емоції у ДН
На таке навіть і не сподівалася. А тут влада справжній сюрпрайз до свята мені влаштувала. Виходжу до зупинки біля будинку і в очах рябіє. Вперше за всі 9 років, протягом яких тут мешкаю, біля "милого оком і духом" спиртзаводу намалявакали на дорозі зебру. алілуя! Ще вчора її тут не було. Тому закрадається підозра, що славниє рабочіє робили то діло вранці 24. Добре, що хоч за тиждень до дати Х пофарбували перила на міських мостах.
навіть навмисне пропустила сьогодні усі офіційні праздникування. бо не так воно має бути, не так...
але ж як приємно, що з кожним роком у Луцьку все більше прості перехожі одягнуті у вишиванки. хоч то, звичайно, не є абияким виявом національної свідомості. але все ж таки, це не чиновники, що роблять то на показ. нехай принаймні це стане спочатку просто модно. навіть, здалось мені, навколо було менше сміття і п"яних. Можу спостерігати зміни лише у своєму маленькому місті, але вони помітні. ЗМІНИ! головне - це зміни в головах простих громадян. бо то вже невідворотна ланцюгова реакція, яка ще вибухне. і неважливо, яка влада при цьому, що дає дибільні заяви щодо Шевченка (тим самим посягаючи на святе), створює провокації з національним гімном (гімн не перекладається!!! він виконується лише державною мовою!!! і нема ніяких "але", а велика жирна крапка!!!), ці всі наміри переписати Конституції...; навіть яка політична опозиція, що повиряджалася у вишиванки (і стали в момент святими і правильними), і волають (коли вже та Тимошенко заткнеться), бо далекий їм доступ до державного корита...
хоча не без одного й іншого жодна країна не існуватиме. та де ж то взятися тій адекватній владі та опозиції в такого ще не зовсім адекватного народу? кожен народ вартий своїх керівників. зачароване коло. і звідки ж тоді почати?.. мабуть, то там, то тут, смикаючи. кожен на своїй роботі, на своєму місті, у своємі домі, живучи за українськими ідеалами. головне не байдужіти до всього, що відбувається у твоїй країні, бо то ж не просто картинка з екранів телевізора, то й твоє життя також...
Із Днем Народження!!!
навіть навмисне пропустила сьогодні усі офіційні праздникування. бо не так воно має бути, не так...
але ж як приємно, що з кожним роком у Луцьку все більше прості перехожі одягнуті у вишиванки. хоч то, звичайно, не є абияким виявом національної свідомості. але все ж таки, це не чиновники, що роблять то на показ. нехай принаймні це стане спочатку просто модно. навіть, здалось мені, навколо було менше сміття і п"яних. Можу спостерігати зміни лише у своєму маленькому місті, але вони помітні. ЗМІНИ! головне - це зміни в головах простих громадян. бо то вже невідворотна ланцюгова реакція, яка ще вибухне. і неважливо, яка влада при цьому, що дає дибільні заяви щодо Шевченка (тим самим посягаючи на святе), створює провокації з національним гімном (гімн не перекладається!!! він виконується лише державною мовою!!! і нема ніяких "але", а велика жирна крапка!!!), ці всі наміри переписати Конституції...; навіть яка політична опозиція, що повиряджалася у вишиванки (і стали в момент святими і правильними), і волають (коли вже та Тимошенко заткнеться), бо далекий їм доступ до державного корита...
хоча не без одного й іншого жодна країна не існуватиме. та де ж то взятися тій адекватній владі та опозиції в такого ще не зовсім адекватного народу? кожен народ вартий своїх керівників. зачароване коло. і звідки ж тоді почати?.. мабуть, то там, то тут, смикаючи. кожен на своїй роботі, на своєму місті, у своємі домі, живучи за українськими ідеалами. головне не байдужіти до всього, що відбувається у твоїй країні, бо то ж не просто картинка з екранів телевізора, то й твоє життя також...
Із Днем Народження!!!