Австрія: прогулянка по Відню (жовтень 2017)
Сьогодні черговий раз проходила повз дурнуватої совієт-стайл таблички "газон не для того, щоб вигулювати собак" (і не для того, щоб по ньому гуляти, на ньому лежати, і взагалі, що за разговорчікі в строю?..) біля нового житлового комплексу по сусідству, і згадала, як трохи більше ніж рік тому ми з Тетяною класно повалялися на галявині міського пару Штадпарк у Відні, Австрія.
Захотілося відновити у пам'яті ці чудові спогади, тож в нагоді стала тека з відповідними фото.
1. Почну пост з того, з чого багато років тому почалась моя любов до Відня - Собору святого Стефана.
2. Він традиційно знаходиться в процесі реконструкції.
Пишу в теперішньому часі, бо скільки я його знаю і коли б не приїжджала, він завжди в процесі ремонту та чистки. Закінчивши один бік, переходять на інший, і поки обійдуть весь собор по зовнішньому колу, час починати з початку.
3. Бо пісковик, з якого складені ажурні стіни чарівного собору - справа клопітка: тільки ти його почистив та наполірував, з тієї самої секунди він починає чорнішати...
4. Як на мене, чорний колір тільки підкреслює красу готичного мережива, але...
5.
6. А ось чистенька світленька стіна.
7. Фасад прикрашений тисячою та однією скульптурою, барельєфом, надгробним каменем, мірами ваги і довжини...
8. Частина надгробків й досі зберігається в підземних склепах, але багато з них розміщено просто на стінах під імпровізованими дашками.
9.
10. Біля входу до катакомб знаходиться церковна кафедра XV століття, звідки 1454 року вустами святого Іоана Капістрана імператор Фрідріх ІІІ закликав до походу на турків. Тепер кафедру прикрашає скульптурна композиція 1738 року за авторством францисканців: апофеоз святого з цього ордену, що загинув на тій самій війні.
11. Цей Христос отримав ім'я "Господь Зубного Болю" (Zahnwehherrgott), і все через вираз на його обличчі :)
12. Щоб вигнати з пам'яті спогади про власний зубний біль, можна подивитися наліво та насолодитися соковитістю фарб на вітрині магазину квітів.
13. А ми тим часом перемістилися до залитого сонцем міського парку.
14. І тут я згадала, що вже півдня у Відні та досі не зробила жодного селфі!..
15. Подвійне селфі - ті самі валяння на траві.
16. Скористалась красивим фоном, щоб похвалитися традиційною покупкою в універмазі Steffl (без неї я з Відня не їду). На цей раз це клатч Karl Lagerfeld, що своєю неземною красою має полегшити мою аерофобію.
17. Взагалі заради чого задумувався весь цей пост: ось що треба робити з газонами!..
Собачки в кадр не потрапили, але вони тут є (звичайно, хазяєва за ними прибирають). Ці невиховані віденці просто не знають, що на газони можна тільки дивитися! Таблички від комунальниківне вистачає.
18. Доречі, на всіх фото - початок жовтня, але природа буяє! Ось, наприклад, красунчик тис ягідний.
19. Червоні "дзвіночки" - не квіти, а насіння з м'ясистим принасінником.
20. Посеред парку є невеликий ставок з нахабними качками, які так і лізуть на берег, сподіваючись на частування, варто тільки підійти ближче.
21. В кущах причаївся австрійський композитор та педагог Антон Брукнер. Навчання - світло!..
22. Парк перетинає ріка Відень.
23. Не сказати щоб дуже мальовнича річка має гарне обрамлення у вигляді красивої набережної з яскравими плямами дикого винограду.
24. Гріх не скористатися таким чудовим фоном!
25. Втім я не одна лізу у самі хащі...
Але я молодша і не вкрита павутинням :)
26. Набережна дуже подобається мені тим, що завжди пуста...
27. А також гарними блакитними вазами у стилі югендстиль (німецький варіант модерну).
28. Коли бачу ріку Відень, завжди згадую ріку Либідь.
У нас би вже такий шкандаль був у соцмережах: аааа, зрада, колись повноводну річку зараз миша вбрід перебіжить, куди дивиться Клічко?!11..
