(no subject)
Якось вичитав у одній книжечці, що основним принципом сучасної агітації є спрощення і повторення. Можливо, саме тому у людей коротка пам'ять та мізерні згадки про те, що і як було у відносно недавньому минулому. І це не дивлячись на "море информации, в которой мы тонем". Людина не витримує натиску тупих повідомлень типу „Обама чейндж - Обама хоуп”. От візьмемо, наприклад, таку річ як приєднання Британії до операції проти Іраку. Словосполучення "іракське досьє", "45-хвилинна готовність" та ім'я Девід Келлі. Щось пригадуєте? Так ото ж. Чому? Бо це вам не повторюють так часто як "диктатор Саддам", „про-дімокрасі файтерз ін Лібійа” чи „попередня влада”.
Те саме і у випадку газового контракту. Що ми чуємо? "Це стандартні європєйскі угоди" (і "пєрєможні" прітом). Або "кабала". При чому вибір точки зору залежить лише від політичних вподобань. Тут я замислююсь - можливо, я маю упереджену думку щодо контракту. Але хто пам’ятає деталі?
Сам контракт можна подивитись на Українській Правді. http://www.pravda.com.ua/articles/2009/01/22/3686613/
Ось ті пункти, загальна сукупність яких не дає мені вірити у "переможність". Отже.
Пункт 2.2. Із 2010 по 2019 рік Нафтогаз має закуповувати 52 мільярди кубометрів газу. Це докризові обсяги. Питання - навіщо? Адже криза була останнім дзвіночком того, що давно час займатись енегозбереженням. Низка газових війн з РФ - сигналом, що саме час займатись диверсифікацією постачань. Хто виграв від цього пункту - звісно, Газпром і Московія.
Пункт 3.10. Газ, що постачається, заборонено перепродавати за кордон України. В принципі, така норма може бути. For sale in CIS and Georgia only. Але у сукупності із іншими пунктами це і дає патову ситуацію. Більше того - є інформація, що в контрактах із європейськими покупцями цієї норми давно немає.
Пункт 4.1. Він, власне, визначає ціну на газ. Тут прямим текстом зазначено, що із 2010 року маємо „базову ціну” 450 долярів за 1 тис. м3. Також вказано пресловуту формулу розрахунку ціни, яка враховує ціни на газойль та мазут в Італії. Ціни звіряються за Platt’s Oilgram Price Report http://www.platts.com/Products/oilgrampricereport
Тут я дійсно не фахівець, щоб сказати, що формула хибна. Навпаки, тут я згоден довіряти думці, що вона стандартна європейська. Але - чому Італія? Хіба це найближча до нас за кліматичними параметрами країна? Можливо, Словаччина була би краще у цьому випадку. Чи схожа Італія за обсягами споживання? За загальними так - але Італія імпортує в 2,5(!) рази менше за Україну!
Трошке конспірології стосовно Італії. Така думка - а чи не знав той же Путєн взимку 2008-2009 року, що буде війна в Лівії? Тому і зробили прив’язку до Італії. Або, добре, не знав. Але саме тому не застосували право вето в Раді Безпеки ООН, щоб „праучіть упрямих хахлов”. Адже Італія на 25% залежить саме від Лівійської нафти (http://www.telegraph.co.uk/news/worldnews/africaandindianocean/libya/8341220/Libya-Italian-oil-giant-suspends-supply-from-Libya.html). Ну і, звісно, ПРОФІТ! До речі, що ще цікаво - за рік до початку джамахєрійської заварухи Італія „чомусь” майже вдвічі збільшила імпорт із „мерзенного недемократичного ядерного Ірану” (http://www.presstv.ir/detail/160028.html).
Пункт 6.6. Штрафи за невиконання зобов’язань по купівлі газу. Якщо за якись місяць із квітня по вересень включно Нафтогаз не купує ті обсяги, які було погоджено із Газпромом, нашій компанії нараховують пеню в розмірі 150% вартості „недобору”. А з жовтня по березень - 300%. Особисто я вне вважаю це нормальним.
Справедливости заради - цей же пункт діє і стосовно Газпрому. Хоча я вважаю це нелогічним. Що втрачає Газпром, якщо Нафтогаз не купує потрібний обсяг? Лише прибутки. А от якщо постачальник не виконує, то це має набагато серйозніші наслідки для країни-покупця, оскільки за ним стоїть ще й ланцюг теплоенерго, підприємств, домогосподарств.
Нарешті, пункт 9.7. Нафтогаз зобов’язали підписати контракт із „Газпром сбыт Украина” про те, що 25% імпортованого россійського газу буде сааме через цю компанію продаватись промисловим підприємствам України. Це підписала не «злочинна данецька влада». Не Ющенко. Це підписав Нафтогаз України за директивою Тимошенко.
