відчуттєве
я не любив тебе, чуєш? і ніколи не любив. так-так-так. саме так! ні-ко-ли! абсолютно. я бачив тебе хіба раз в місяць, тому й не задумувався про якесь особливе ставлення до тебе. існувала ти, існував і я. мені було все одно, з ким ти проводиш час. абсолютно. я не говорив тобі цього, й жодним чином не збирався!
та раптом все змінилось. я повернувся. і почав тебе щодня бачити. коли яскравішу, коли тьмянішу. коли бруднішу, а коли чистішу. що ж там казати, я сам час від часу витирав твої гладкі вигини, щоб не соромно було поряд з тобою бути! ти ж сама витертись не можеш, звісно. а ти напевно це сприймала за якийсь знак, так? чому ти не сказала про це одразу? чому ти далі жила своїм дурним життям? чому ти поступово робила так, щоб я від тебе залежав всі більше..?? хоч тут винувата не лише ти.. а й звичайнісінькі пори року.
а ті, кого ти до себе підпускала? одні плели свою брудну павутину навколо тебе. дехто - плазував, дехто ж - навіть цілу власну сім'ю зазивали любуватись тобою! і! і це все на моїх очах! і саме це одна з багатьох відповідей на те, чому я не відповідав взаємністю.
ти - та, кого я щодня бачив перед сном. і одразу після сну.. скільки ж ночей ми провели разом? безліч! і між нами ж не було почуттів. не було навіть натяку на них. це було завідома неможливо. мене б не зрозуміли. ти ж могла бути будь з ким. ти мене страшенно бісила. я не міг на тебе навіть дивитись! навіщо ти влізла саме в моє життя? навіщо ти нагадуєш щогодини про своє існування..
я б сказав, що я ненавиджу тебе. але я не використовую це слово у відношенню до таких як ти.
хочеш сказати я тебе використовував? - так.
запитаєш чому? - бо це твоє призначення!
не розумієш? - а як ти можеш зрозуміти, якщо ти лампочка? звичайнісінька тупа бездушна стоватна лампа.
…і я радий, що ти згоріла.
та раптом все змінилось. я повернувся. і почав тебе щодня бачити. коли яскравішу, коли тьмянішу. коли бруднішу, а коли чистішу. що ж там казати, я сам час від часу витирав твої гладкі вигини, щоб не соромно було поряд з тобою бути! ти ж сама витертись не можеш, звісно. а ти напевно це сприймала за якийсь знак, так? чому ти не сказала про це одразу? чому ти далі жила своїм дурним життям? чому ти поступово робила так, щоб я від тебе залежав всі більше..?? хоч тут винувата не лише ти.. а й звичайнісінькі пори року.
а ті, кого ти до себе підпускала? одні плели свою брудну павутину навколо тебе. дехто - плазував, дехто ж - навіть цілу власну сім'ю зазивали любуватись тобою! і! і це все на моїх очах! і саме це одна з багатьох відповідей на те, чому я не відповідав взаємністю.
ти - та, кого я щодня бачив перед сном. і одразу після сну.. скільки ж ночей ми провели разом? безліч! і між нами ж не було почуттів. не було навіть натяку на них. це було завідома неможливо. мене б не зрозуміли. ти ж могла бути будь з ким. ти мене страшенно бісила. я не міг на тебе навіть дивитись! навіщо ти влізла саме в моє життя? навіщо ти нагадуєш щогодини про своє існування..
я б сказав, що я ненавиджу тебе. але я не використовую це слово у відношенню до таких як ти.
хочеш сказати я тебе використовував? - так.
запитаєш чому? - бо це твоє призначення!
не розумієш? - а як ти можеш зрозуміти, якщо ти лампочка? звичайнісінька тупа бездушна стоватна лампа.
…і я радий, що ти згоріла.