29. Насправді рівень води у річці Відень, як і багатьох інших, сильно залежить від опадів. Після сильних злив, а також в період таяння снігу так звана витрата води (кількість води, що протікає за одиницю часу через поперечний переріз водостоку) збільшується від 200 літрів в секунду (десь як на фото) до 450 000!
30. Власне, сучасний кам'яно-бетонний "одяг" ріка отримала у кінці XIX ст. саме для угамування повеней, які інколи несли з собою холеру.
31. Швидкий погляд на знаменитий концертний зал Курсалон...
32. ... і знов заглиблюємось до міста. У вітрині антикварного магазину нас вітають вінтажні паперові ляльки.
33. Стильний сірий фасад Церкви францисканців (Franziskanerkirche) або Церкви Святого Ієроніма. Мабуть, можна не вказувати пальцем, хто саме з присутніх тут Святий Ієронім.
34. Просто красивий балкон Austria Auction Company.
35. Сонце потроху сідає, тож ми рухаємось до закінчення нашої прогулянки - Хофбурга, резиденції імператоров Австрії.
36. По дорозі вітаємось з римо-католицькою церквою святого Михайла (Michaelerkirche), всередину якої я жодного разу не зайшла.
37. На тій самій площі Святого Михайла - ще один мій "маст візіт": фонтан "Панування Австрії на морі" ("Macht zur See"), згадка про колишню могутність Австрійської імперії.
Особисто мене вражає майстерність виконання - через камінь проступає кожен напружений м'яз та складка шкіри, кожна емоція!..
38. Втім сусідні скульптури, що прикрашають парадний в'їзд до Хофбургу, мало чим поступаються в детальності.
39. Михайлівський тракт, парадний вхід до Хофбургу, вид впоперек.
40. Ще один вхід - Швейцарські ворота (Schweizertor) старого Хофбургу.
До зелених куль, що вставлені в невеличкі отвори, раніше чіплялися ланцюги підйомного мосту, який захищав вхід до фортеці.
41. В сучасних умовах навіть будки гвардійців стоять пусті...
42. Наостанок - закріплення пройденого матеріалу: от вам і собачки на газонах...
43. "На травичці під вікнами австрійського канцлера собачки можуть гуляти, а на газонах київського Бульвару Фонтанів - ні??!!11.." - дивується туристка.
Захотілося відновити у пам'яті ці чудові спогади, тож в нагоді стала тека з відповідними фото.
1. Почну пост з того, з чого багато років тому почалась моя любов до Відня - Собору святого Стефана.
2. Він традиційно знаходиться в процесі реконструкції.
Пишу в теперішньому часі, бо скільки я його знаю і коли б не приїжджала, він завжди в процесі ремонту та чистки. Закінчивши один бік, переходять на інший, і поки обійдуть весь собор по зовнішньому колу, час починати з початку.
3. Бо пісковик, з якого складені ажурні стіни чарівного собору - справа клопітка: тільки ти його почистив та наполірував, з тієї самої секунди він починає чорнішати...
4. Як на мене, чорний колір тільки підкреслює красу готичного мережива, але...
5.
6. А ось чистенька світленька стіна.
7. Фасад прикрашений тисячою та однією скульптурою, барельєфом, надгробним каменем, мірами ваги і довжини...
8. Частина надгробків й досі зберігається в підземних склепах, але багато з них розміщено просто на стінах під імпровізованими дашками.
9.
10. Біля входу до катакомб знаходиться церковна кафедра XV століття, звідки 1454 року вустами святого Іоана Капістрана імператор Фрідріх ІІІ закликав до походу на турків. Тепер кафедру прикрашає скульптурна композиція 1738 року за авторством францисканців: апофеоз святого з цього ордену, що загинув на тій самій війні.
11. Цей Христос отримав ім'я "Господь Зубного Болю" (Zahnwehherrgott), і все через вираз на його обличчі :)
12. Щоб вигнати з пам'яті спогади про власний зубний біль, можна подивитися наліво та насолодитися соковитістю фарб на вітрині магазину квітів.
13. А ми тим часом перемістилися до залитого сонцем міського парку.
