Чорногірська ялинка 2011 (Найвища ялинка України)
Святкування Нового Року досить поширена подія. Дехто зустрічає новий рік з друзями, дехто із сім'єю. Хто в місті, хто на природі, хто в кафе чи ресторані, а дехто просто сидячи дома. У кожного своє сприйняття цього свята і кожен по-своєму його святкує. Для мене, наприклад, святкування нового року не пов'язується із сімейним святом, для того є Різдво, а рік новий треба зустрічати так як того душа бажає).
Я давно вже мріяв зустріти новий рік у снігах на вершині Чорної гори (Піп-Іван), цю мрію підтримав і мій друг Вова. Це ж тільки уявити... "найвищий в Україні феєрверк" ... "найвища в Україні ялинка", одним словом майже все найвище.
От і явилася нагода втілити мрію у життя. Підходив до свого завершення 2010 рік і після декількох "переговорів" з друзями стало зрозумілим, що піти в гори зимою має бажання тільки Володимир і я. Впринципі новий рік святкувати вдвох якось не те що нудно, я б сказав просто не цікаво. Але більш порозпитувавши людей котрі мали такий досвід, виявилося, що кожного року на Піп-Івані в новий рік хтось є, і ходять там туристи досить часто. Наприклад минулого чи то поза-минулого року новий рік там зустрічало 40 чоловік.
Остаточно визначившись з необхідним спорядженням, одягом та іншими речами потрібними для походу, почали збиратися. Виїзд планувався 29-го грудня з Луцька до Івано-Франківська після чого робилася пересадка на автобус до Верховини і звідти на Шибене, все згідно мого графіку доїзду з минулого походу по Чорногорі. В процесі підготовки до походу та консультації на "борді" від Ярика взнав, що на святкування Нового Року також вирушає група з Луцька у складі 4-8 чоловік. Виявилося, що підніматися вони будуть теж з Шибеого, але мають трошки інший графік доїзду.
Відео від punkyo
30-го грудня, прибувши до Верховини, ми зустріли ще групу з Івано-Франківська в складі 4-ох чоловік котрі теж вперше їхали долати Піп-Іван на сам новий рік, і також не мали досвіду зимового походу. Через деякий час ще прибула група Ярика в складі 5 чоловік. Дочекалися пазіка та й грузитися... Цього разу автобус був дійсно резиновий, забрав усіх бажаючих, після перших кілометрів усі ще трішки втрусилися так, що звільнилося місце ще для кількох чоловік. Під час "погрузки" людей та речей в автобус чого тільки не наслухаєшся, і "подавайте ще", і "давайте ще хтось на інші двері бо не закривається", а особливо сподобалася репліка "передайте дитину!"... і по салону на хвилях рук пропливла маленька дівчинка)). Дорога була, як завжди, весела, смішна, потрясуюча і болюча, під час руху пасажири перемішалися з сумками, рюкзаками, новими колесами до автомобіля, мішками з картоплею, лижами, трекінговими та лижними палицями та ін. (Лижника із Тернополя підібрали дорогою, на скільки я зрозумів він з групи Ярика) По прибуттю до Шибеного від водія ми дізналися, що він буде на маршруті аж 3-го січня, .... майнула думка піти по хребту до Говерли, разом із Волинською групою. Почався похід. Дорогою було вирішено ночувати в колибах на полонині Веснярка. Поки дійшов трохи не вмер від неправильно взятого темпу, треба було відразу йти по-маленьку. Далі вечеря і сон, під ранок змерзли ноги із-за того що із щілини дверей прямо на них не погано дуло, прокинувся..
31-ше грудня. Зрозумів що проспав свій будильник. Наводив на 6.00, щоб вийти раніше за інших і вчасно піднятися разом з ними на Піп-Іван. Я сам по-собі в походах не швидкий, а тут ще й зима і рюкзак майже половину моєї ваги, тому й думав вийти раненько і по-малу підніматися вгору, та й ще треба підготувати приміщення для ночівлі. Але було вже пів на восьму і вставало сонце.
Зате поспали аж 11 годин, хоч щось приємне. Підйом розпочали разом з усіма, маленький привал біля Марічейки і далі до мети. Доки піднімалися зрозумів, що вчора даремно подумав що "трохи не вмер" сьогодні було ще краще, від першої частини групи відстав на годину, і Володя мусив мене чекати зупиняючись трохи не кожних 5-10 хв. ... важко ... . Але піднялися ще засвітла і вистачило часу для пошуку та підготовки приміщення для ночівлі.