Але я беру до уваги лише перші 4 пункти. Отже, що маємо у загалі. Маємо купувати 52 мільярди до 2019 року. За цінами, що відповідають європейським, або можуть бути більшими за них. Тому що якщо у тієї ж Німечини та сама формула, але прив'язка до цін в інших країнах плюс спотовий ринок - все можливо. Якщо не купуємо скільки треба - плотимо від 1,5- до 3-хкратної вартості недокупленого газу. Не хочемо платити штраф, купуємо все, але тоді надлишок просто палимо - бо перепродати хоча б за меншою ціною аби зменшити збитки ми не можемо. Це перемога? Це стандартний європейський контракт?
Мене найбільше бентежить пункт 2.2. Саме на нього не можна було погоджуватись ні за яких обставин. Добре, 52 мілльярди. Але ж не на 10 років! Таким чином Тимошенко розписалась у тому, що вона НІЧОГО не планує в галузі енергозбереження та диверсифікації постачання.
Особисто для мене підписання цього контракту є економічним злочином не меншим за розкрадання бюджету.
Як би мало бути:
1. Відсутність фіксованих обсягів закупівлі, але із гарантією певного мінімуму. Наприклад, 35 мільярдів м3.
2. Формула хай би залишалась „європейською”. Можливо, з прив’язкою до іншого ринку, не Італії. Формула має залежати від обсягів закупівлі. Наприклад, при 35-39,9 мільярдах до ціни коефіціент 1.0. Вище - наприклад, 0,85.
3. Штрафи у розмірі 100% від вартості для обох сторін. А краще 100% для покупця і 125-150% для постачальника.
4. Відсутність заборони на перепродаж.
PS Пара посилань для читання:
1. Чи мали ми можливість вистояти у тій газовій війні? http://zn.ua/articles/55887 Як ліньки читати - ось вам цитата: „В принципе, газотранспортники подсчитали, что при нынешних темпах отбора газа их ПХГ Украина сможет без особых трудностей отапливать дома до апреля, когда традиционно заканчивается отопительный сезон.”
2. Про вимоги європейських країн до Газпрому змінити формули ціни: http://zn.ua/articles/58442 Там же є про відміну заборони на реекспорт газу (!!!) за вимогою Єврокоміссії. Цитую: „Например, в 2003-2004 годах, когда по требованию ЕК в долгосрочных контрактах были пересмотрены статьи о запрете реэкспорта газа как противоречащие принципу конкуренции”. Тобто, цей пункт пєрєможного контракту був скасований в контрактах із Європою 5 років до того. „Не знали”?
Те саме і у випадку газового контракту. Що ми чуємо? "Це стандартні європєйскі угоди" (і "пєрєможні" прітом). Або "кабала". При чому вибір точки зору залежить лише від політичних вподобань. Тут я замислююсь - можливо, я маю упереджену думку щодо контракту. Але хто пам’ятає деталі?
Сам контракт можна подивитись на Українській Правді. http://www.pravda.com.ua/articles/2009/01/22/3686613/
Ось ті пункти, загальна сукупність яких не дає мені вірити у "переможність". Отже.
Пункт 2.2. Із 2010 по 2019 рік Нафтогаз має закуповувати 52 мільярди кубометрів газу. Це докризові обсяги. Питання - навіщо? Адже криза була останнім дзвіночком того, що давно час займатись енегозбереженням. Низка газових війн з РФ - сигналом, що саме час займатись диверсифікацією постачань. Хто виграв від цього пункту - звісно, Газпром і Московія.
Пункт 3.10. Газ, що постачається, заборонено перепродавати за кордон України. В принципі, така норма може бути. For sale in CIS and Georgia only. Але у сукупності із іншими пунктами це і дає патову ситуацію. Більше того - є інформація, що в контрактах із європейськими покупцями цієї норми давно немає.
Пункт 4.1. Він, власне, визначає ціну на газ. Тут прямим текстом зазначено, що із 2010 року маємо „базову ціну” 450 долярів за 1 тис. м3. Також вказано пресловуту формулу розрахунку ціни, яка враховує ціни на газойль та мазут в Італії. Ціни звіряються за Platt’s Oilgram Price Report http://www.platts.com/Products/oilgrampricereport
Тут я дійсно не фахівець, щоб сказати, що формула хибна. Навпаки, тут я згоден довіряти думці, що вона стандартна європейська. Але - чому Італія? Хіба це найближча до нас за кліматичними параметрами країна? Можливо, Словаччина була би краще у цьому випадку. Чи схожа Італія за обсягами споживання? За загальними так - але Італія імпортує в 2,5(!) рази менше за Україну!
