Quo Vadis?
Україна твердо і впевнено повертається у сімейне лоно слов’янських сестер-демократій на кшталт Білорусі та Російської Федерації. Те, чого Ющенко не міг уявити собі навіть у найрожевішому із снів, команда «професіоналів» улаштувала за неповний місяць. І що дивно: питання т.зв. «конституційної реформи» пам’ятного 2004 року вирішилось саме собою - Янукович фактично повернув собі повноваження пізнього Кучми «без шуму і пилі». Спочатку «по понятіям» була сформована «тушкована» коаліція у Раді, після чого прослідували стрімка відставка Кабміну Тимошенко і блискавичне створення Кабінету міністрів «регіональної» довіри. І ось, так би мовити, фінал «марлезонського балету» - Конституційний суд благословив і освятив дорогу для реставрації президентської республіки в Україні. Своїм рішенням про можливість створення коаліції окремими депутатами КС перекреслив базовий принцип згаданої політичної реформи 2004 року, а саме - формування державної влади партіями через парламент за результатами пропорційних виборів.
За скандальне рішення проголосували 13 суддів з 18, які працюють у КС. Проти з окремою думкою виступив лише один суддя - Віктор Шишкін, інші ж «лягли на дно», тобто, звичайно ж, вирішили законним чином відпочити або укріпити своє здоров’я.
Конституційний суд дозволив формувати коаліцію окремими депутатами, виходячи з того, що нардепи потрапили до парламенту як представники українських виборців, а не своїх партій. І присягу складали на вірність народу, а не партійному вождю.
Проте, ці ж аргументи чомусь не наводилися усього півтора року назад, восени 2008-го, коли Конституційний суд однозначно визначив, що коаліція формується лише фракціями.
«До складу коаліції (...) можуть увійти лише ті народні депутати, які є у складі депутатських фракцій, що сформували коаліцію. Саме належність депутатів до цих фракцій відіграє визначальну роль депутатських фракцій в утворенні коаліції депутатських фракцій», - сказав Конституційний суд в рішенні від 17 вересня 2008.
Прямо протилежну позицію КС зайняв зараз. «Окремі народні депутати України, зокрема ті, які не перебувають у складі фракцій, що ініціювали створення коаліції фракцій у Верховній Раді України, мають право брати участь у формуванні коаліції у Верховній Раді України», - сказав Конституційний суд у вердикті від 6 квітня 2010.
Таке заперечення суддями самих себе голова Конституційного суду Андрій Стрижак пояснив тим, що, мовляв, у 2008 році регламенту Верховної Ради не було, а в 2010 він з'явився, і в ньому була записана можливість створювати коаліцію окремими депутатами. У першому випадку КС тлумачив саму Конституцію, а в другому - Конституцію і закон про регламент парламенту. Але проблема в тому, що Конституція за цей час не змінилася, а вона має пріоритет над регламентом, про що знають навіть учні 9-го класу середньої школи з предмету «правознавство».
Але голову КС аніскільки не стурбували ні цей алогізм, ні навіть розголошення таємниці дорадчої кімнати - адже перший віце-прем'єр Андрій Клюєв оголосив рішення КС за добу до його офіційного оприлюднення. Хоча раніше, в 2007-му розголошення таємниці ставало підставою для звинувачень у порушенні присяги та подальшого звільнення судді Валерія Пшеничного.
Після оприлюднення цього «доленосного» рішення КС руки у регіоналів розв'язано. «Тушкування» парламентської коаліції новими «політичними тваринами» буде продовжено тепер на цілком легальних підставах, що дозволить досить скоро «помножити на нуль» вплив на владні розклади фракцій блоку Литвина (він буде тепер просто непотрібним країні) та комуністів. Таким чином, «пошта-телеграф-телефон» захоплені, а зважаючи на те, що Генеральна прокуратура давно і надійно служить нинішнім владним тріумфаторам - все у них буде добре.
Виникає лишень кілька питань: куди можна записати п’ять прожитих країною років, і традиційні - «Хто винуватий?» та «Камо грядеш?»
За скандальне рішення проголосували 13 суддів з 18, які працюють у КС. Проти з окремою думкою виступив лише один суддя - Віктор Шишкін, інші ж «лягли на дно», тобто, звичайно ж, вирішили законним чином відпочити або укріпити своє здоров’я.
Конституційний суд дозволив формувати коаліцію окремими депутатами, виходячи з того, що нардепи потрапили до парламенту як представники українських виборців, а не своїх партій. І присягу складали на вірність народу, а не партійному вождю.
Проте, ці ж аргументи чомусь не наводилися усього півтора року назад, восени 2008-го, коли Конституційний суд однозначно визначив, що коаліція формується лише фракціями.
«До складу коаліції (...) можуть увійти лише ті народні депутати, які є у складі депутатських фракцій, що сформували коаліцію. Саме належність депутатів до цих фракцій відіграє визначальну роль депутатських фракцій в утворенні коаліції депутатських фракцій», - сказав Конституційний суд в рішенні від 17 вересня 2008.
Прямо протилежну позицію КС зайняв зараз. «Окремі народні депутати України, зокрема ті, які не перебувають у складі фракцій, що ініціювали створення коаліції фракцій у Верховній Раді України, мають право брати участь у формуванні коаліції у Верховній Раді України», - сказав Конституційний суд у вердикті від 6 квітня 2010.
Таке заперечення суддями самих себе голова Конституційного суду Андрій Стрижак пояснив тим, що, мовляв, у 2008 році регламенту Верховної Ради не було, а в 2010 він з'явився, і в ньому була записана можливість створювати коаліцію окремими депутатами. У першому випадку КС тлумачив саму Конституцію, а в другому - Конституцію і закон про регламент парламенту. Але проблема в тому, що Конституція за цей час не змінилася, а вона має пріоритет над регламентом, про що знають навіть учні 9-го класу середньої школи з предмету «правознавство».
Але голову КС аніскільки не стурбували ні цей алогізм, ні навіть розголошення таємниці дорадчої кімнати - адже перший віце-прем'єр Андрій Клюєв оголосив рішення КС за добу до його офіційного оприлюднення. Хоча раніше, в 2007-му розголошення таємниці ставало підставою для звинувачень у порушенні присяги та подальшого звільнення судді Валерія Пшеничного.
Після оприлюднення цього «доленосного» рішення КС руки у регіоналів розв'язано. «Тушкування» парламентської коаліції новими «політичними тваринами» буде продовжено тепер на цілком легальних підставах, що дозволить досить скоро «помножити на нуль» вплив на владні розклади фракцій блоку Литвина (він буде тепер просто непотрібним країні) та комуністів. Таким чином, «пошта-телеграф-телефон» захоплені, а зважаючи на те, що Генеральна прокуратура давно і надійно служить нинішнім владним тріумфаторам - все у них буде добре.
Виникає лишень кілька питань: куди можна записати п’ять прожитих країною років, і традиційні - «Хто винуватий?» та «Камо грядеш?»