишався переконаним комуністом, в тому, що він фашист. У жовтні 1949 року Комуністична партія округу Нью-Йорк навіть випустила план обговорення і навчальних посібників під назвою: «Боротьба з фашистами Тіто - агентами імперіалізму». Але СРСР ніколи не вказував, що уряд Тіто вкривав нацистського військового злочинця Івана Марченка. Тому Г.Ромерштейн задавався слушним питянням: чи не був Марченко насправді радянським агентом, який здійснював свої звірства за наказом НКВС (КДБ) і вказував, що йому відомо про багато випадків, коли співробітники НКВС (КДБ) видавали себе за антикомуністів і лютували, щоб звинуватити в цих злочинах своїх ворогів і заволодіти таким чином моральною перевагою.
- інфільтрація агентів СРСР в єврейські антинацистські організації США з метою розкрити канали та зв'язки, за допомогою яких здійснювалися заходи з порятунку європейських євреїв під час Шоа, зокрема вся справа Рауля Валленберга взагалі набула для СРСР дуже важливого значення і призвела в підсумку до загибелі цього Праведника Народів Світу.
- дуже важлива діяльність Г.Ромерштейна по протистоянню інфільтрації в США радянських агентів. Він багато разів підкреслював, що наївне (на межі злочинного) ставлення посадових осіб США до СРСР і його спецслужб призводить до дуже тяжких наслідків для національної безпеки США, зокрема діяльність радянського нелегала Ахмерова в 1942-1945 році. Цікавий факт, що полковник КДБ Ахмеров в нинішній, путінській РФ вважається національним героєм, якому споруджують пам'ятники і пишуть панегірики. До речі, це І.Ахмеров називав Гопкінса (державний і політичний діяч, міністр в уряді Франкліна Д.Рузвельта): «найважливішим серед всіх радянських агентів у Сполучених Штатах часів війни.»
- є відомості від Г.Ромерштейна, які свідчать про те, що сенатор Тед Кеннеді намагався підірвати політику безпеки президента Рональда Рейгана. Згідно з радянськими документами, виявленими на початку 1990-х років, Кеннеді в 1983 році просив СРСР, підтримати Демпартію США і втрутитися в президентські вибори в США 1984 года, з метою перешкодити переобранню Р.Рейгана на 2-й термін.
І кілька слів стосовно моїх доводів і висновків, яких не було у Герберта Ромерштейна:
- за вбивством і навішуванням ярлика "самого моторошного погромника" Громадянської війни на лідера УНР, Симона Петлюру,
- за вбивством полковника армії УНР і керівника ОУН Євгена Коновальця,
- за звинуваченням керівників ОУН(Б) Степана Бандери та Ярослава Стецька у знищенні євреїв під час Другої Світової війни,
- за звинуваченням командувача УПА Романа Шухевича в співучасті в Шоа єврейського народу,
- за знущаннями і знищенням духовних лідерів УГКЦ та іудейських громад України,
- за знущаннями і знищенням інтелігенції і інакомислячих єврейського та українського народів,
стоять комуністи СРСР різного етнічного походження.
Йосеф Іцхок Шнеерсон - любавицький ребе.
Казимір Шептицький.
Патріарх УГКЦ Йосип Сліпий.
Євген Коновалець.
Роман Шухевич.
Герберта Ромерштейна фахівці називають національним скарбом і героєм інтелектуальних битв часів Холодної війни. Він з готовністю і рішучістю, майстерно протистояв професійним радянським пропагандистам, таким як наприклад Георгій Арбатов і Валентин Фалін.
Погоджуся з Іоанном Павлом II: "Кожне людське життя - особливе, унікальне, неповторне", і додам, що постійний кругообіг душ в світі - це одна людина що живе вічно. Це я до того, що піднятий кимось прапор неодмінно буде підхоплений, а шлях продовжений.
ДЖЕРЕЛА:
Romerstein, Herbert (2004). "Divide and Conquer: The KGB disinformation campaign against Ukrainians and Jews".
Muravchik, Joshua (July 2013). "The Man Who Knew Everything".
Romerstein, Herbert (2008). ""Counterpropaganda: We Can't Do Without It," in Strategic Influence: Public Diplomacy, Counterpropaganda and Political Warfare". IWP Press.
Paul Kengor (2013). “A Tribute to Herb Romerstein”.
Peter Robinson (2009). "Ted Kennedy's Soviet Gambit".