Поки "мурували" вікна та двері дізналися, що в нас ще є сусіди з Києва, котрі живуть трохи нижче і будуть ночувати вже другу ніч, так як у них є в планах піти до Говерли, а сьогодні погода була для того ну взагалі не сприятлива. До темна вже закінчили облаштовуватися і попадали в палатку. Потім посходилися на побудову ялинки. Під час того десь із темряви з'явилася група киян із 5-ти чоловік, один з них впав і не піднявся доки не допомогли.... я побіг за термосом... чаю виявилося небагато, але хоч щось.. Поки я натопив снігу та зварив чай ялинку добудували і кияни вже облаштувалися і відпочивали не подаючи жодного звуку (йшли вони з Шибеного з 11 години). З Вовою вирішили ще трошки відпочити в палатці, так як до святкування залишалося ще трошки часу.
Маленький перекус, все із свіжоморожених продуктів:
- цибуля морожена
- яйця варені морожені (не їли, так і не вдалося вкусити)
- салатик з капусти і грибів та якесь м'ясце (їли, вижили перемотаними у Вовиних речах)
- чай (єдине що не замерзає, якщо у термосі)
Приблизно десь о 22.30 нас вигнали з палатки до ялинки:), і ще чекали там на франківчан. Нічні гості з Києва досі не подавали жодного звуку і не відкликалися на запрошення, вирішили їх більше не чіпати, інші сусіди теж не прийшли, вони ніби мали свою ялинку (поміж інших сусідів ще була якась група з 7-ми чоловік, котра вчора раніше за нас вже була у колибах).
Новий Рік!
Нарешті, лишилися лічені хвилини до нового року, запалили ялинку полетіли феєрверки захлопали хлопушки підпалили бенгальські вогники... святкування розпочалося. Полилося шампанське, медовуха і пиво. Ніколи не забуду пивний айс-фреш котрий пінився під час його пережовування. Найгарячіша закуска на чорногорі - сосиски під палаючим спиртом.
відео from yaryk
Правда спирт підпалився тільки після його підігрівання за допомогою примусу. По-ходу згадав за олів'є, котре я приніс на закуску ще нормальим і придатним для жування, .. але було вже пізно, спробував виковиряти його з банки і пожував кілька хрустких кусочків не знаю чого (по кольору схоже на м'ясо), інші відмовилися і прийнялися гризти кольорові кульки льоду, які дуже нагадували мандарини. Поміж усіх розваг кожен по-троху пробував додзвонитися до-дому, в кого вийшло, а кому і взагалі не пощастило, погода тому не сприяла, та й батареї на морозі довго не живуть, треба обігрівати.
Скінчили святкувати, порозходилися по палатках. Якщо чесно то спати було тепліше ніж в колибі, ніде не задувало, плюс палатка в собі тримала тепло котре виходило від нас і від примуса (обігрівали перед сном і весь час поки не спали в палатці). До слова, газу спалили за ці дні на все про все 540 грам.
1-ше січня. Прокинулися приблизно о 8-й з копійками. Маленький перекус свіжо-розігрітим салатом олів'є, котрий з деякми зусиллями видирав з банки Володя, підігріті на ложках котлети та майже ніколи не замерзаюче сало. Склалися, провели наших волинян у похід по хребту, розпрощалися з лижником із Тернополя (лишився там ще на ніч щоб покататися і "зустрічати туристів" ) ). Група з Івано-Франківська теж йшла на Шибене, тому вже геть твердо було врішено йти до самого села, а звідти транспортом по замовленню вибратися до Верховини. Колеги з Франківська трошки затягнули зі зборами, тому ми з Володимиром вирішили по-маленьку йти до-низу, хоч і видимість майже ніяка, все навкруги молоко, але вже можна було орієнтуватися по слідам групи котра щойно піднялася. І тут, тільки ми рушили, сталося те чого так чекали всі хто піднявся... Хмари почали розходитися і Піп-Іван подарував нам чудовий краєвид. Це просто .. ейфорія, справжня і неповторна...
Після спуску чекали франківчан у місцевому генделику.
До Івано-Франківська добралися без проблем, там сіли на якийсь пасажирський поїзд до Львова, котрий якимись городами їхав туди десь 7 годин (відповідно ніч провели у теплі).
