щороку пост про це

[afina_ua]

її прихід я відчуваю задовго до.. найбільше її люблю. особливо теплі барви. червоний, багряний, колір бурштину. застиглу таємничість, насторожливу тишу й спокій. як у фільмі Бартона "Сонна Лощина". коли відчуваєш: може трапитися все, що завгодно, а ніхто й не підозрює. призупиняється рух. всі збавляють інстинкти і ховаються у своїх нірках. восени, здається, що заново проживаю минуле. навіть не своє. все, що трапляється - нове, однак, наче дежавю. сентиментальна.. ще й восени вилазить моя інтровертність. зрідка й аутизм нападає. люди стають не цікавими. я копирсаюся у собі, книгах, фільмах і складаю плани до наступної осені. для когось вона - депресія. а у мене лишень солодкава журинка. мушу визнати перед собою, що мене це не вводить у хандру, навпаки це моя зона комфорту. постійно усміхаюся, наче лисичка, яка щось знає більше за інших. часто, коли до мене щось говорять, насправді нічого не чую. добре, що усмішка до вух вирішує ситуацію. головне восени хоч зрідка триматися лісу. там казка. скоро..    
*****************************************


літнє фото. 5-та з гаком година. зустрічаємо з Катькою Горностай світанок.
с. Грибівка, Одещина
липень 2012