Ultima ratio regum ІІ: Матеріальна частина артилерії середини 17 століття (класи гармат)
Класи гармат і їх технічні характеристики
Зброярі початку 16 століття експериментували з різними розмірами каналів ствола, товщиною, пороховим зарядом, вагою снарядів і конструкціями гармати в цілому. Результатом була відсутність стандартів і норм в артилерії. З метою хоч якось розрізняти гармати, були спроби йменувати окремі гармати назвами різних міфічних тварин або хижих птахів (дракони, пелікани, василіски, сирени, фалькони, аспіди), однак і це не виправило ситуації, ці назви стали охоплювати гармати різних розмірів каналів ствола, ваги гармат і габаритних розмірів. Причиною цього було те, що зброя, в цілому, постійно змінювала розміри, але зберігала ті самі назви класів, що призвело до великої різноманітності всередині кожного класу.
Така ситуація пояснювалась тим, що кожна гармата була створена на основі теоретичних і практичних знань, які мав кожен ливарний майстер при виготовленні гармати, оскільки такі знання передавались з покоління в покоління, майже не залишаючи жодних письмових записів, що перешкоджало передачі знань іншим ливарникам. Результатом цієї ситуації став ризик, при якому стволи гармати виготовлені в одному місці не могли стріляти ядрами, які було виготовлено в іншому місці, через помилки при визначенні калібрів. Помилка завантаження ядра в ствол невірного калібру може призвести до його заклинювання під час пострілу. Поряд з цим, кожна гармата потребувала точної кількості порохового заряду, кількість якого регулювалась гарматною шуфлою, призначеною лише для якоїсь конкретної гармати (6, 155). Це було суттєвим, тому що без будь-якого регулювання калібрів було важко постачати гармати належними боєприпасами.
Однак, до середини шістнадцятого століття європейські лідери визнавали цю проблему і почали докладати зусиль для встановлення правил проектування та виготовлення боєприпасів. Ремі де Халю (Remi de Halut, 1500-1568рр), директор іспанського Королівського ливарного заводу Мехелена, розпочав процес встановлення порядку серед боєприпасів своєї країни десь після 1534 року. Він видав вказівки щодо калібру, довжини ствола, товщини стінок і загальної ваги гармати. (2, 14). У 1530-х або 1540-х роках Генріх VIII запровадив стандарти в Англії, видавши артилерійські хартії. Карл V наслідував цей приклад у своїй імперії в 1544 році, він заснував сім стандартних моделей гармат, тоді як, англійці мали лише п’ять.
Усі заходи центральної влади, проте, проблему стандартизації вирішили сумнівно. До кінця 16 століття у використанні було до 50 видів гармат різних калібрів. Все ще залишалась проблема забезпечення всіх цих видів гармат відповідним розміром ядер і необхідними порціями пороху. Ця проблема була краще вирішена протягом 17 століття, коли почали називати гармату на основі ваги чавунного ядра, яким стріляла гармата, а не за іменами, які, як правило, мали вільні визначення. (2, 15)
На початку 17 століття у європейських країнах запроваджувались заходи щодо уніфікації калібрів гармат. Кожна із країн визначилась із своїм набором калібрів. У 1552 р. Генріх II наказав, що для Франції має бути виготовлено лише ядра шести встановлених калібрів (відомі нам Les six calibres de France). (2, 15) А у 1572 році Карл IX видав указ про використання гармат шести калібрів Франції: повна пушка (33 фунти), велика кулеврина (16 фунтів), бастарда кулеврина (7½ фунтів), мойєна кулеврина (2½ фунти), фокон (1½ фунти) і фальконет (3/4 фунта). До цієї системи шести калібрів, яка проіснувала до другої половини 17 століття, у 1620 році було додано напівгармати (Demi-canons d'Espagne) 24 фунтові та чвертьгармати (quart de canons d'Espagne) - 12 фунтові.
У Іспанії в 1609 році було видано королівський указ, за яким іспанська артилерія була офіційно стандартизована до чотирьох калібрів: повна гармата (canon de bateria) 40 фунтів, напівгармата (medio cañon ordinario) 24 фунти, чверть гармата (quarto de cañon) 10 -до 12 фунтів і легкі гармати, октава гармата (octaua parte de cañon) від 5 до 6 фунтів (деякі джерела фіксують іншу назву чверть кулеврина -quarter-culverin або saker і називають калібри від 4 до 7 фунтів). (7, 166).