Трошке конспірології стосовно Італії. Така думка - а чи не знав той же Путєн взимку 2008-2009 року, що буде війна в Лівії? Тому і зробили прив’язку до Італії. Або, добре, не знав. Але саме тому не застосували право вето в Раді Безпеки ООН, щоб „праучіть упрямих хахлов”. Адже Італія на 25% залежить саме від Лівійської нафти (http://www.telegraph.co.uk/news/worldnews/africaandindianocean/libya/8341220/Libya-Italian-oil-giant-suspends-supply-from-Libya.html). Ну і, звісно, ПРОФІТ! До речі, що ще цікаво - за рік до початку джамахєрійської заварухи Італія „чомусь” майже вдвічі збільшила імпорт із „мерзенного недемократичного ядерного Ірану” (http://www.presstv.ir/detail/160028.html).
Пункт 6.6. Штрафи за невиконання зобов’язань по купівлі газу. Якщо за якись місяць із квітня по вересень включно Нафтогаз не купує ті обсяги, які було погоджено із Газпромом, нашій компанії нараховують пеню в розмірі 150% вартості „недобору”. А з жовтня по березень - 300%. Особисто я вне вважаю це нормальним.
Справедливости заради - цей же пункт діє і стосовно Газпрому. Хоча я вважаю це нелогічним. Що втрачає Газпром, якщо Нафтогаз не купує потрібний обсяг? Лише прибутки. А от якщо постачальник не виконує, то це має набагато серйозніші наслідки для країни-покупця, оскільки за ним стоїть ще й ланцюг теплоенерго, підприємств, домогосподарств.
Нарешті, пункт 9.7. Нафтогаз зобов’язали підписати контракт із „Газпром сбыт Украина” про те, що 25% імпортованого россійського газу буде сааме через цю компанію продаватись промисловим підприємствам України. Це підписала не «злочинна данецька влада». Не Ющенко. Це підписав Нафтогаз України за директивою Тимошенко.
Але я беру до уваги лише перші 4 пункти. Отже, що маємо у загалі. Маємо купувати 52 мільярди до 2019 року. За цінами, що відповідають європейським, або можуть бути більшими за них. Тому що якщо у тієї ж Німечини та сама формула, але прив'язка до цін в інших країнах плюс спотовий ринок - все можливо. Якщо не купуємо скільки треба - плотимо від 1,5- до 3-хкратної вартості недокупленого газу. Не хочемо платити штраф, купуємо все, але тоді надлишок просто палимо - бо перепродати хоча б за меншою ціною аби зменшити збитки ми не можемо. Це перемога? Це стандартний європейський контракт?
Мене найбільше бентежить пункт 2.2. Саме на нього не можна було погоджуватись ні за яких обставин. Добре, 52 мілльярди. Але ж не на 10 років! Таким чином Тимошенко розписалась у тому, що вона НІЧОГО не планує в галузі енергозбереження та диверсифікації постачання.
Особисто для мене підписання цього контракту є економічним злочином не меншим за розкрадання бюджету.
Як би мало бути:
1. Відсутність фіксованих обсягів закупівлі, але із гарантією певного мінімуму. Наприклад, 35 мільярдів м3.
2. Формула хай би залишалась „європейською”. Можливо, з прив’язкою до іншого ринку, не Італії. Формула має залежати від обсягів закупівлі. Наприклад, при 35-39,9 мільярдах до ціни коефіціент 1.0. Вище - наприклад, 0,85.
3. Штрафи у розмірі 100% від вартості для обох сторін. А краще 100% для покупця і 125-150% для постачальника.
4. Відсутність заборони на перепродаж.
PS Пара посилань для читання:
1. Чи мали ми можливість вистояти у тій газовій війні? http://zn.ua/articles/55887 Як ліньки читати - ось вам цитата: „В принципе, газотранспортники подсчитали, что при нынешних темпах отбора газа их ПХГ Украина сможет без особых трудностей отапливать дома до апреля, когда традиционно заканчивается отопительный сезон.”
2. Про вимоги європейських країн до Газпрому змінити формули ціни: http://zn.ua/articles/58442 Там же є про відміну заборони на реекспорт газу (!!!) за вимогою Єврокоміссії. Цитую: „Например, в 2003-2004 годах, когда по требованию ЕК в долгосрочных контрактах были пересмотрены статьи о запрете реэкспорта газа как противоречащие принципу конкуренции”. Тобто, цей пункт пєрєможного контракту був скасований в контрактах із Європою 5 років до того. „Не знали”?