Christopher Andrew, Oleg Gordievsky (1990). "KGB: The Inside Story of Its Foreign Operations from Lenin to Gorbachev".
Герберт Ромерштейн.
Ця Людина, її доля, характер, політичні погляди вплили на мене та зробили приголомшливе враження. Кожен штрих в його біографії захоплює і вражає. Отже, дозвольте вам представити: Герберт Ромерштейн.
Народився Герберт 19 серпня 1931 року в Брукліні, в звичайній єврейській родині Сема і Роуз Ромерштейнов. Перед бар-міцвою* він відвідував єврейську школу (хедер). Віруючого іудея з нього там не зробили, але для проходження обряду бар-міцви цього було достатньо. Через 2 роки, в 1946 році, єврейський хлопчик захворів у важкій формі вірусом комунізму, вступивши в 15 років в компартію США. Герберт був за своєю природою енергійною людиною, тож він цілком і повністю занурився в партійну роботу проповідуючи комунізм в середніх школах Брукліна. Але крім енергії, він мав підвищене почуття неприйняття брехні. І це стало причиною його розриву з комунізмом. У 1949 році, коли адміністрація президента Трумена почала придушувати комуністів, а профспілки приступили до чищення своїх рядів, компартія у відповідь вважала за краще ухилятися від боротьби, що образило подібних Герберту неофітів.
«Моя улюблена Комуністична партія заперечувала, що коли-небудь мала намір повалити американський уряд за допомогою насильства», - писав через роки Ромерштейн. Але як і інші молоді партійці він вважав помилкою і слабким місцем позицію самої партії, а не химерні постулати всієї ідеології. Намагаючись втриматися в потоці, ще близько року Герберт стрибав з одного маргінального осередку комуністів в інший напередодні вирішальної для нього Корейської війни (1950-1953), коли його сумніви в лівій ідеології перетворилися в розуміння загальній брехливості комуністів, які не моргнувши оком, стверджували що Південна Корея напала на беззахисну Північну... Це стало останньою краплею і Герберт Ромерштейн, з властивим йому максималізмом, офіційно порвав з компартією і відправився добровольцем на Корейську війну.
* - відповідно до законів Іудаїзму, всі підлітки вже відповідають за свої дії і вибори в єврейській релігії з того часу, коли вони святкують бар-міцву (у 13-річному віці). Починаючи з бар-міцви юнак має право брати активну участь у синагогічному житті, крім того, що може публічно читати Тору.
З 1965 по 1983 рік Г.Ромерштейн був співробітником Палати представників США і працював слідчим в Комітеті Палати представників з антиамериканської діяльності (HUAC), головним слідчим по меншинам в Комітеті Палати представників з питань внутрішньої безпеки і працював в штаті Постійного спеціального комітету Палати представників з розвідки.
У 1980-х роках він приєднався до адміністрації Рональда Рейгана на постійній основі, на посаді директора Управління по боротьбі з радянською дезінформацією Інформаційного агентства США (USIA, United States Information Agency). Після цього він став директором Центру досліджень безпеки при Інституті освіти і досліджень (ERI). Потім професором в Інституті світової політики, фахівцем із шпигунства, радянської політичної війні, міжнародного тероризму і внутрішньої безпеки.
Ромерштейн визначив контрпропаганду як: «ретельно підготовлені відповіді на помилкову пропаганду з метою спростування дезінформації і підриву пропаганди».
Опубліковані роботи Г.Ромерштейна з 1962 року і до його останньої книги в 2012 році, тобто протягом 50 років, майже виключно стосуються антикомунізму.
Герберт Ромерштейн був дуже значною фігурою підчас Холодної війни, він проводив дослідження як в американських, так і в зарубіжних архівах, таких як архіви України в 1992 році і архіви Комінтерну в РФ в 1993 році. І не дивлячись на все це, особа Герберта Ромерштейна сьогодні майже невідома ані в Україні, ані в РФ, за винятком лише дуже вузького кола читачів його книг.
Герберт Ромерштейн, директор Управління з протидії радянської дезінформації в Інформаційному агентстві США (USIA, United States Information Agency).
Але найбільшого шоку я отримав прочитавши роботу Герберта Ромерштейна: "Розділяй і володарюй: кампанія дезінформації КДБ проти українців і євреїв." Дата написання - 2004. Підкреслю, я не читав цієї роботи до січня 2021 року, тобто всі мої дослідження зроблені незалежно від думки, доказів та свідчень Герберта Ромерштейна. Але більш захоплююче те, що Г.Ромерштейн призводить ті факти про які я не знав, а я в свою чергу знаю ті, про які не повідомляє він. Однак я прийшов до тих самих висновків, що і директор Управління по боротьбі з радянською дезінформацією Інформаційного агентства США 17 років тому. А тепер по пунктах.
