3 виміри
простір
-------------------------------------------------------------
я їду в вагоні підземки
кожні 5 хвилин двері відрізають частину мого просторору
пройде 5 хвилин і ще одні двері зачиняться між нами і я вже не зможу згадати твоє лице за пошарованим склом
простір зраджує мене, залишаючи мені металеву трубу та бурий леноліум
можна за тобою вийти наверх але асфальт так само з кожним кроком віддаляє мене
видаляє мене, видавлює
не залишаю жодних іллюзій щодо його намірів
простір - один - між тобою і мною
час
-------------------------------------------------------------
і завмирає на подих коли ти поряд
очеретина скрегоче од полуденного вітру
ховається між тисячи таких коли ти підводиш погляд
і тільки сяє срібною росою коли ти ранок
сонцем заливатись і розсипати пекучи іскри по твоєму серці
я
-------------------------------------------------------------
метелик плутає
осінні плями вечоріючого сонця
з початком літа але танцює з такою ж страстттю
над теплим бетонним муром
ти прекрасна - ти йому радієш - він своїм примарним тонким танцем
на чутку мить відганяє рої чужих обривків слів і думок