20

[afina_ua]

учора плакала, ревла! від щастя. на День Незалежности приїхала до рідного Луцька. і начебто нічого особливого у центрі не відбувалося, а людей повиходило. і стільки їх було у вишитих сорочках, сукнях, костюмах. діти, молоді дівчата і хлопці. старші люди, панянки, які родилися за совєтів. і всі такі красиві, модні, стильні і сучасні. хтось мав синьо-блакитні стрічки на одязі, діти бігали із прапорцями. і всі усміхнені і святкові. вийшли праздникувати, а не використали вихідний день, щоб викопати картоплю чи закрити помідори. відчуття незалежности, любов до свого відчувалося у повітрі. а ще кілька років тому такого не було. все почалося від акції "Українська вишиванка" у 2007, на якій лучани вибудували тризуб. тоді вийшли у вишиванках ті, які й раніше і без приводу цього не соромилися. тепер більшість тих, які б ще 4 роки тому не наважилися.
все змінюється. ми не безнадійні. ми крок за кроком еволюціонуємо у своїй національній самосвідомості та самоідентифікації. я вірю.