У Нідерландах в 1610 році Моріц Оранський відлив 24 нові гармати для своєї польової армії, а саме шість повних картавнів (48 фунтів), 12 напівкартавнів (24 фунти), 6 польових гармат (12 фунтів), а в наступному році йому було надано 50 000 флоринів на 7 років для відливання артилерії для озброєння прикордонних міст. У 1611 році Генеральні Штати повідомляли адміралтейській колегії, що відтепер не будуть відливатися інші бронзові гармати, окрім гармат 24, 18, 12 і 6, відповідно до довжини та ваги. Таким чином через рік після уніфікації калібрів у польовій армії, Моріц Оранський впровадив уніфікацію артилерії у флоті, мудро додавши сюди тип калібру, якого армія не мала (18 фунтів), але відкинув той, який широко використовувався, але був надто важким для військових кораблів того часу (48 фунтів). (5, 198)
Швеція за правління Густава ІІ Адольфа в 1616 році, подібно до Нідерландів, провела реформу артилерійських калібрів. Нова система калібрів базувалася на гарматній шкалі Гартмана (нюрнберзька система калібрів), де фунт становив 0,51 кілограма (якщо точно -509,9 грамів). Гармати стали класифікуватись як 24-фунтові, 12-фунтові, 6-фунтові та 3-фунтові, чотири найпоширеніші калібри в новій системі. (8, 518)
У Священній Римській імперії, у зв’язку із специфікою політичного устрою не існувало єдиних стандартів у артилерії. Однак, ми можемо простежити основні типи гармат (а відтак їх калібри), які були у використанні імператорською армією на першу половину 17 століття. Так, після битви при Брайтенфельді у 1631 році, коли було втрачено всю католицьку артилерію, і повернення Валленштайна до управління імператорською армією, розпочалось відновлення артилерії. (9, 17-19). З метою організації артилерії, Валленштайном було замовлено наступні види гармат: напівгармати (halbe Karthaunen - 24 фунтові), чвертькулеврини (Quartierschlangen), фалькони (sechspfundige Falkaunen - 6 фунтові), короткі польові гармати (kurze zwolfpfundige Feldstucke - 12 фунтові) також мортири та петарди різних розмірів. У 1634 році у імператорській армії згадуються наступні види гармат: повні та напівгармати (ganze, halbe Karthaunen), кулеврини (Feldschlangen польова кулеврина), нотшланги (Nothschlangen - фортечна кулеврина), чвертькулеврини (Quartierschlangen), фалькони (Falkaunen) та полкові пушки (Regiments-Stucken). (9, стор 17-19) З цього можна зробити висновок про певну систематизацію і використання дуодецимальної системи калібрів у імператорській армії на практиці.
У даній статті автор використовуватиме артилерійські терміни на різних європейських мовах, однак, в основі класифікації і опису типів артилерії буде покладено артилерійські терміни на німецькій мові. Причиною цьому є те, що більшість артилерійських понять було запозичено у німецьких держав - іншими європейськими країнами. Іспанець Луїс Колладо (Luis Collado, ?-1602), математик, історик, королівський інженер Його Католицької Величності в Ломбардії та П’ємонті, визначив артилерію широко як «машину безмежної важливості». Гармати він розділив на три класи, за загальним визнанням, дотримуючись правил «німецьких майстрів, які піклувались понад будь-яку іншу націю щодо створення та поводження з артилерією».
Не тільки Луїс Колладо, а й більшість тогочасних європейсьих спеціалістів-артилеристів на початку 17 століття у своїх трактатах сходяться у думці і поділяють гармати на три основних типи або класи. Ці класи базувалися на функціях, для яких гармати були призначені:
1. Кулеврини - англ. Сulverin, нім. Schlang, франц. Coulevrine, шв. Slanga, нідерл. Slangh. Назва походить від слова з латинської мови - colubra (змія). Гармати із найдовшим стволом, довжина ствола яких сягала приблизно 28-40 і рідко навіть більше калібрів. (10, 81). Кулеврини використовувались для обстрілу об’єктів на великій дальності, оскільки у більш довгому стволі існує більш триваюча дія тиску від вибуху порохових газів до моменту виходу ядра із дула, порівняно з пушками. Практика показала, що з довгих стволів можна було вести прицільніший вогонь, ніж з коротких, що позитивно відбивалося на знищенні живої сили противника, а також його важливих об'єктів (10 , 83). Недоліком кулеврини були її значні розміри і велика вага, порівняно з іншими класами гармат.