1. Американський комуніст Майкл Ганусяк. Я згадував його у зв'язку зі справою Ярослава Стецька, а також в ще не опублікованих матеріалах справи Івана Дем'янюка. Цитую Г.Ромерштейна:
"...Радянський Союз використовував іноземних комуністів для поширення дезінформації. Один з них, Майкл Ганусяк, член Комуністичної партії США, відвідав Україну на початку 1970-х років, де КДБ надав йому інформацію про українців, які, ймовірно, були нацистськими військовими злочинцями... Під час Другої Світової війни, молодий комуніст, Ганусяк дивився на Михайла Ткача як на свого друга і наставника. Ткач очолював українське відділення комуністичного фронту «Міжнародний робочий загін» і був редактором комуністичної газети Ukrainian Daily News, що базується в Нью-Йорку. Він також був агентом НКВС, згодом відомим як КДБ, який працював проти Сполучених Штатів. Пізніше Ганусяк змінив Ткача на посаді редактора The Ukrainian Daily News. Це вже не була щоденна газета, але вона продовжувала публікувати радянську пропаганду в Нью-Йорку. У 1993 році Ганусяку виповнилося 80 років. Гес Холл*, голова Компартії США, написав йому вітання: «з цього особливого випадка ми хочемо привітати Вас з багаторічним видатним внеском в керівництво Комуністичної партії США, а також іншими прогресивними організаціями»... Ганусяк використав деяку інформацію отриману від КДБ, в книзі 1973 року під назвою: «Щоб ми не забули»...."
* - про Геса Холла я теж писав у матеріалі стосовно архіву В.Буковського.
2. Кампанія СРСР по дифамації колишнього командира батальйону "Нахтігаль" Теодора Оберлендера. Я публікував розсекречені документи КДБ та писав про те чому і як проводилася пропагандистська кампанія СРСР проти Оберлендера. Цитую Г.Ромерштейна:
"...Штазі повідомляла: «Майже щодня ведуться розмови з членом Політбюро, відповідальним за агітацію на Заході, товаришем [Альбертом] Норденом або товаришем [Вернером] Ламберцем, секретарем Центрального комітету і головою комісії з агітації Політбюро». Альберт Норден був активістом комуністичної партії Німеччини з 1920 року, коли йому було 16 років. Під час Другої світової війни він діяв в Сполучених Штатах як комуністичний пропагандист. У Східній Німеччині він був найгучнішим і самим злісним голосом проти Заходу при комуністичній диктатурі.
У 1959 році він очолив наклепницьку кампанію проти федерального міністра у справах біженців в Західній Німеччині Теодора Оберлендера. Норден випустив книгу з нападками на Оберлендера, і на прес-конференції в Східному Берліні 22 жовтня 1959 року Норден назвав Оберлендера політичним командиром українського підрозділу "Нахтігаль", який разом з німецьким Вермахтом боровся проти Радянського Союзу. Це була справжня частина історії Нордена. Помилковою частиною було твердження, що ця військова частина була причетна до погрому євреїв Львова...".
3. Львівський погром липня 1941 року. Свій матеріал про ці трагічні події я публікував двічі (доповнюючи його) і мене навіть просили написати статтю для електронної версії "Енциклопедії історії України", але моє виважене ставлення на основі всебічного аналізу події я вважаю не припало до смаку керівництву проекту. Я вказував, що серед замордованих у тюрмах НКВД політв'язнів до 30% становили етнічні євреї. Цитую Г.Ромерштейна:
"...Офіційні повідомлення нацистської Айнзацгрупи про дії проти євреїв, спровоковани нацистською пропагандою, буцімто євреї несуть відповідальність за комуністичні звірства проти українців, не показують, що Нахтігаль був замішаний. У звіті від 16 липня 1941 року ми читаємо: «У перші години після відходу більшовиків українське населення проявило похвальну активність проти євреїв. Наприклад, синагога у Добромилі була підпалена, і 50 євреїв були вбиті розгніваним натовпом у Самборі. Жителі Львова зібрали близько 1000 євреїв і відвезли їх до в'язниці ГПУ [тобто НКВС], яку окупував Вермахт». [Згадка лише про дезінформований натовп без лідера; взагалі немає згадки про ОУН]... Інший очевидець, особа якого була засекречена, дав свої свідчення для Української історичної асоціації. Він був кореспондентом газети А.Трембовецкого «Вінницькі вісті» і мав доступ до списків жертв, знайдених нацистами у Вінниці. Нацисти наказали йому опублікувати національність загиблих поляків і українців, але перерахувати росіян, євреїв і ромів як: «національність невідома». У той час нацисти налаштовували населення проти євреїв і не хотіли, щоб стало відомо, що комуністи вбивали єврейських інтелектуалів, як і українців...".