14. І тут я згадала, що вже півдня у Відні та досі не зробила жодного селфі!..
15. Подвійне селфі - ті самі валяння на траві.
16. Скористалась красивим фоном, щоб похвалитися традиційною покупкою в універмазі Steffl (без неї я з Відня не їду). На цей раз це клатч Karl Lagerfeld, що своєю неземною красою має полегшити мою аерофобію.
17. Взагалі заради чого задумувався весь цей пост: ось що треба робити з газонами!..
Собачки в кадр не потрапили, але вони тут є (звичайно, хазяєва за ними прибирають). Ці невиховані віденці просто не знають, що на газони можна тільки дивитися! Таблички від комунальниківне вистачає.
18. Доречі, на всіх фото - початок жовтня, але природа буяє! Ось, наприклад, красунчик тис ягідний.
19. Червоні "дзвіночки" - не квіти, а насіння з м'ясистим принасінником.
20. Посеред парку є невеликий ставок з нахабними качками, які так і лізуть на берег, сподіваючись на частування, варто тільки підійти ближче.
21. В кущах причаївся австрійський композитор та педагог Антон Брукнер. Навчання - світло!..
22. Парк перетинає ріка Відень.
23. Не сказати щоб дуже мальовнича річка має гарне обрамлення у вигляді красивої набережної з яскравими плямами дикого винограду.
24. Гріх не скористатися таким чудовим фоном!
25. Втім я не одна лізу у самі хащі...
Але я молодша і не вкрита павутинням :)
26. Набережна дуже подобається мені тим, що завжди пуста...
27. А також гарними блакитними вазами у стилі югендстиль (німецький варіант модерну).
28. Коли бачу ріку Відень, завжди згадую ріку Либідь.
У нас би вже такий шкандаль був у соцмережах: аааа, зрада, колись повноводну річку зараз миша вбрід перебіжить, куди дивиться Клічко?!11..
29. Насправді рівень води у річці Відень, як і багатьох інших, сильно залежить від опадів. Після сильних злив, а також в період таяння снігу так звана витрата води (кількість води, що протікає за одиницю часу через поперечний переріз водостоку) збільшується від 200 літрів в секунду (десь як на фото) до 450 000!
30. Власне, сучасний кам'яно-бетонний "одяг" ріка отримала у кінці XIX ст. саме для угамування повеней, які інколи несли з собою холеру.
31. Швидкий погляд на знаменитий концертний зал Курсалон...
32. ... і знов заглиблюємось до міста. У вітрині антикварного магазину нас вітають вінтажні паперові ляльки.
33. Стильний сірий фасад Церкви францисканців (Franziskanerkirche) або Церкви Святого Ієроніма. Мабуть, можна не вказувати пальцем, хто саме з присутніх тут Святий Ієронім.
34. Просто красивий балкон Austria Auction Company.
35. Сонце потроху сідає, тож ми рухаємось до закінчення нашої прогулянки - Хофбурга, резиденції імператоров Австрії.
36. По дорозі вітаємось з римо-католицькою церквою святого Михайла (Michaelerkirche), всередину якої я жодного разу не зайшла.
37. На тій самій площі Святого Михайла - ще один мій "маст візіт": фонтан "Панування Австрії на морі" ("Macht zur See"), згадка про колишню могутність Австрійської імперії.
Особисто мене вражає майстерність виконання - через камінь проступає кожен напружений м'яз та складка шкіри, кожна емоція!..
38. Втім сусідні скульптури, що прикрашають парадний в'їзд до Хофбургу, мало чим поступаються в детальності.
39. Михайлівський тракт, парадний вхід до Хофбургу, вид впоперек.
40. Ще один вхід - Швейцарські ворота (Schweizertor) старого Хофбургу.
До зелених куль, що вставлені в невеличкі отвори, раніше чіплялися ланцюги підйомного мосту, який захищав вхід до фортеці.
41. В сучасних умовах навіть будки гвардійців стоять пусті...
42. Наостанок - закріплення пройденого матеріалу: от вам і собачки на газонах...
43. "На травичці під вікнами австрійського канцлера собачки можуть гуляти, а на газонах київського Бульвару Фонтанів - ні??!!11.." - дивується туристка.