2. Пушки - англ.. Сanon, нім. Kartaune, ісп. Cañón, шв. Cartog. Гармати із довжиною ствола 12 - 27 калібрів. (10, 75) Найбільш універсальний і поширений клас гармат. З появою більш сучасних способів ведення бою, які поступово переходили від облоги замків до боїв на відкритому просторі, гармати з коротшими стволами (в порівнянні з кулевринами) і, отже, меншою вагою, що використовувалися в облозі фортеці, стали використовуватися більшою мірою на полях битв.
3. Гармати із звуженою пороховою камерою або камерні гармати - нім. Kammergeschütz, Kammerstück або англ. Chambered cannon. Виробники гармат шукали спосіб зміцнити порохову камеру гармати без необхідності збільшувати вагу самої гармати. У результаті таких пошуків і з'явилась категорія камерних гармат. До цієї категорії входили пер'єри або каменомети (perriers), гаубиці (Haubitz) та пушки (cannon) із зменшеною пороховою камерою (як наприклад дрейки - гол. Drake); до цього класу відносяться й мортири (Mortier, Mörser). Ця категорія ще у 15-16 століттях отримала свій поділ на три види: довгих (Steinbüchse, Feuerkatzen, Steinkarthaunen), середніх (Haubitz) і коротких (Mörser, Pöller або Boller) камерних гармат. У той час вузька порохова камера все ще була поширеною, оскільки через погану якість сировини та лиття, стінки гарматного ствола потрібно було зробити товстішими, щоб запобігти розриву гарматного ствола під час пострілу.
Кожен із цих типів гармат включав кілька груп, які відрізнялись своїм калібром, а відповідно і розмірами або специфікою застосування. У різних країнах були свої власні стандарти вимірювання ваги і довжин, що призводить до різних правил для розрахунку відповідних розмірів гармати. Існувала ситуація, що гармати належали до різних класів, але мали один калібр, в такому разі класифікація використовувала ще один вимірник поряд із калібром - це довжина гармати виражена у калібрах. Довжина гармати вимірювалась також у лінійних мірах тогочасних довжин (футах). Також використовувався третій критерій виміру типу гармати - вага ствола (для великих гармат у фунтах Pfund, для малих гармат у лотах - Lot). Цей вимірник показував при одному калібрі і одній довжині в калібрах чи була гармата стандартною, послабленою (lessened) або подвійно укріпленою (Cannon double Fortified), тобто мала товстіші стінки ствола.
У цій статті мова йде лише про три класи гармат, адже основа артилерійського парку країни як у полі, так і на морі, базувалась саме на таких трьох класах. Більш того, гармати цих класів підлягають чіткій ідентифікації розмірів, калібрів, металу для виготовлення і дозволяють використовувати порівняння гармати певного калібру в різних країнах. У літературі, крім описаних тут класів гармат, згадуються ще клас оргАнів або багатоствольних малокаліберних гармат та клас казнозарядних гармат, які через свою різноманітність, важкість класифікації та обмеженість використання, не будуть описані мною.
Використовуючи метод Дьєрдя Домокоша (Domokos György) з його статті A KASSAI KIRÁLYI HADSZERTÁR FEGYVERZETE ÉS FELSZERELÉSE A XVI-XVII. SZÁZADI INVENTÁRIUMOK TÜKRÉBEN, 1997р. щодо подання назв гармат Священної Римської імперії у різних військово-історичних трактатах протягом 16-17 століть, та класифікації їх із вказанням основних технічних характеристик, ми розширили поле дослідження і додали типи гармат із військово-історичних трактатів інших європейських країн. Вказаний метод дослідження дозволяє розглянути спектр типів гармат, які є добре описані у військових трактатах тогочасних теоретиків та практиків-артилеристів, а відтак дозволяє стверджувати, що саме такі типи гармат були у використанні на той час. Крім того, за цим методом існує можливість порівняти різні типи гармат з одним калібром у різних країнах, порівняти динаміку зміни калібру, що використовувався, а також інші технічні характеристики, як то вага та довжина, і, зрештою, порівняти гармати з однією назвою, але різним калібром, вагою та довжиною у різних країнах.