4. Степан Бандера і Ярослав Стецько. В моїх опублікованих матеріалах підкреслюється, що керівництво ОУН(Б) було піддано нацистським репресіям вже на початку липня 1941 року з-за проголошення незалежності України. Цитую Г.Ромерштейна:
"...Бандеру ненавиділи і комуністи, і нацисти. 2 липня 1941 року Айнзатцгрупа Б СС повідомила начальника поліції безпеки, що: «заходи проти бандерівського угруповання, зокрема проти самого Бандери, знаходяться в стадії підготовки. Вони будуть проведені найближчим часом». 9 липня лідери українських націоналістів, в тому числі Бандера (заарештований вже 5 липня) і Стецько, були заарештовані СС. Більшу частину війни вони провели в полоні, в концтаборі Заксенхаузен...".
Ярослав Стецько на зустрічі с Джорджем Бушем.
Степан Бандера.
5. Аврааму Шифріну присвячено чимало моїх як опублікованих так і поки ще неопублікованих матеріалів. Я постійно нагадую читачам про те, що А.Шіфрін надавав величезного значення взаємодії між євреями і українцями в боротьбі з радянською тиранією. Цитую Г.Ромерштейна:
"... Правозахисник Авраам Шифрін очолив ізраїльську делегацію на Конгресі Всесвітньої антикомуністичної ліги. Він провів 10 років в ув'язненні в радянському виправно-трудовому таборі. Він розповів автору, що став сіоністом в ГУЛАЗі і про те, як українці і євреї навчилися працювати разом, коли їх обох переслідував один і той же КДБ. Українська повстанська армія, очолювана Шухевичем, боролася з нацистами і продовжувала війну проти комуністів до 1950-х років...".
Авраам Шифрин.
6. Про євреїв в УПА і їх союз з українськими націоналістами (включаючи постачання євреїв підробленими аусвайсами) я писав давно і дискутую з агресивними опонентами, хто заперечує цих очевидних фактів. Цитую Г.Ромерштейна:
"...Жахи, завдані як нацистами, так і комуністами, зблизили українців і євреїв. Євреї брали участь в УПА, а також в інших антикомуністичних і антинацистських формуваннях. Радянські пропагандисти скаржилися: «Під час великої вітчизняної війни 1941-1945 років, багато сіоністів були членами Української повстанської армії (УПА) та Української народно-революційної армії (УНРА).» Наприклад, сіоніст Хаїм Сигал на прізвисько "Сігаленко" був отаманом і правою рукою «Бульби». Ряд сіоністів, таких як Маргоша, Максимович, Кун і інші, були офіцерами Української повстанської армії. Згідно зі звітом нацистської Айнзацкомманди, сіоністи тісно співпрацювали з бандерівськими лідерами. ОУН(Б) надавала їм підроблені німецькі документи. Тільки нацисти і комуністи могли скаржитися на те, що українські націоналісти рятували життя євреїв, надавши їм підроблені документи під час нацистської окупації...".
7. Одним з моїх перших матеріалів по єврейсько-українських відносин є робота про родину графів Шептицьких і про героїчний порятунок євреїв служителями УГКЦ під час Другої Світової війни. Цитую Г.Ромерштейна:
"... Одним з українців, які врятували сотні євреїв, був лідер католиків України митрополит Андрей (Шептицький). Його історію розповів рабин Давид Кахане - один з врятованих ним євреїв. За допомогою свого брата, ігумена Климента (Шептицького), митрополит приховував євреїв і, за словами рабина Кахане, продовжував застерігати український народ від зла, а в своїх пастирських посланнях намагався уберегти його від ненависті взагалі і від расової ненависті особливо. Комуністи кляли митрополита Шептицького і заявляли, що він: «ніколи не піднімав голосу проти масового знищення львів'ян». Рабин Кахане викрив цю брехню...".
