пора збиратися в дорогу
Наступні два роки навчатимусь у Могилянській школі журналістики. Проживатиму в Києві. Опісля планую залишитись працювати в столиці. Дай Боже! Різні при тому питання виникають, чого ти туди прешся і тд. Я маю багато Наполеонівських планів. І розглядаю то місто, як концентрацію можливостей у тих декількох сферах, яким планую присвятити власне життя. Хоча й розумію, що місто не комфортне і статус понаєхавшей не дуже надихає. Я радше мешкала б у Івано-Франківську, якби пріоритети і цілі були інакші, як от просто хороша робота, просто хороша сім"я. Хтось може додумувати що завгодно, чому я рвусь до Києва, розцінювати це як гонитву за непанятно чим кращим, прогнозувати у моєму майбутньому розчарування мегаполісом, поразку і повернення назад на Волинь. Не зарікаюся, всяке буває і я не застрахована. Але насправді ж нікому невідомо, що робиться у моїй голові, що у тому котлі вариться і що з того вийде. Таких, як я, переїхавших мисливців за можливостями та успіхом, багато. Я це усвідомлюю. Але, хто сказав, що саме у мене нічого не вийде. Хто зна...
Головне не скурвитися, що бажали сьогодні побратими. Наврядчи, хоча знову ж таки не зарікаюсь. Але я не їду туди, бо мене ваблять вогні міста, багєма, тусовкі, цивілізація тощо. Я просто знаю, чого хочу і прямую своєю дорогою, втілюю свій життєвий план захоплення світу=))) Сподіваюся, все вийде. Дай Боже!!!
Фото не по сезону. Але могутність і краса гір, мабуть, найбільше мене надихають на неможливе. Майже завжди отримую, що планую, і перемагаю. Бо не відступаю від своїх принципів, поглядів і прийнятих рішень.
Маленька білява дівчинка, яка незрозуміло з яких причин і чиїх генів хоче залишити щось вартісне після себе і бути в перших лавах творців цієї країни. Непрості і немаленькі цілі, а, отже, непрості і нелегкі способи їх вирішення. Я знаю, мені буде важко, буде багато обставин, подій, небезпек, що можуть зламати. Але я не можу інакше. Я не можу жити чужим, хоч і легшим, стереотипно суспільно-правильним життям.
Головне не скурвитися, що бажали сьогодні побратими. Наврядчи, хоча знову ж таки не зарікаюсь. Але я не їду туди, бо мене ваблять вогні міста, багєма, тусовкі, цивілізація тощо. Я просто знаю, чого хочу і прямую своєю дорогою, втілюю свій життєвий план захоплення світу=))) Сподіваюся, все вийде. Дай Боже!!!
Фото не по сезону. Але могутність і краса гір, мабуть, найбільше мене надихають на неможливе. Майже завжди отримую, що планую, і перемагаю. Бо не відступаю від своїх принципів, поглядів і прийнятих рішень.
Маленька білява дівчинка, яка незрозуміло з яких причин і чиїх генів хоче залишити щось вартісне після себе і бути в перших лавах творців цієї країни. Непрості і немаленькі цілі, а, отже, непрості і нелегкі способи їх вирішення. Я знаю, мені буде важко, буде багато обставин, подій, небезпек, що можуть зламати. Але я не можу інакше. Я не можу жити чужим, хоч і легшим, стереотипно суспільно-правильним життям.