Скорочення у таблиці: s - вага у центалах (для позначення ваги використовується вимірник m - кількість центалів - cental. В тогочасній літературі ми зустрічаємо неметричну систему вимірників ваги - центнер (Zе́ntner) або центал, квінтал (quintal). Всі ці одиниці ваги означали 100 фунтів. Для того, аби не виникало плутанини сучасного центнера -100 кг, і тогочасного центнера - приблизно 50 кг в залежності від ваги фунта, ми використовуватимемо поняття центала), k = калібр у фунтах (f = фунт, тут зрозуміло, в залежності від ваги фунта конкретної країни, визначаємо ваговий калібр), L = довжина люфи у калібрах (оскільки, довжину гармати визначали у калібрах, а кожен калібр хоч і був ваговим вимірником, все ж мав вираження у довжині). Французька артилерійська система вимірників використовує також поняття miliers - що означає 1000 фунтів, або 10 центалів.
При складанні таблиці із типами гармат, використано наступні джерела:
- Namen vnd Zal aller Büchsen. In ein gantze Aerckelei ein Feldtzugs vnd Zeughaßs gehörig. Von iedes Gewicht, Schwäre Steyn vnd Lot. Auß dem Krieg Rathschlag Jacoben Preussen, Churfurstlicher Durchleuchtigkeit zu Sachsen Zeugmaisters. Strassburg, 1530.
- Kriegsbuch des Reinhard von Solms. 1556. Reinhard von Solms: Beschreibung, wie eines Stathafftigen Fürsten oder Herrn Zeughauß, mit grossem vnd kleinem Geschütz, Auch allerlei andern Gewehrn, Kriegßristungen vnd vorrat, Darzu in was summa gelts vngefer-lich sich solliches alles verlauffen möcht, deren jedes vnderschiedtlich, wie hernach volgt, angezaiget wirt. 1556.
- Kriegsbuch Leonhard Fronsperger’s. Frankfurt, 1566.
- Daniel Speckle: Architectvra Von Vestungen, Wie die zu vnsern zeiten, an Stätten, Schlössern ... samt dem hiezu gehörigen Geschütz, ordentlich vnd nützlich sollen gebrauch werden. Strassburg, 1589.
- Wallhausen, Johann Jacobi von: Archiley Kriegskunst. Hanau, 1617
- Furttenbach, Joseph: Halinitro-Pyrobolia. Beschreibung Einer newen Büchsenmeisterey ... Ulm, 1627.
- Furttenbach, Joseph: Büchsenmeisterey-Schul, darinnen die new angehende Büchsenmeister und Feuerwercker ... in den Fundamenten ... der Büchsenmeisterey ... underwisen und gelehrt werden. Augspurg, 1643
- Unterschiedene neue Arten von Künstlichem Fewerwerck neben kurzem begrief undt anleitung zu der Artillerie, Sylvius Nimrod (Württemberg-Oels, Herzog), Sylvius dux Würtembergensis, 1657
- Miethen, Michael: Artilleriae recentior praxis, oder neuere GeschützBeschreibung. Franckfurt-Leipzig, 1683
- Discurso del Capitán Cristoval Lechuga, en que trata de la Artilleria, y de todo lo necessario á ella, 1611
- Tratado de Artilleria y uso della Platicado por el capitan Diego Ufano en las guerras de Flandes 1613
- Julio César Firrufino, El perfecto artillero theorica y practica 1648
- Henricus Hondius. Korte beschrijvinge ende afbeeldinge van de generale regelen der fortificatie, de artillerie, munition ende vivres, van de officieren derselver ende hare commissen, van de leger-aarde-wallen, de approchen met het tegenweer ende van vuyrwercken. Anno 1624
- Ioseph Boillot Langrois, Modelles artifices de feu et diuers instrumens de guerre auec les moyés de s'en preualoir. Pour assieger, battre, surprendre, et deffendre toutes places. ... 1598
- David Flurance Rivault, Les Elemens de l'Artillerie, 1608
- Antoine de Saint Julien (Le Chevalier), La forge de Vulcain, ou L'appareil des machines de guerre: Traité curieux, dans lequel on fait voir comme en racourci quels sont les instruments militaires, leur forme, leur matiere, & leur composition …,1606