8. Пошук військових злочинців - зброя СРСР для розколу євреїв і українців. Про це я писав і в великому матеріалі про Ярослава Стецька, і в готуючимся зараз матеріалі стосовно справи Івана Дем'янюка. Цитую Г.Ромерштейна:
"...КДБ хотів використовувати законну стурбованість американців як зброю, щоб розділити своїх українських і єврейських ворогів, дискредитувати великі емігрантські громади в Сполучених Штатах та Канаді і дискредитувати будь-який прояв українського націоналізму... На КДБ було покладено важливе завдання по створенню розколу в антирадянському таборі. За сприяння КДБ були підготовлені пропагандистські книги і брошури англійською мовою для поширення на Заході. В одній з таких брошур вказувалося, що: "українські націоналісти влаштовують гучні демонстрації на підтримку ізраїльських агресорів (як це сталося в Західній Німеччині), в той час як сіоністські лідері заявляють про свій «твердий намір продовжувати тісну співпрацю» з вбивцями з ОУН [Організації українських націоналістів]. Тому обидва партнери в цьому злісному шлюбі публічно визнають справжню природу зловісного союзу сіоністів і українських буржуазних націоналістів"... В одному з вступів, підписаних Джошуа Гершманом, вказувалося що: «Не секрет, що лідери капіталістичних політичних партій в Канаді, включаючи євреїв, часто бувають почесними гостями на урочистостях українських націоналістів та інших шовіністичних етнічних громадських організацій, особливо під час виборів. Вони висловлюють солідарність та вводять в оману гаслами, що закликають до «звільнення» України і інших радянських республік»... Цікаво відзначити, що в той же час нацисти на окупованій Україні намагалися розділити українців і євреїв, поширюючи памфлети, в яких говорилося, що: «євреї як щури»... Основним доказом проти Дем'янюка, наданим Радянським Союзом, було посвідчення особи з його ім'ям і світлиною, в тренувальному таборі для охоронців, Травники. Справжність документа була поставлена під сумнів, оскільки було очевидно, що світлина була взята з іншого документа і що картка містила інші неточності. Цього було недостатньо для виправдання Дем'янюка, але внутрішні файли КДБ, опубліковані після розпаду Радянського Союзу, переконали ізраїльтян в невинності Дем'янюка...".
9. Союз Тризуба і Зірки Давида. У своїх книгах я наводив карикатури з радянської періодики які демонстрували єднання українських націоналістів і єврейських сіоністів, а також цитати з розсекречених брошур КДБ для внутрішнього користування. Цитую Г.Ромерштейна:
"... Для Совєтів ті, хто виступав проти них, робили це тільки за наказом ЦРУ. У брошурі говорилося: «Злісне партнерство Маген Давида [Зірки Давида] і націоналістичного Тризуба [українського національного герба], створене ЦРУ, давно стало реальністю»...".
Докладні відомості Г.Ромерштейна про підривну діяльність СРСР і його спецслужб проти США, демократичного Заходу, і особливо спрямовані на розкол між єврейським, українським і литовським народами вкрай безцінні. Як і його постійне і всебічне протистояння радянській пропаганді. Окрім наведених вже цитат існують відео і книги Г.Ромерштейна в яких він призводить неймовірну кількість дуже важливої інформації, наприклад:
- засилання в Ізраїль в 1987 році агента з псевдо «Яблонський», який отримав завдання від служби Z литовського КДБ для дискредитації єврея Еммануеля Зінгеріса (члена національної ради литовського руху національного відродження «Саюдіс»). У «Яблонського» були родичі що працювали на каналі "Коль Ісраель" і йому було наказано розповісти їм, а також посадовим особам організації «Сохнут», що Зінгеріс пов'язаний з литовськими націоналістами, які вбивали євреїв під час Шоа. Це була брехня, і лише завдяки щасливому випадку «Яблонський» провалив свою місію.
- в згадуваній вже книзі Нордена, крім прямої атаки на Теодора Оберлендера висувалися жахливі і абсурдні звинувачення, що Степан Бандера: «командувач «Нахтігаль» був убитий 15 жовтня 1959 року, щоб перешкодити розкрити те, що він знав про злочини Оберлендера».
