про сюжети
якось в інтерв"ю "Країні" Роберт Маккі сказав, що українське кіно - це поїзди і війна. а все ж починається зі сценаріїв. Маккі каже, що світу бракує хороших історій. читаю конкурсні роботи на "Новела по-українськи", там майже теж саме. у кожній третій новелі - поїзди або погані дороги, або огрядні тьотки. шоб не впасти у депресію від такого, поміж тим насолоджуюся Винничуковим "Танго смерті". тут багатонаціональний довоєнний Львів, купа іншомовних словечок чи діалектів, типу варга, майхер, маринарка, шпера, фляки, і якісь одні прОстітутки вже у радянському Львові. поки що жодного поїзда не обнаружено, але війна є.