- Du Praissac, Les discours militaires dédiés à sa Majesté par le Sr Du Praissac, 1623
- Allain Manesson-Mallet, Les travaux de Mars ou l'Art de la guerre, divisez en trois parties. 1672
- Robert NORTON (Gunner.),The Gunner Shewing the Whole Practise of Artillery, 1628
- Henry Hexham, The third part of the principles of the art military practised in the warres of the United Provinces vnder the Lords the States Generall and His Highnesse the Prince of Orange… 1641
- Georg Schreiber, Büchsenmeister Discurs, 1656
- Trolis Nielson Brinck, Beschryvinge van de artillerye, leerende in 't korte alle 't geene dat tot de beginselen en fondamenten van nooden is… 1681
- J. Mankell. Том 3 з серії Arkiv till upplysning om svenska krigens och krigsinrättningarnes historia, 1861 (Я використовую інформацію щодо характеристик шведських гармат Юліуса Манкеля (Julius Mankell), адже літописів шведських сучасників на той період немає. Відкритого до ступу до Sveriges Krig 1611-1632. Bilagsband: Beväpning och beklädning, av Th. Jakobsson або Jonas Hedberg, Kungl. Artilleriet - знайти не вдалося (тому у пошуку цих джерел прошу допомоги)
- Kongl. Vitterhets, Historie och Antiquitets Academiens Handlingar ..ст 252 Kongl. Tr., 1846
- Kongl. Vitterhets Historie och Antiquitets Academiens Handlingar / Tredje delen, 1793
Оскільки, метричної системи вимірювань на 17 століття ще не існувало, то кожен артилерист вказував у своїх артилерійських трактатах одиницю вимірювань калібру, якою користувався. Нам зараз важко визначити у яких одиницях вимірювань подано калібри гармат у кожному випадку. Але, ми можемо це зробити, знаючи вимірники, які використовувались на той момент в кожній країні і перевівши їх у сучасну метричну систему. Одиниці виміру ваги в різних країнах на той час, переведені в сучасну метричну систему:
- Nurnberger Pfund - нюрнберзький фунт - 0,5099 кг.
- Wiener Pfund - віденський фунт - 0,560012 кг,
- Livre „poid de marc“ - французький лівр - 0,489506 кг,
- Libra castellana - кастильський фунт - 0,460093 кг,
- Amsterdam pond - амстердамський фунт - 0,494 кг.
- Англійський фунт - pound - 0,45359 кг.
- Skålpund - шведський фунт - 0,425076 кг
Для великих гармат калібри вказано у фунтах залізної ваги (далі ми будемо мати справу із переводом вагових вимірників калібрів у довжину), для малих гармат, використовувавався ваговий вимірник у фунтах свинцевої ваги, адже такі гармати заряджались свинцевими кулями. Для малих гармат, окрім фунта, вказується ще вага у лотах 1/32 фунта (1 Pfund = 16 Unzen (ісп.onzas) = 32 Lot або Lat). Відповідно, для камерних гармат, які заряджались кам’яними кулями або дробом, використовується ваговий калібр у камяній вазі (stein).
Почасти, серед характеристика гармат використовується не відносний показник, а абсолютний, виражений у одиницях довжини, а часом вказуються обидва показники. Використовуване тогочасними військовими теоретиками значення фута (нім.Fuß, франц.pied, гол. foot) ще важче для переведення у метричну систему, адже лише в Священній Римській імперії фут у різних землях набирав значення від 0,275 до 0,380 м, але сучасний стандартний розмір складає 0,3048м. Іншими одиницями виміру були дюйми - французький pouce - 27,69 мм, англійський inch - 25,40 мм. Шведська метрична система використовувала поряд із футом - лікоть -aln - 0,59380 м., а щодо вагових вимірників можа зустріти skeppund і lispund (1 skeppund = 4 centner = 20 lispund = 400 skålpund = 170 kg).
