Етимологічно-філософського псот
* * *
Сьогодні замислився над таким питанням. Коли щось робицця якнайкраще, коли студент здає прекрасно іспит etc. - тоді використовують визначення "відмінно", тобто "дуже добре". Разом з тим, прикметник "відмінний" вказує на те, що хто- чи що-небудь чимось відрізняється від кого-, чого-небудь іншого, а також оті хтось/щось мають високу якість, є дуже гарними чи дуже добрими. Тобто вирізняєцця із суцільної маси посереднього, сірого і пересічного, є такою собі невеликою осібною частиною від загального.
От і питання: невже якісне і гарне завжди повинно бути відмінним? Бути якоюсь невеликою прекрасною частиною на тлі убого і понурого? Чому воно не може бути переважною частиною нашого буття, а відмінним хай краще буде негарне і шкідливе, щоб воно було тією невеликою часткою, яка ізолювалась би нашою свідомістю?
І ще: чи не є це поясненням якоїсь глибинної суті наших життєвих реалій?
Сьогодні замислився над таким питанням. Коли щось робицця якнайкраще, коли студент здає прекрасно іспит etc. - тоді використовують визначення "відмінно", тобто "дуже добре". Разом з тим, прикметник "відмінний" вказує на те, що хто- чи що-небудь чимось відрізняється від кого-, чого-небудь іншого, а також оті хтось/щось мають високу якість, є дуже гарними чи дуже добрими. Тобто вирізняєцця із суцільної маси посереднього, сірого і пересічного, є такою собі невеликою осібною частиною від загального.
От і питання: невже якісне і гарне завжди повинно бути відмінним? Бути якоюсь невеликою прекрасною частиною на тлі убого і понурого? Чому воно не може бути переважною частиною нашого буття, а відмінним хай краще буде негарне і шкідливе, щоб воно було тією невеликою часткою, яка ізолювалась би нашою свідомістю?
І ще: чи не є це поясненням якоїсь глибинної суті наших життєвих реалій?