Герць
В українській мові є таке слово - «герць». По-російськи воно звучить як «герц», але ні на російську, ні на яку іншу мову це слово в принципі не перекладається. Іменник з таким значенням є тільки у нас. Цей факт дуже багато говорить про українців загалом і про нашу історію зокрема.
Герць - це щось подібне до коктейлю з розвідки боєм і масового самогубства: змішати, але не збовтувати. Герць придумали запорізькі козаки, і вони були єдиними, хто його використав у війні. Герць - це нахабна смерть в людській історії. Або - якщо Удача, Калі та Богородиця залишаться тобою задоволені - найкращий момент у житті українського воїна.
Перед початком бою, коли війська вже збудувалися, кілька козаків групувалися і йшли вперед, у бік супротивника, прямо в зону досяжності рушничних куль. Там, під кулями та гарматними ядрами, вони зупинялися. Починався герць, танець зі смертю.
Козаки знущалися з ворога. Вони сміялися, кричали, вигукували образливі фрази, пританцьовували під кулями, намагаючись вивести супротивника з себе. Нерідко це вдавалося, і розлючені московити, чи поляки, чи турки, чи татари зривалися зі своїх позицій, ламаючи ряди, аби стерти, заткнути, знищити нахабних українських ублюдків.
І наривалися на стрункий вогонь козацьких мушкетів.
А якщо командувач противників все ж таки стримував свої війська, завдання герцю все одно було виконано. Козаки, що регочуть, знущаються, веселяться під градом куль, що вмирають, але не припиняють смертельного танцю, здавались ворогам напівбогами або напівдемонами. Кривавий танець приносив свої плоди.
Із герцю поверталися не всі. Завжди не всі, але завжди зі славою. Часто ніхто не повертався.
Але герць не припинявся.
Нині стародавній страшний герць повернувся. Вся Україна стоїть віч-на-віч із ворогом, обличчям до нього. Ззаду не вірні товариші, і не стрій мушкетів, а незрозуміло хто, які часто не мають навіть сміливості назвати себе нашими союзниками - хоча розуміють, що їхня черга наступна.
Але ми танцюємо. І знущаємось з ворога. І кричимо йому «До зустрічі на руїнах Кремля, суки!..».
Старий добрий український герць. Тільки в нас самих є це слово. Тільки ми завжди веселимось, дивлячись у прірву, чекаючи, що безодня усміхнеться нам у відповідь, коли зрозуміє, що ми кличемо її на танець.
Mademoiselle, voulez-vous venir avec moi?.. (с)
В украинском языке есть такое слово - «герць». По-русски оно звучит как «герц», но ни на русский, ни на какой другой существующий язык это слово в принципе не переводится. Существительное с таким значением есть только у нас. Этот факт очень много говорит об украинцах вообще и о нашей истории в частности.
Герц - это что-то вроде коктейля из разведки боем и массового самоубийства: смешать, но не взбалтывать. Герц придумали запорожские козаки, и они же были единственными, кто его использовал в войне. Герц - это самая нахальная смерть в человеческой истории. Или - если Удача, Кали и Богородица останутся тобой довольны - лучший момент в жизни украинского воина.
Перед началом боя, когда войска уже построились, несколько козаков группировались и шли вперёд, в сторону противника, прямо в зону досягаемости ружейных пуль. Там, под пулями и пушечными ядрами, они останавливались. Начинался герц, танец со смертью.
Козаки издевались над врагом. Они смеялись, кричали, выкрикивали обидные фразы, пританцовывали под пулями, стараясь вывести противника из себя. Нередко это удавалось, и взбешённые московиты, или поляки, или турки, или татары срывались со своих позиций, ломая ряды, лишь бы стереть, заткнуть, уничтожить нахальных украинских ублюдков.
И нарывались на стройный огонь козацких мушкетов.
А если командующий противников всё же сдерживал свои войска, задача герца всё равно была выполнена. Хохочущие, издевающиеся, веселящиеся под градом пуль козаки, умирающие, но не прекращающие смертельного танца, казались врагам полубогами - или полудемонами. Кровавый танец приносил свои плоды.
С герца возвращались не все. Всегда не все, но всегда со славой. Часто не возвращался никто.
Но герц не прекращался.
Сейчас древний страшный герц вернулся. Вся Украина стоит наедине с врагом, лицом к нему. Сзади не верные товарищи, и не строй мушкетов, а непонятно кто, часто не имеющие даже смелости назвать себя нашими союзниками - хотя понимают, что их очередь следующая.
Но мы танцуем. И издеваемся над врагом. И кричим ему «До встречи на развалинах Кремля, суки!..».
Старый добрый украинский герц. Только у нас одних есть это слово. Только мы всегда веселимся, глядя в бездну, ожидая, что бездна улыбнётся нам в ответ, когда поймёт, что мы зовём её на танец.