2-ге січня. По приїзді вийшли до центру відвідали Пузату хату, львівський Кінопалац, Будинок легенд та якусь піцерію. Дуже сподобався передріздвяний Львів, можливо наступного року буду там святкувати Новий Рік).
Усі фото
Ще фото
І ще дещо тут
Я давно вже мріяв зустріти новий рік у снігах на вершині Чорної гори (Піп-Іван), цю мрію підтримав і мій друг Вова. Це ж тільки уявити... "найвищий в Україні феєрверк" ... "найвища в Україні ялинка", одним словом майже все найвище.
От і явилася нагода втілити мрію у життя. Підходив до свого завершення 2010 рік і після декількох "переговорів" з друзями стало зрозумілим, що піти в гори зимою має бажання тільки Володимир і я. Впринципі новий рік святкувати вдвох якось не те що нудно, я б сказав просто не цікаво. Але більш порозпитувавши людей котрі мали такий досвід, виявилося, що кожного року на Піп-Івані в новий рік хтось є, і ходять там туристи досить часто. Наприклад минулого чи то поза-минулого року новий рік там зустрічало 40 чоловік.
Остаточно визначившись з необхідним спорядженням, одягом та іншими речами потрібними для походу, почали збиратися. Виїзд планувався 29-го грудня з Луцька до Івано-Франківська після чого робилася пересадка на автобус до Верховини і звідти на Шибене, все згідно мого графіку доїзду з минулого походу по Чорногорі. В процесі підготовки до походу та консультації на "борді" від Ярика взнав, що на святкування Нового Року також вирушає група з Луцька у складі 4-8 чоловік. Виявилося, що підніматися вони будуть теж з Шибеого, але мають трошки інший графік доїзду.
Click to viewВідео від punkyo
30-го грудня, прибувши до Верховини, ми зустріли ще групу з Івано-Франківська в складі 4-ох чоловік котрі теж вперше їхали долати Піп-Іван на сам новий рік, і також не мали досвіду зимового походу. Через деякий час ще прибула група Ярика в складі 5 чоловік. Дочекалися пазіка та й грузитися... Цього разу автобус був дійсно резиновий, забрав усіх бажаючих, після перших кілометрів усі ще трішки втрусилися так, що звільнилося місце ще для кількох чоловік. Під час "погрузки" людей та речей в автобус чого тільки не наслухаєшся, і "подавайте ще", і "давайте ще хтось на інші двері бо не закривається", а особливо сподобалася репліка "передайте дитину!"... і по салону на хвилях рук пропливла маленька дівчинка)). Дорога була, як завжди, весела, смішна, потрясуюча і болюча, під час руху пасажири перемішалися з сумками, рюкзаками, новими колесами до автомобіля, мішками з картоплею, лижами, трекінговими та лижними палицями та ін. (Лижника із Тернополя підібрали дорогою, на скільки я зрозумів він з групи Ярика) По прибуттю до Шибеного від водія ми дізналися, що він буде на маршруті аж 3-го січня, .... майнула думка піти по хребту до Говерли, разом із Волинською групою. Почався похід. Дорогою було вирішено ночувати в колибах на полонині Веснярка. Поки дійшов трохи не вмер від неправильно взятого темпу, треба було відразу йти по-маленьку. Далі вечеря і сон, під ранок змерзли ноги із-за того що із щілини дверей прямо на них не погано дуло, прокинувся..
31-ше грудня. Зрозумів що проспав свій будильник. Наводив на 6.00, щоб вийти раніше за інших і вчасно піднятися разом з ними на Піп-Іван. Я сам по-собі в походах не швидкий, а тут ще й зима і рюкзак майже половину моєї ваги, тому й думав вийти раненько і по-малу підніматися вгору, та й ще треба підготувати приміщення для ночівлі. Але було вже пів на восьму і вставало сонце.
Зате поспали аж 11 годин, хоч щось приємне. Підйом розпочали разом з усіма, маленький привал біля Марічейки і далі до мети. Доки піднімалися зрозумів, що вчора даремно подумав що "трохи не вмер" сьогодні було ще краще, від першої частини групи відстав на годину, і Володя мусив мене чекати зупиняючись трохи не кожних 5-10 хв. ... важко ... . Але піднялися ще засвітла і вистачило часу для пошуку та підготовки приміщення для ночівлі.
