Навіщо люди заводять дітей?
.jpg )
Для чого сьогодні у місті чи невеликому селищі люди заводять дітей?
Кожному відомо, що клопоту від дітей багато. У жінки, коли вона їх виношує, псуються зуби і фігура, а поки доглядаєш дітей - нерви перетворюються на лахміття, особисте життя і професійну кар'єру діти ускладнюють безмірно, матеріальні витрати на їх ненажерливе буття просто величезні, а подяки ніколи ніякої навряд чи дочекаєшся.
Так чи не простіше - не морочитися?
Думаю, що багато людей просто народжують дітей. Тобто спочатку жодних «навіщо» і «чому» не виникає. Жінка просто «хоче народити дитину». Причини часто в принципі не розглядаюцця. Питання «навіщо» і «чому» найчастіше виникають вже у людей, які планують народження дітей, готуюцця до цього і таке інше. Але це планування найчастіше виникає або з другою чи третьою дитиною або ж коли існують якісь проблеми з тим, щоб мати дитину взагалі.
Тим не менше, вже після народження дитя значна частина батьків, на мій погляд, все-таки починають будувати якісь теорії і думати, а «а навіщо ж воно з'явилося».
Але оскільки більшість жінок дітей все-таки народжують і виховують, проста логіка змушує припустити, що плюси в цьому процесі за сумою перевершують усі мінуси. Які ж вони? Спробую перерахувати.
1. Продовження роду.
Безумовно, спрацьовує «основний інстинкт» продовження роду, таке собі бажання продовження роду і намір обезсмертити себе шляхом передачі свого ДНК.
2. Пізнання життя, свого призначення і місії.
Бажання жінки народити дитину можна порівняти з прагненням до «духовного просвітлення». Жінка, яка не народжувала, ще нічого не знає про життя напевно, але відчуває, що радість і насолода від цієї події не взмозі порівнятись ні з чим у її минулому і майбутньому житті.
3. Дозрівання і формування цілісної особистості.
Дитина стимулює дозрівання людської особистості. Особливо зараз, коли наш час тяжіє до інфантильності. Виразні і зрозумілі обряди ініціації, після яких можна точно сказати: він (вона) - дорослий (-ла), у цивілізованому світі практично відсутні. У людей позавіковий одяг, позавікова психіка, вони грають у схожі ігри, навчаються до сорока років і більше. Але багатьом все-таки хочецця стати дорослими, спробувати, як це воно виглядає і публічно заявити про свій дорослий статус. І ось твоя дитина, істота, за яку несеш відповідальність на найближчі чверть століття, ставить цю точку на відрізку людського життя. Готовий, не готовий, але тепер ти - дорослий. І відповідальний за все це уповні.
4. Дитина як показник ієрархії цінностей і засіб визначення пріоритетів.
Зараз ми перебуваємо у величезному масиві інформації, існують різні точки зору і кожен має свободу для висловлення емоцій. Та й життєвий уклад у всіх такий різний. Але має ж бути якась ієрархія цінностей. Почуття, які відчуває матір, коли життя її дитини загрожує реальна (важка хвороба) або навіть уявна (загубилась у натовпі у супермаркеті, не прийшла о десятій від приятеля) небезпека, легко стають цими «точками відліку». З тих пір, як ви це пережили, будь-яка неприємність - як-то: вам нагрубіянили у метро, ваш шеф - кретин, у вашій країні недемократичний президент, тощо - вам, звісно принесе негативні емоції, але ви точно знаєте, як їх ранжирувати і на яку полицю їх поставити. Мати тепер точно знає, куди схиляться її терези при приприйнятті значної кількості рішень, який фактор вона безумовно буде враховувати при цьому. І треба визнати, що це значно спрощує життя - приймати рішення стає набагато простіше. Якщо в ситуації приймає участь дитина чи це торкаєцця її інтересів, то ймовірність того, що прийняте рішення ці інтереси проігнорує є украй низькою.
5. Народження і виховання дитини як сенс життя.
Жінки розмірковують або відчувають приблизно так: я не творець, не політик, не революціонер і не поп-ідол, але якщо я народжу дитину, буде на світі істота, якій я безумовно потрібна, яке прийме мене такою, яка я є, для якої я завжди буду поза конкуренцією, а турбота про яку, в кінцевому підсумку, додасть сенсу моєму, загалом доситьт звичайному і нікому особливо не потрібному, існуванні.
6. Дитина як підтвердження соціальної компетентності.
Цей пункт безпосередньо пов'язаний з попередніми пунктами. Я маю дітей, отже я (принаймні можу претендувати на це) - зріла особистість, зі сформованим світоглядом і розумінням базових життєвих цінностей.
А як вважаєте ви? Для чого все-таки люди заводять дітей?
UPD. По темі - Евгений Гришковец Сатисфакция: сценарий художественного фильма (в соавторстве с Анной Матисон)
Твитнуть