Хочу додому...

[adjedan]

"Хочу додому!" - казала вона. -
"Вдома все інше, навіть весна!
Навіть смак кави "Три в одному"
Там особливий... Хочу додому!"

"Хочу додому!" - сердився він. -
"Досить оцих орендованих стін!
Досить нарад віртуальних! Коли
В офіс зайду, як тоді до війни?"

Хочу додому - в місто розбите -
Хочу в нім щось не любити й любити...
Боже, коли ті снаряди прокляті
Містом моїм перестануть літати?!

Хочу додому - додому без дому...
Певно, мене зрозуміти отому,
Хто не втрачав, буде складно й непросто...
Хочу додому!!! Додому просто...

Як же нестерпно й надскладно хотіти
Зараз додому... Просто там жити!
Просто прокинутись вдома, заснути,
Молитися, митися, їсти і бути...

Як же незвично і наднеможливо
Нині хотіти того, що важливим
Стало для тебе на стільки яскраво,
Що прагнеш додому, наче до мами...

"Хочемо врешті додому!" - кричали,
Плакали люди і обіймали
Того, хто поруч бути умів
Й також додому сильно хотів...

А, обіймаючи, люди казали,
Що ніби вдома вони побували...
Міцно в обіймах стискали тих,
Хто був чи стане домом для них...

©Наталія Сиротич