Mademoiselle, voulez-vous venir avec moi?.. (с)
Олена Нечеса https://www.facebook.com/olena.stepova
Герць - це щось подібне до коктейлю з розвідки боєм і масового самогубства: змішати, але не збовтувати. Герць придумали запорізькі козаки, і вони були єдиними, хто його використав у війні. Герць - це нахабна смерть в людській історії. Або - якщо Удача, Калі та Богородиця залишаться тобою задоволені - найкращий момент у житті українського воїна.
Перед початком бою, коли війська вже збудувалися, кілька козаків групувалися і йшли вперед, у бік супротивника, прямо в зону досяжності рушничних куль. Там, під кулями та гарматними ядрами, вони зупинялися. Починався герць, танець зі смертю.
Козаки знущалися з ворога. Вони сміялися, кричали, вигукували образливі фрази, пританцьовували під кулями, намагаючись вивести супротивника з себе. Нерідко це вдавалося, і розлючені московити, чи поляки, чи турки, чи татари зривалися зі своїх позицій, ламаючи ряди, аби стерти, заткнути, знищити нахабних українських ублюдків.
І наривалися на стрункий вогонь козацьких мушкетів.
А якщо командувач противників все ж таки стримував свої війська, завдання герцю все одно було виконано. Козаки, що регочуть, знущаються, веселяться під градом куль, що вмирають, але не припиняють смертельного танцю, здавались ворогам напівбогами або напівдемонами. Кривавий танець приносив свої плоди.
Із герцю поверталися не всі. Завжди не всі, але завжди зі славою. Часто ніхто не повертався.
Але герць не припинявся.
Нині стародавній страшний герць повернувся. Вся Україна стоїть віч-на-віч із ворогом, обличчям до нього. Ззаду не вірні товариші, і не стрій мушкетів, а незрозуміло хто, які часто не мають навіть сміливості назвати себе нашими союзниками - хоча розуміють, що їхня черга наступна.
Але ми танцюємо. І знущаємось з ворога. І кричимо йому «До зустрічі на руїнах Кремля, суки!..».
Старий добрий український герць. Тільки в нас самих є це слово. Тільки ми завжди веселимось, дивлячись у прірву, чекаючи, що безодня усміхнеться нам у відповідь, коли зрозуміє, що ми кличемо її на танець.
Mademoiselle, voulez-vous venir avec moi?.. (с)
В украинском языке есть такое слово - «герць». По-русски оно звучит как «герц», но ни на русский, ни на какой другой существующий язык это слово в принципе не переводится. Существительное с таким значением есть только у нас. Этот факт очень много говорит об украинцах вообще и о нашей истории в частности.
Герц - это что-то вроде коктейля из разведки боем и массового самоубийства: смешать, но не взбалтывать. Герц придумали запорожские козаки, и они же были единственными, кто его использовал в войне. Герц - это самая нахальная смерть в человеческой истории. Или - если Удача, Кали и Богородица останутся тобой довольны - лучший момент в жизни украинского воина.
Перед началом боя, когда войска уже построились, несколько козаков группировались и шли вперёд, в сторону противника, прямо в зону досягаемости ружейных пуль. Там, под пулями и пушечными ядрами, они останавливались. Начинался герц, танец со смертью.
Козаки издевались над врагом. Они смеялись, кричали, выкрикивали обидные фразы, пританцовывали под пулями, стараясь вывести противника из себя. Нередко это удавалось, и взбешённые московиты, или поляки, или турки, или татары срывались со своих позиций, ломая ряды, лишь бы стереть, заткнуть, уничтожить нахальных украинских ублюдков.
И нарывались на стройный огонь козацких мушкетов.
А если командующий противников всё же сдерживал свои войска, задача герца всё равно была выполнена. Хохочущие, издевающиеся, веселящиеся под градом пуль козаки, умирающие, но не прекращающие смертельного танца, казались врагам полубогами - или полудемонами. Кровавый танец приносил свои плоды.
С герца возвращались не все. Всегда не все, но всегда со славой. Часто не возвращался никто.
Но герц не прекращался.
Сейчас древний страшный герц вернулся. Вся Украина стоит наедине с врагом, лицом к нему. Сзади не верные товарищи, и не строй мушкетов, а непонятно кто, часто не имеющие даже смелости назвать себя нашими союзниками - хотя понимают, что их очередь следующая.
Но мы танцуем. И издеваемся над врагом. И кричим ему «До встречи на развалинах Кремля, суки!..».
Старый добрый украинский герц. Только у нас одних есть это слово. Только мы всегда веселимся, глядя в бездну, ожидая, что бездна улыбнётся нам в ответ, когда поймёт, что мы зовём её на танец.
Mademoiselle, voulez-vous venir avec moi?.. (с)
Олена Нечеса https://www.facebook.com/olena.stepova