Наука про людину
Невідомий геній написав колись на фронтоні Дельфійського храму: «Пізнай самого себе», - геній же потім і пояснив грекам таємниче значення цього напису. Сократ першим побачив у ньому найглибшу загадку про людину і перший здогадався, що у вирішенні цієї загадки і повинна полягати вся повнота людської мудрості. Він став гарячим проповідником свого відкриття, розповідав про нього скрізь і всім, хто тільки хотів його слухати. Через його бесіди греки побачили, що він - наймудріший з афінян, за думкою оракула - рішуче відкидає щодо себе справедливість цього судження і вважає себе круглим невігласом; тому що, на його глибоке переконання, допоки не вирішена велика загадка про саму людину, будь-яка наука чи знання можуть служити лише виразом вченого невігластва. Але серед усіх інших учених невігласів Сократ все-таки істотно виділявся тим, що він цілком розумів, у чому полягає істинна мудрість, і з лубов'ю прагнув до її досягнення
За самою природою своєї особистості людина невідворотньо усвідомлює себе як вільну причину і мету всіх своїх довільних дій. Однак це усвідомлення не робить людину ні вільним владикою життя, ані дійсною метою світу. Воно лише примусово змушує її мислити можливість для себе свободи навіть і в межах фізичної необхідності і мислити можливість себе як мети навіть і в умовах загального зв'язку речей як механічних засобів і необхідних продуктів. І в силу цього мислення воно примусово змушує людину прагнути до здійснення такого життя, в якому її дійсне положення у світі збігалося б з її уявленням про себе. Але реалізувати себе у природному змісті своєї ж власної особистості жожна людина насправді не в змозі.
(с) Віктор Нєсмєлов. Наука про людину
Хто пізнав себе, тому надається знання усього, тому що пізнати себе і є повнота знань про все
(с) св. Ісаак Сирин
Тривалими безсонними ночами я часто розмірковував про причини людських слабкостей і вад: ми знаємо добро, а чинимо зло, визнаємо гідність чеснот, а віддаємося пороку; життя це всіяне підводними каменями, на які ніби потоком затягують нас злі нахили. Поринаючи у ці роздуми, я вважав себе убезпеченим від всілякого беззаконня; між тим зла пристрасть, як невидимо пущена стріла, впивалася у моє серце
(с) Федр