- КДБ знав про те, що Іван Марченко (охоронець-садист "Іван Грозний" з концтабору Собібор) втік до Югославії і приєднався там до комуністичних партизанів Тіто. Радянська пропаганда звинувачувала Тіто, який залишався переконаним комуністом, в тому, що він фашист. У жовтні 1949 року Комуністична партія округу Нью-Йорк навіть випустила план обговорення і навчальних посібників під назвою: «Боротьба з фашистами Тіто - агентами імперіалізму». Але СРСР ніколи не вказував, що уряд Тіто вкривав нацистського військового злочинця Івана Марченка. Тому Г.Ромерштейн задавався слушним питянням: чи не був Марченко насправді радянським агентом, який здійснював свої звірства за наказом НКВС (КДБ) і вказував, що йому відомо про багато випадків, коли співробітники НКВС (КДБ) видавали себе за антикомуністів і лютували, щоб звинуватити в цих злочинах своїх ворогів і заволодіти таким чином моральною перевагою.
- інфільтрація агентів СРСР в єврейські антинацистські організації США з метою розкрити канали та зв'язки, за допомогою яких здійснювалися заходи з порятунку європейських євреїв під час Шоа, зокрема вся справа Рауля Валленберга взагалі набула для СРСР дуже важливого значення і призвела в підсумку до загибелі цього Праведника Народів Світу.
- дуже важлива діяльність Г.Ромерштейна по протистоянню інфільтрації в США радянських агентів. Він багато разів підкреслював, що наївне (на межі злочинного) ставлення посадових осіб США до СРСР і його спецслужб призводить до дуже тяжких наслідків для національної безпеки США, зокрема діяльність радянського нелегала Ахмерова в 1942-1945 році. Цікавий факт, що полковник КДБ Ахмеров в нинішній, путінській РФ вважається національним героєм, якому споруджують пам'ятники і пишуть панегірики. До речі, це І.Ахмеров називав Гопкінса (державний і політичний діяч, міністр в уряді Франкліна Д.Рузвельта): «найважливішим серед всіх радянських агентів у Сполучених Штатах часів війни.»
- є відомості від Г.Ромерштейна, які свідчать про те, що сенатор Тед Кеннеді намагався підірвати політику безпеки президента Рональда Рейгана. Згідно з радянськими документами, виявленими на початку 1990-х років, Кеннеді в 1983 році просив СРСР, підтримати Демпартію США і втрутитися в президентські вибори в США 1984 года, з метою перешкодити переобранню Р.Рейгана на 2-й термін.
І кілька слів стосовно моїх доводів і висновків, яких не було у Герберта Ромерштейна:
- за вбивством і навішуванням ярлика "самого моторошного погромника" Громадянської війни на лідера УНР, Симона Петлюру,
- за вбивством полковника армії УНР і керівника ОУН Євгена Коновальця,
- за звинуваченням керівників ОУН(Б) Степана Бандери та Ярослава Стецька у знищенні євреїв під час Другої Світової війни,
- за звинуваченням командувача УПА Романа Шухевича в співучасті в Шоа єврейського народу,
- за знущаннями і знищенням духовних лідерів УГКЦ та іудейських громад України,
- за знущаннями і знищенням інтелігенції і інакомислячих єврейського та українського народів,
стоять комуністи СРСР різного етнічного походження.
Йосеф Іцхок Шнеерсон - любавицький ребе.
Казимір Шептицький.
Патріарх УГКЦ Йосип Сліпий.
Євген Коновалець.
Роман Шухевич.
Герберта Ромерштейна фахівці називають національним скарбом і героєм інтелектуальних битв часів Холодної війни. Він з готовністю і рішучістю, майстерно протистояв професійним радянським пропагандистам, таким як наприклад Георгій Арбатов і Валентин Фалін.
Погоджуся з Іоанном Павлом II: "Кожне людське життя - особливе, унікальне, неповторне", і додам, що постійний кругообіг душ в світі - це одна людина що живе вічно. Це я до того, що піднятий кимось прапор неодмінно буде підхоплений, а шлях продовжений.
ДЖЕРЕЛА:
Romerstein, Herbert (2004). "Divide and Conquer: The KGB disinformation campaign against Ukrainians and Jews".
Muravchik, Joshua (July 2013). "The Man Who Knew Everything".
Romerstein, Herbert (2008). ""Counterpropaganda: We Can't Do Without It," in Strategic Influence: Public Diplomacy, Counterpropaganda and Political Warfare". IWP Press.
Paul Kengor (2013). “A Tribute to Herb Romerstein”.
Peter Robinson (2009). "Ted Kennedy's Soviet Gambit".
Christopher Andrew, Oleg Gordievsky (1990). "KGB: The Inside Story of Its Foreign Operations from Lenin to Gorbachev".
Герберт Ромерштейн.