Поки "мурували" вікна та двері дізналися, що в нас ще є сусіди з Києва, котрі живуть трохи нижче і будуть ночувати вже другу ніч, так як у них є в планах піти до Говерли, а сьогодні погода була для того ну взагалі не сприятлива. До темна вже закінчили облаштовуватися і попадали в палатку. Потім посходилися на побудову ялинки. Під час того десь із темряви з'явилася група киян із 5-ти чоловік, один з них впав і не піднявся доки не допомогли.... я побіг за термосом... чаю виявилося небагато, але хоч щось.. Поки я натопив снігу та зварив чай ялинку добудували і кияни вже облаштувалися і відпочивали не подаючи жодного звуку (йшли вони з Шибеного з 11 години). З Вовою вирішили ще трошки відпочити в палатці, так як до святкування залишалося ще трошки часу.
Маленький перекус, все із свіжоморожених продуктів:
- цибуля морожена
- яйця варені морожені (не їли, так і не вдалося вкусити)
- салатик з капусти і грибів та якесь м'ясце (їли, вижили перемотаними у Вовиних речах)
- чай (єдине що не замерзає, якщо у термосі)
Приблизно десь о 22.30 нас вигнали з палатки до ялинки:), і ще чекали там на франківчан. Нічні гості з Києва досі не подавали жодного звуку і не відкликалися на запрошення, вирішили їх більше не чіпати, інші сусіди теж не прийшли, вони ніби мали свою ялинку (поміж інших сусідів ще була якась група з 7-ми чоловік, котра вчора раніше за нас вже була у колибах).
Новий Рік!
Нарешті, лишилися лічені хвилини до нового року, запалили ялинку полетіли феєрверки захлопали хлопушки підпалили бенгальські вогники... святкування розпочалося. Полилося шампанське, медовуха і пиво. Ніколи не забуду пивний айс-фреш котрий пінився під час його пережовування. Найгарячіша закуска на чорногорі - сосиски під палаючим спиртом.
відео from yaryk
Правда спирт підпалився тільки після його підігрівання за допомогою примусу. По-ходу згадав за олів'є, котре я приніс на закуску ще нормальим і придатним для жування, .. але було вже пізно, спробував виковиряти його з банки і пожував кілька хрустких кусочків не знаю чого (по кольору схоже на м'ясо), інші відмовилися і прийнялися гризти кольорові кульки льоду, які дуже нагадували мандарини. Поміж усіх розваг кожен по-троху пробував додзвонитися до-дому, в кого вийшло, а кому і взагалі не пощастило, погода тому не сприяла, та й батареї на морозі довго не живуть, треба обігрівати.
Скінчили святкувати, порозходилися по палатках. Якщо чесно то спати було тепліше ніж в колибі, ніде не задувало, плюс палатка в собі тримала тепло котре виходило від нас і від примуса (обігрівали перед сном і весь час поки не спали в палатці). До слова, газу спалили за ці дні на все про все 540 грам.
1-ше січня. Прокинулися приблизно о 8-й з копійками. Маленький перекус свіжо-розігрітим салатом олів'є, котрий з деякми зусиллями видирав з банки Володя, підігріті на ложках котлети та майже ніколи не замерзаюче сало. Склалися, провели наших волинян у похід по хребту, розпрощалися з лижником із Тернополя (лишився там ще на ніч щоб покататися і "зустрічати туристів" ) ). Група з Івано-Франківська теж йшла на Шибене, тому вже геть твердо було врішено йти до самого села, а звідти транспортом по замовленню вибратися до Верховини. Колеги з Франківська трошки затягнули зі зборами, тому ми з Володимиром вирішили по-маленьку йти до-низу, хоч і видимість майже ніяка, все навкруги молоко, але вже можна було орієнтуватися по слідам групи котра щойно піднялася. І тут, тільки ми рушили, сталося те чого так чекали всі хто піднявся... Хмари почали розходитися і Піп-Іван подарував нам чудовий краєвид. Це просто .. ейфорія, справжня і неповторна...
Після спуску чекали франківчан у місцевому генделику.
До Івано-Франківська добралися без проблем, там сіли на якийсь пасажирський поїзд до Львова, котрий якимись городами їхав туди десь 7 годин (відповідно ніч провели у теплі).
2-ге січня. По приїзді вийшли до центру відвідали Пузату хату, львівський Кінопалац, Будинок легенд та якусь піцерію. Дуже сподобався передріздвяний Львів, можливо наступного року буду там святкувати Новий Рік).
Усі фото
Ще фото
І ще дещо тут