З Контексту.
Тяжка втрата систематично підкріплюється осіннім листям, зимовим пальто та стогоном українскьої дзвіниці. Людське горе помножується на кількість оточуючих сірих фарб, смуток янголів ділиться навпіл між крилами та німбом. В такі моменти, бадуже яке почуте слово було першим, найголоснішим, яскравим, важливо лише той тритон звуків, що зламав гострий стрижень і підштовхнув тебе до дії. Мій - Новий... Рік, рояль, вірш. Все нове невблаганно точить нашу душу й клітинка за клітинкою тягне тіло до експерементів, відкридтів, необдуманих вчинків. А може це було бажання втікти від старої рутини й буденності? Знову байдуже й знову зимно...
Розмірковувати на такі приземленні теми, робітникам Небесної Канцелярії було строго заборонено. Справа навіть не в системі їх виховання або мисленневій цензурі, а в гордості самих янголів. Вони прожили, побачили, колись вмерли. Тепер янголи виконують таку саму роботу, отримують за неї гроші, їздять у відпустки. Сталін, мабуть здивувався, якби взнав, що єдине місце де комунізм неможливий - це небо. Так любили жартувати секретарі п’ятого і шостого небес - звичайнісіньки паперові хробаки, що з дня в день перебирали й заповнювали стоси нікому не потрібних, бюрократичних паірців. «Померлі, новоприбулі, влаштовані» - ці слова вони запам’ятали на все своє вічне життя. Якщо б вони тільки знали, що навіть смерть не рятує від сірості душі, якби...
Новий рік приніс у Канцелярію банальний аврал. Розкішно вбрані приймальні небес нагадували одеський привоз - біганина, крики, сварки. Необачні смертні під час свят занадто поспішали в гості до Бога. Їх було настільки багато, що до марудної справи розподілу були притягнуті навіть янголи-охоронці. Не призвичаївшись до розгляду нормативних документів і ввічливого спілкування, вони хвилину у хвилину влаштовували у кабінетах яскраві бійки…