Статья Александра Котова «Пресмыкающийся профессор» против университетской автономии» (
http://gefter.ru/archive/5471) несколько академична. Вместе с тем, она затрагивает такие ключевые проблемы университетской жизни, как: "культурная миссия профессора" и (что очень важно для ныне процветающего на постсовестком пространстве государственно-
(
Read more... )
Цей закон забирає дуже багато важелів управління у міністра освіти. Закон радикально розширює автономію вищих навчальних закладів. Кілька новацій з закону: майнові кошти, зароблені від освітніх послуг, наукових розробок, комерціалізації тощо стають майном університету, університет одержує право мати колективні права на патент, створювати свої компанії, компанії по впровадженню наукових розробок. Університети одержують право вільно розпоряджатися своїми депозитними коштами. Серед навчальних та академічних свобод - університет сам зможе визначати максимальний та мінімальний рівень навантаження на доцента, асистента та професора.
Це надасть можливість плідно і продуктивно займатися науковою роботою не в позаробочий час. Крім того, університет буде визначати розмір заробітної плати. Це говорить про те, що університет зможе запрошувати кращих викладачів не лише з України, а й за кордону.
Що ж стосується Могилянки - у них давно існує автономія. Ось тільки часто виникають питання, про які ми дізнаємося зі ЗМІ, що начебто Міністерство освіти «урізало» держзамовлення для університету чи взагалі його не надало. Але мало хто знає причини таких дій Міністерства. Поділюся тим, що я знаю: місця державного замовлення Національному університету «Києво-Могилянська академія» на підготовку магістрів за спеціальністю «Журналістика» у 2012 році не виділялися у зв’язку із відсутністю в університеті підготовки бакалаврів, які здобувають базову вищу освіту за цим напрямом та можуть претендувати на навчання за державним замовленням за ОКР магістра. Простими словами, студент, який отримав диплом бакалавра у, наприклад, приватному ВНЗ Хацапєтовки за спеціальністю «психолог» поступає до «національного» університету на журналістику, провчившись 1 рік, і отримує диплом магістра Національного університету «Києво-Могилянська академія». Ніякої справедливості та логіки в цьому не має. А в той час держава сплачує великі кошти за його навчання. Раніше в НаУКМА був експериментальний проект «Школа журналісти», який Міністерство освіти підтримало як експеримент.
Будемо сподіватися, що новий проект Закону «про вищу освіту» приймуть і наші діти навчатимуться за новими стандартами.
Reply
Leave a comment