Вказана таблиця дає вигляд артилерійських систем різних країн. Під артилерійською системою розуміємо набір типів гармат і їх калібрів, які були обрані для практичного використання в країні у визначений період часу. Звісно, ми не можемо охопити повністю всі країни і оглянути всі тогочасні артилерійські трактати, але для розуміння тенденцій оглянутого цього повинно бути достатньо.
З наведених у таблиці даних ми можемо зробити наступні висновки:
До кінця 16 століття різноманітність гармат калібру більше 50 фунтів зникає. Залишається одна гармата подвійна картавна, вона згадується у Дієго Уфано (Cañón doble) і у Сільвіуса Німрода (Doppel Cartaunen). У Англійців найбільша гармата називається 8-ми дюймовкою (Canon Royall, double Canon, Canon of 8), а її калібр 63 фунти. Найпоширенішою облоговою гарматою (із класу пушки) була 48-фунтова гармата повна картавна (Gantzen Karthaun). Вона зустрічається в усіх країнах окрім Франції, де вона буде використовуватись лише з другої половини 17 століття. До речі 48-ми фунтову гармату можна порівняти за характеристиками ваги та довжини по різних країнах. Стандартна довжина 18 калібрів (СРІ, Іспанія) у голландців -17 калібрів за Гондіусом. Вага 48-ми фунтової повної картавни від 51 центала (5100 фунтів) у Маллета у французькій армії на 1672 рік до 108 фунтів у шведській армії на 1632 рік, однак, скоріш за все, вага шведської гармати подана із врахуванням лафету. Середня вага 48-ми фунтовки 72 центали (7200 фунтів). Функцію важкої облогової пушки у Франції виконувала 33-фунтова гармата (Canon) із вагою 56 центалів (5600 фунтів) і довжиною ствола 19-20 калібрів. Поряд із використанням найважчої для середини 17 століття 48-ми фунтової пушки, у деяких країнах бачимо використання і меншої - 40-42 фунтової пушки. Назва у німецьких країнах її тричетвертна картавна (Drey virtl Karthaun) із вагою 78 центалів і довжиною 20 калібрів, у англійців її назва 7-ми дюймовка з вагою 70 і довжиною 18 калібрів. Валльгаузен називає таку гармату (42 фунтовка) повною картавною (Ganze Carthaun). Необхідно відзначити, що приставка у назві гармати на зразок Perior або Pedreros або Сamerstuck свідчить, що гармата стріляла каменем і відповідно мала звужену порохову камеру.
Також серед гармат поширениим у всіх країнах були 24-х фунтова напівкартавна (нім. Halbe Karthaune, ісп. Brecante o medio cañón, франц. Canon leger або demi-canon, англ. Demy Canon, гол. Half сartouw, швед. Halvfa Kartog). Вага від 36 центалів (3600 фунтів) у шведів до 50 центалів (5000 фунтів) у німецьких державах за Фуртенбахом. По аналогії можна проаналізувати й інші калібри пушок. Зараз розглянемо ще одну гармату з класу кулеврини, яка була згадана багатьма авторами у різних країнах. Щодо кулеврин то однозначної думки щодо назви повної кулеврини (Gantze Schlange або Columbrina), адже одні автори називають так кулекрини із калібром у 40 фунтів, інші ж автори повною кулевриною називають гармату калібру в середньому 20 фунтів. Ми детальніше розглянемо кулеврину із калібром 20 фунтів. Отже, повна кулеврина (нім. Gantze Schlang/ Columbrina або ісп. Culebrina, англ.. Culuering, франц. Grande Couleurine, гол. De heelee Slangh, швед. Notslanga ) у більшості авторів і відповідно країн мала калібр від 10,5-20 фунтів у Англійців, до 16 фунтів у французів, 20 фунтів у іспанців і стандартний калібр 24 фунти у голландців і німецьких країн. Вага від 30 до 50 центалів. Довжина від 26 до 32 калібрів. Звісно, ми беремо середні значення, які дають дуже розмиту картину про характеристики гармати. Саме через це, важко порівнювати різні гармати і проводити аналіз, характеристики і назва кожного виду гармат повинні розглядатись у окремому контексті. Я просто навів приклад, як читати мою таблицю.