Сьогодні - Federico Fellini
* * *
Бути самотнім означає бути самим собою, адже тоді ти можеш вільно розвиватися ні на кого не озираючись.
Критикувати - не означає знищувати, а значить поставити річ на належне їй місце у ряду інших речей.
Вигадка - ось єдина реальність.
Художник повинен самовиражатися, роблячи те, що він любить, у власному, одному йому притаманному стилі, і не йти на компроміси. Ті ж, хто тільки і намагаюцця догодити публіці, ніколи не стануть справжніми творцями. Маленька поступка тут, маленька поступка там - от особистість уже і втрачена. Раз - і її немає...
(ц) Федеріко Фелліні
1920 - 31 жовтня 1993
Як кожен істинний митець, Фелліні був поетом. І, як кожен поет, він відрізняється від інших тим, що створює свій власний світ маючи на меті висловити своє власне ставлення до сучасності. Як на мене, великим художником можна назвати не того, хто вміло реконструює якесь явище, а того, хто створює світ, щоб висловити своє ставлення до нього. Художники створювали свій умовний світ. І чим суб'єктивнішим і більш «персоналізованим» був художник, тим глибше він проникав у суть явища і у об'єктивний світ. У цьому, здаєцця, і полягає парадокс мистецтва. Тут не місце об'єктивній істині, яка завжди є абсолютною і універсальною.
А взагалі - браво, Маестро!
Бути самотнім означає бути самим собою, адже тоді ти можеш вільно розвиватися ні на кого не озираючись.
Критикувати - не означає знищувати, а значить поставити річ на належне їй місце у ряду інших речей.
Вигадка - ось єдина реальність.
Художник повинен самовиражатися, роблячи те, що він любить, у власному, одному йому притаманному стилі, і не йти на компроміси. Ті ж, хто тільки і намагаюцця догодити публіці, ніколи не стануть справжніми творцями. Маленька поступка тут, маленька поступка там - от особистість уже і втрачена. Раз - і її немає...
(ц) Федеріко Фелліні
1920 - 31 жовтня 1993
Як кожен істинний митець, Фелліні був поетом. І, як кожен поет, він відрізняється від інших тим, що створює свій власний світ маючи на меті висловити своє власне ставлення до сучасності. Як на мене, великим художником можна назвати не того, хто вміло реконструює якесь явище, а того, хто створює світ, щоб висловити своє ставлення до нього. Художники створювали свій умовний світ. І чим суб'єктивнішим і більш «персоналізованим» був художник, тим глибше він проникав у суть явища і у об'єктивний світ. У цьому, здаєцця, і полягає парадокс мистецтва. Тут не місце об'єктивній істині, яка завжди є абсолютною і універсальною.
А взагалі - браво, Маестро!