(no subject)
ех, осінь-краса! чую її, до хрускоту в мізках чую. так собі й запишу: "не пропустити осені". літа не шкода, цього тримісячного фотонного терору. літо - агресивна пора сангвініків. яка ж це гидь - літо. таке яскраве, що кожен нерв дзвенить від перенавантаження, як лінія високовольтної передачі.
я спілкуюся з уявним психотерапевтом. так, він несправжній, зате безплатний. він сказав, що над комплексом неповноцінності, до якого врешті зводяться всі більш вигадливі проблеми, немає сенсу працювати. цей комплекс дуже важливий для суспільства, і ним має бути наділена більшість його членів. відчуття неповноцінності породжує потребу людей до гуртування, до наслідування, до пристосування. комплекс неповноцінності - це клей, який скріплює суспільство. це запорука стадності. він мені сказав, що в мене вписана неповноцінність, бо потреба в посередностях значно вища, ніж потреба в яскравих особистостях. і кожна людина, яка виявила в собі цей комплекс, має знати, що вона не обрана, і сидіти тихо.
