батьки
коли ми уїзжаємо ми бачимо сум в їх очах
проста секунда часу розривається і вони залишаються в тому самому дні який вже минув
в сідаючому сонці
в пильному гарячому повітрі
ми бачимо - як вони повертаються до тихих нерозмовляючих речей
безсмислених справ
----------------------------------------------------------------
мені приснився сон про бабу
вона стояла біля траси на видубичах і збиралася сама вже уїзжати
у мене в руках її жіноча сумочка
повернути навіть на тротуар я вже не міг її
як і підійти
і я відкрив маленьку дамську саморобну сільску сумочку
там був альбом з фотокартками
кожна людина з її обрію була на карточці
кожна наскільки далекою не була від неї, але вона була зажди поруч
фотокартки були всі з косим яскравим сонцем
як в картинах американських авторів початку 20 сторічча
сонячне світло заливало тарраси, кімнати малюків, доросліших
тіх кого вона добре знала і тих кого знала тільки по фотографіям
і тих хто її може ніколи вже не згадає
під фотокартками лежали окуляри
одна половина від старих круглих з тоненькою металевою оправою - друга на проволочці прив,язана
від совдеповських з роговою оправою
дужки з,єднані ризинкою
я підвів погляд її вже не було
різко затормозила фура
з під неї виглядала морда кота побитого
в ранах але цілого димчатого кота
я намагався його виманити - але люди причинили йому надто багато болю і він волів сховатися
в небезмечних місцях ніж прийти до людини
після цього ми опинилися в нашому бувшому домі - і було так боляче що я сказав своїй сім,ї
- нам треба рухатись далі
-----------------------------
а в цей раз ми залишили діду і бабі своїх діток
і коли ми уїзжали - вони були такі веселі наче знайшли пропавших назавжди улюбленців
не хмаринки не затьмарювало їх погляд
все було надзвичайно
------------------------------